28 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/378/22 пров. № А/857/7323/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хвищук Наталії Вікторівни на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року, ухвалене суддею Лозовським О.А. у м. Луцьку Волинської області за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 140/378/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
11 січня 2022 року позивач - Головне управління ДПС у Волинській області звернувся в суд з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 , у якій просив стягнути податковий борг в розмірі 28119,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги. Оскільки дані заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем, на думку позивача, відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України наявні правові підстави для стягнення такої заборгованості з відповідача у судовому порядку. Податковий борг виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, згідно податкових повідомлень-рішень: від 20.04.2021 №0282428-2403-0307 в сумі 10215,26 грн; від 20.04.2021 №0282429-2403-0307 в сумі 3201,60 грн; від 20.04.2021 №0282431-2403-0307 в сумі 1431,95 грн; від 20.04.2021 №0282430-2403-0307 в сумі 13270,74 грн.
Загальна сума боргу за платежем «податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» становить 28119,55 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, представник відповідача оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 20.04.2021 №0282428-2403-0307; від 20.04.2021 №0282429-2403-0307; від 20.04.2021 №0282431-2403-0307; від 20.04.2021 №0282430-2403-0307 контролюючим органом визначено грошові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, та стосуються нерухомого майна: приміщення цеху переробки продукції площею 314,6 кв.м, пральні площею 44.1 кв.м, столярного цеху площею 98,6 кв.м та контори площею 408,7 кв.м.
Скаржник, покликаючись на те, що нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача, ним не використовується у господарській діяльності у зв'язку з непридатністю та наявними дефектами, в оренду та лізинг, позику не здається, вказує на відсутність правових підстав для нарахування податку на зазнене нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено обов'язок щодо сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За приписами пп. 19-1.1.22, пп. 19-1.34 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковий борг у сумі 28119,55 грн з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об'єктів нежитлової нерухомості виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, згідно податкових повідомлень-рішень:
- від 20.04.2021 №0282428-2403-0307 в сумі 10 215,26 грн;
- від 20.04.2021 №0282429-2403-0307 в сумі 3201,60 грн;
- від 20.04.2021 №0282431-2403-0307 в сумі 1431,95 грн;
- від 20.04.2021 №0282430-2403-0307 в сумі 13 270,74 грн.
Несплата відповідачем податкового боргу за податковими зобов'язання слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Податковий борг у спірних правовідносинах виник у зв'язку із несплатою відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно (підпункт 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування - об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно правил, установлених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7, підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
За нормами п.56.12 ст. 56 ПК України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України тощо.
Доводи, на які покликається скаржник, як на такі, які виключають обов'язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єктами оподаткування, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувають у власності відповідача, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову. Оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у цій справі, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.
Факт узгодження грошового зобов'язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов'язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом правомірності визначення податковим органом грошового зобов'язання у справі, де предметом позову є стягнення такого боргу.
Згідно правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 809/12/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору, питання правомірності податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості, не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки такі рішення суб'єкта владних повноважень не є предметом позову в цій справі.
З урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання набуття сумою податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого та наявності правових підстав для стягнення податкового боргу.
Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
В розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Пунктом 58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ст. 58 ПК України).
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В контексті наведених норм слід зазначити, що у контролюючого органу відсутній обов'язок виставляти податкову вимогу на кожну конкретну суму податкового боргу з окремого платежу до бюджету, оскільки податковим законодавством не передбачено, що зміна розміру заборгованості вливає на чинність існуючої податкової вимоги та вимагає формування нової.
Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що податкові повідомлення-рішення, якими податковим органом ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, від 20.04.2021 №0282428-2403-0307 (на суму 10 215,26 грн); від 20.04.2021 №0282429-2403-0307 (на суму 3201,60 грн); від 20.04.2021 №0282431-2403-0307 (на суму 1431,95 грн); від 20.04.2021 №0282430-2403-0307 (на суму 13 270,74 грн) були надіслані Головним управлінням ДПС у Волинській області на адресу ОСОБА_1 рекомендованим порядком з повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання, що є його податковою адресою у розумінні пункту 45.1 статті 45 ПК України.
Також 18.03.2020 позивачем було сформовано та надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу №2609-50, з якої слідує, що станом на 17.03.2020 загальна сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 25789,49 грн.
Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, а також податкова вимога були вручені позивачу у встановленому законом порядку.
Наявність заборгованості перед бюджетом зі сплати цього податку також підтверджується довідкою про наявність заборгованості по платежах до бюджету, розрахунком сум податкового боргу та зворотнім боком облікової картки платника за вказаним платежем.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі рішень, якими визначені податкові зобов'язання, доказів оскарження яких у адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції були перевірені та проаналізовані всі ключові обставини даної справи та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хвищук Наталії Вікторівни залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі № 140/378/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний