Справа № 826/10823/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т.
27 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про визнання неправомірними дії відповідача щодо не включення до розрахунку складових заробітної плати при призначенні позивачу у липні 2009 року пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, на які нараховані страхові внески та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України; зобов'язання відповідача включити зазначені виплати до складових заробітної плати при призначенні позивачу пенсії у липні 2009 року відповідно до Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакціях, що діяли на момент виникнення права на призначення пенсії); зобов'язання відповідача здійснювати позивачу, починаючи з 25 грудня 2017 року виплату пенсії, розраховану у розмірі 88% середньомісячної суми усіх складових заробітної плати, шляхом ділення її на 24 календарні місяці перед зверненням за пенсією, згідно довідок від 15 липня 2009 року №15-25/134, від 23 травня 2018 року №19-25/30 та компенсувати з 25 грудня 2017 року неотриману з його вини втрату частини пенсії позивачки шляхом виплати її з урахуванням фактично отриманих сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії у розмірі 88% від суми заробітної плати з урахуванням усіх складових заробітної плати, що включаються у заробіток, у тому числі з урахуванням: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сум індексації грошових доходів, визначених у довідці Головного управління статистики у м. Києві від 23 травня 2018 року №19-25/30, починаючи з 18.01.2021 з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вважає, що відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», яка була обчислена на підставі довідки Головного управління статистики у м. Києві від 15 липня 2009 року №15-25/134.
З вказаної довідки Головного управління статистики у м. Києві від 15 липня 2009 року №15-25/134 вбачається, що до складових заробітної плати, які були враховані при призначенні пенсії та обчисленні її розміру було включено такі складові заробітної плати, як посадовий оклад, надбавка за ранг (8 ранг) та надбавка за вислугу років (за стаж державної служби 18 років).
Водночас згідно довідки про складові заробітної плати Головного управління статистики у м. Києві від 23 травня 2018 року №19-25/30, позивачу за період з липня 2007 року по червень 2009 року нараховувались та виплачувались у тому числі інші виплати (індексація - 1301,59 грн., матеріальна допомога на оздоровлення - 8193,21 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 13737,41 грн.), на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
22 травня 2018 року позивачка звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) з заявою, в якій просила надати їй інформацію про детальні розрахунки нарахованої їй у липні 2009 року пенсії як державному службовцю та надати інформацію, які складові заробітної плати були при цьому враховані, а також просила, у разі не включення до складових заробітної плати окремих сум виплат, надати пояснення підстав їх не включення.
Листом від 25 червня 2018 року №28302/02/3-1824 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивачку про те, що остання перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», яка була розрахована, виходячи з 88% від суми посадового оклад з урахуванням надбавок, премій, передбачених Законом України «Про державну службу». Розмір пенсії, як зазначено у листі, було обчислено на підставі наданих позивачем документів. Також, у листі зазначено про відсутність підстав для включення до складових заробітної плати «інших виплат».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Спірним питанням у цій справі є право позивачки на виплату пенсії, обчислену з урахуванням всіх складових заробітної плати, на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та на врахування яких позивачка мала право під час призначення пенсії.
Згідно частини 2 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (надалі - Закон №3723-XII, чинного на момент призначення пенсії), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
При цьому, частинами 2, 6 статті 33 Закону №3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
У постановах від 02.04.2019 у справі № 570/4196/16-а, від 09.04.2020 у справі № 534/2349/16-а, від 22.10.2020 у справі № 810/2566/18, від 17.05.2021 у справі № 686/1288/17, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив, що частиною 1 статті 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Верховний Суд, враховуючи зазначене вище, зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, на які нараховані страхові внески та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру її пенсії.
Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається та який, відповідно, спростовує доводи скаржника.
В даному випадку, суд першої інстанції вірно зазначив про наявність у відповідача обов'язку включити до складу заробітної плати при обчисленні пенсії всіх видів оплати праці, які позивачка отримувала перед виходом на пенсію і на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про державну службу", а з 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ "Про державну службу", відповідно до якого призначені пенсії державного службовця не перераховуються, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом позову у даній справі є неправильне обчислення розміру пенсії позивачу при її призначенні відповідно до вимог Закону № 3723-ХІІ щодо врахування всіх складових оплати праці, з яких утримано внесок на державне соціальне страхування, на які позивач мала право до набрання чинності Законом № 889-VІІІ.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що при обчисленні пенсії відповідачем не враховано усі види оплати праці, які отримувала позивач, і з яких було сплачено страхові внески, за правилами статті 41 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» такий заробіток повинен враховуватись під час обчислення пенсії, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії у розмірі 88% від суми заробітної плати з урахуванням усіх складових заробітної плати, що включаються у заробіток, у тому числі з урахуванням: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сум індексації грошових доходів, визначених у довідці Головного управління статистики у м. Києві від 23 травня 2018 року №19-25/30, починаючи з 18.01.2021 з урахуванням раніше виплачених сум.
Оскільки в іншій частині позовних апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань, колегія суддів не вважає за потрібне надавити оцінку рішенню суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких