Справа № 640/1509/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
27 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні перерахунку транспортного податку за 2019 рік та зобов'язання здійснити такий перерахунок.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення він керувався виключно інформацією, яка дала достатні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, моделі GLS 350, 2017 року випуску, з об'ємом двигуна 2987 куб.см., типом палива «дизель» з 15 травня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
24 червня 2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0299350-1310-2650, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 грн.
14 серпня 2020 року позивач подав засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» заяву про перерахунок транспортного податку, яку зареєстровано під вхідним номером Я/11687/ДЗН ЕКПП.
Листом №22374/Я/26-15-33-12-23 від 08 вересня 2020 року відповідач повідомив, що розгляд питання щодо проведення звірки з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 - 2019 роки можливий у разі надання документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
07 жовтня 2020 року позивач з метою проведення звірки транспортного податку з фізичних осіб та здійснення перерахунку, повторно направив заяву про перерахунок транспортного податку та надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Оскільки відповідь на вказану заяву не надійшла, 16 грудня 2020 адвокатом позивача було направлено адвокатський запит, з вимогою надати письмову інформацію щодо результатів розгляду заяви про перерахунок транспортного податку та інформацію щодо направлення результату розгляду заяви.
У відповідь на адвокатський запит відповідачем було надіслано лист №4459/АДВ/26-15-33-12-23 від 22.12.2020 до якого долучено копію відповіді на заяву позивача (лист «Про результати розгляду заяви щодо проведення звірки» №25789/Я/26-15-33-12-23 від 26.10.2020).
У листі №25789/Я/26-15-33-12-23 від 26.10.2020 зазначено, що транспортний засіб включено в перелік автомобілів, інформація про які надано Мінекономрозвитку у 2018-2019 роках, а отже є об'єктом оподаткування за 2018-2019 роки.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України).
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України).
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика).
Ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (пункт 1 Методики).
Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (пункт 2 Методики).
Згідно з пунктом 13 Методики Мінекономіки відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономіки інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономіки за зверненням ДПС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Отже, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2019 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2019 році.
В даному випадку у листі №25789/Я/26-15-33-12-23 від 26.10.2020 «Про розгляд заяви щодо проведення звірки» контролюючий орган зазначив, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz, моделі GLS 350, 2017 року випуску, з об'ємом двигуна 2987 куб.см., типом палива «дизель» включено в перелік автомобілів, інформацію про які надано Мінекономрозвитку до контролюючого органу вищого рівня у 2018-2019 роках, отже такий транспортний засію є об'єктом оподаткування на 2018-2019 роки.
У зв'язку з наведеними обставинами 24.06.2019 податковим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення №0299350-1310-2650 на суму 25000 грн. за 2019 рік.
12.11.2019 позивачем сплачено суму 25000 грн.
Колегія суддів зазначає, що у заяві про перерахунок транспортного податку позивач зазначав, що за даними таблиці «Перелік легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року», у 2019 році оподатковується транспортним податком автомобілі моделі GLS350, марка Mercedes-Benz, модель GLS -Class, рік випуску (включно) до 1 року, з об'ємом двигуна -3,0, типом палива -дизель.
Позивач зазначав, що станом на 1 січня 2019 року транспортний засіб був роком випуску більше 2-х років та не відповідав зазначеним критеріям.
Контролюючий орган не надав цим доводам позивача уваги та не навів у листі №25789/Я/26-15-33-12-23 від 26.10.2020 «Про розгляд заяви щодо проведення звірки» жодних обгрунтувань щодо наведених позивачем обставин.
Враховуючи вказане у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова у проведенні перерахунку, викладена у листі від 26 жовтня 2020 року №25789/Я/26-15-33-12-33, є такою що не відповідає вимогам чинного законодавства та ґрунтується на хибних висновках контролюючого органу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких