Справа № 640/16951/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
27 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Дудин А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІНВАР" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІНВАР" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2020 року №00000104510701 та №00000104520701.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом 15 жовтня 2021 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Елінвар» з питань законності декларування від'ємного значення з ПДВ, яке становить 100 тис. грн за липень 2020 року, з урахуванням від'ємного значення з ПДВ задекларованого у попередніх звітних періодах за грудень 2019 року, лютий, березень, червень 2020 року.
Результати перевірки оформлені Актом перевірки № 89/26-15-07-01-03/38095998 від 15 жовтня 2020 року, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено:
- пункт 44.1 статті 44, пункту 57.1 статті 57, пункту 200.2 статті 200, пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 5 розділу II «Податковий кредит», пункту 1, пункту 5 розділу «Розрахунки за звітний період» Наказу від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ за липень 2020 року у сумі 669 699 грн.;
- пункт 44.1 статті 44, пункту 57.1 статті 57, пункту 200.2 статті 200, пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 5 розділу II «Податковий кредит», пункту 1, пункту 5 розділу III «Розрахунки за звітний період» Наказу від 28 січня 2016 року №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 3 104 345 грн.;
- пункт 44.1 статті 44, пункту 57.1 статті 57, пункту 200.2 статті 200, пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 5 розділу II «Податковий кредит», пункту 1, пункту 5 розділу III «Розрахунки за звітний період» Наказу від 28 січня 2016 року №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 ст. 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ на загальну суму 843 266 грн, у тому числі по періодах: за грудень 2019 року на суму 526 648 грн, за квітень 2020 року на суму 316 618 грн.
- пункт 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України посадовими особами контролюючого органу не надано документів під час перевірки.
На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 03 грудня 2020 року податкове повідомлення-рішення Форми «В4» № 00000104510701, згідно з яким, на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 58.1 статті 58, відповідно до статей 20, 77, 82 ПК України до платника податків застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 210 816,50 грн;
- від 03 грудня 2020 року податкове повідомлення-рішення Форми «Р», № 00000104520701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) на загальну суму 3 883 431,50 грн з них: за податковими зобов'язаннями - 3 104 345 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 776 086,25 грн.
Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Пунктом 1.1 статті 1 ПК України визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, як подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Статтею 79 ПК України регламентовано особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Відповідно до приписів означеної статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Проаналізувавши зміст наведених вище норм ПК України, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір за подібних правовідносин, у постанові від 8 вересня 2021 року (справа №816/228/17) дійшла наступних висновків:
«Незважаючи на необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК).
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.
З урахуванням наведеного колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.»
Судом встановлено, що 18 вересня 2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві відбуло видано наказ № 6580 яким, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у зв'язку з поданням ТОВ «Елінвар» декларації з податку на додану вартість з від'ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн за липень 2020 року, з урахуванням від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах за грудень 2019 року, лютий, березень, червень 2020 року, призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Елінвар», з 01 жовтня 2020 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.
Підставою для проведення відповідної перевірки згідно наведеного наказу є доповідна записка управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва від 18 вересня 2020 року № 321/26-15-07-01-03.
Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що платником податків подавалася заява про відшкодування з бюджету податку на додану вартість.
Крім того контролюючим органом не зазначено та не додано жодного документу (заяви, доповідної записки, службової інформації тощо), що могли б слугувати обґрунтованою причиною правомірності наказу.
Тут варто зазначити, що у постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недотримання контролюючим органом вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки без визначення правових підстав призвело до звуження прав позивача як платника податків, що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати, та як наслідок, вимагає скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.
Крім того слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що контролюючим органом було направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача повідомлення від 25 вересня 2020 року №21/26-15-07-01-03 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з копією наказу, проте конверт був повернутий з відміткою «закінченням терміну зберігання» (код поштового відправлення № 0315122904106).
Відповідно до копії поверненого поштового відправлення за трек-номером 0315122904106, з відміткою «за закінченням терміну зберігання», поштовою службою у повідомленні про вручення зазначено дату повернення - 26 жовтня 2020 року.
01.10.2020 року відповідачем на податкову адресу позивача було направлено засобами поштового зв'язку запит № 135589/10/26-15- 07-01-03 (код поштового відправлення № 0315123981791) щодо забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) з податку на додану вартість та Додатку 2 до Декларацій (Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та плинули на формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ, вх. № 9204810128 від 18 серпня 2020 року); суми від'ємного значення, що зараховується до окладу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) зокрема за липень 2020 року, з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за грудень 2019 року, лютий, березень, червень 2020 року.
Як свідчать матеріали справи вказане поштове відправлення також було повернуто на адресу контролюючого органу без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
01.10.2020 Головним управлінням ДПС у м Києві було також винесено повідомлення про запрошення № 135593/10/26-15-07-01-03, яким було запропоновано керівнику ТОВ «Елінвар» з'явитись до Головного управління ДПС у м. Києві 15 жовтня 2020 року на 15:00 годину для підписання акту (довідки) документальної позапланової невиїзної перевірки та направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку.
Оскільки станом на дату завершення перевірки позивачем відповіді на запит про надання пояснень та документів контролюючого органу не надано відповідачем складено акт № 168/26-15-07-01-03 від 07 жовтня 2020 року про відмову від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації.
Відповідачем було складено акти про неможливості вручення поштового відправлення від 06.11.2020, від 17.11.2020, від 06.11.2020, акт про ненадання документів не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації від 07.10.2020, акт про неможливість вручення та підписання акту позапланової невиїзної перевірки від 15.10.2020, запит про надання інформації від 01.10.2020, повідомлення про проведення перевірки від 25.09.2020.
15.10.2020 відповідачем складно акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Елінвар» №89/26-15-07-01-03/38095998 та акт № 199/26- 15-07-01-03 про неможливість вручення та підписання акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Елінвар» (код 38095998), оскільки посадовими особами відповідно до повідомлення про запрошення № 135593/10/26-15- 07-01-03, не забезпечено явки, що стало наслідком неможливості вручення та підписання акту позапланової невиїзної перевірки. Відповідні акти направлено платнику податків засобами поштового зв'язку, що в подальшому повернути без вручення з відміткою «за закінченням строку зберігання».
03.12.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято оскаржувані рішення.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність у контролюючого органу станом на момент проведення відповідної перевірки факту вручення платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки свідчить про недотримання процедури проведення відповідної перевірки.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що контролюючим органом було проведено перевірку та складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Елінвар» від 15.10.2020 №89/26-15-07-01-03/38095998 до отримання доказів повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та ознайомлення позивачаз наказом, що свідчить про недотримання обов'язкових умов передбачених пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Елінвар».
У позовній заяві позивач зазначив, що наказом керівника позивача від 03 серпня 2020 року на підприємстві було запроваджено дистанційну (надомну) форму роботи. Дистанційна (надомна) форма роботи працівників офісу позивача була збережена увесь час дії постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 та продовжена після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
У зв'язку з вищевикладеним позивач не отримав повідомлення про проведення перевірки від 25 вересня 2020 року № 21/26-15-07-01-03, запит про надання інформації та підтверджуючих документів від 01 жовтня 2020 року № 135589/10/26-15-07-01-03, а також акта про неможливість проведення такої перевірки від 18 вересня 2020 року № 130720/10/26-15-07-01-03 який також направлено позивачу поштовим листом від 18 вересня 2020 року № 130720/10/26-15- 07-01-03.
Позивач зазначав, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і у даних податкового обліку контролюючого органу містилися актуальні засоби зв'язку з позивачем. Зокрема номер телефону, а також адреса електронної пошти е-mail.
Відповідні засоби зв'язку були актуальними на момент виникнення спірних правовідносин, так і на сьогоднішній день. Водночас враховуючи епідемічну ситуацію та організацію дистанційної (надомної) роботи позивачем не було отримано жодної інформації через відповідні засоби, що унеможливлювало інформування позивача про проведення відповідної перевірки так надання необхідних первинних документів на запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень).
Матеріали справи не містять доказів вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки та/або інформування платника податків, альтернативними засобами зв'язку.
Колегія суддів зазначає, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13.05.2022 у справі № 640/32377/20.
Оскільки в даному випадку, відповідачем порушено порядок проведення документальної перевірки ТОВ «Елінвар», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наслідки такої перевірки у вигляді оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2020 року №00000104510701 та №00000104520701 також не можуть бути визнані правомірними, а тому обґрунтовано визнав протиправними і скасував означені рішення.
Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апелянта щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень у зв'язку з тим, що позивачем не було надано до перевірки документів щодо підтвердження показників, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даному випадку судом встановлено порушення процедури проведення перевірки, що й було підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а не встановлення наявності чи відсутності порушень позивачем норм ПК.
Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 27.07.2022.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких