Справа № 320/10701/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
25 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Дмитренко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат", товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське" про визнання недійсним договору,-
Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат", товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське" про визнання недійсним договору.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов Головного управління ДПС у Київській області, визнати недійсним договір дарування від 07.07.2021 року № 463, укладений між товариством з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівське"; застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнути в дохід держави обєкт нерухомого майна, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Білоцерківська, 54 (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» з 20.10.2003 року зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а.с.28-34).
Відповідачем було встановлено, що 05.07.2021 року грошові зобов'язання, визначені товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на підставі прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 року № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на загальну суму 172 562 939,45 грн., набули статус узгоджених у зв'язку з прийняттям Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови від 05.07.2021 року у справі №320/3824/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ТДВ «Узинський цукровий комбінат» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.
Відповідачем було встановлено, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 05.07.2021 року за ТДВ «Узинський цукровий комбінат» було зареєстровано право власності, зокрема на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер №92029832204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Білоцерківська, будинок 54 (том 1, а.с.91-95).
07.07.2021 року товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (дарувальник) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (обдаровуваний) договір дарування нежитлового приміщення, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок нежитлове приміщення комплекс нежитлових будівель: літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж» та споруд, який знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Білоцерківська, будинок 54 (том 1, а.с. 175-178).
Вказаний договір дарування нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 463.
Вважаючи, що укладення вказаного договору та відчуження активів нерухомого майна здійснено виключно з метою ухилення від сплати узгоджених грошових зобов'язань за згаданими податковими повідомленнями-рішеннями, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, контролюючий орган звернувся до суду про визнання його недійсним та стягнення на користь держави всього отриманого товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» за договором.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Правовою підставою позову контролюючим органом вказано статтю 215 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму) зазначено, що нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина 1 статті 216 ЦК).
Для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України (254к/96-ВР); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як встановлено частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 Цивільного кодексу України, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди.
Доводячи, що правочин між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Обухівське» вчинено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, позивач покликається на те, що укладаючи договір дарування та передаючи основні активи підприємства, при цьому маючи податковий борг на суму 172 562 939,45 грн., посадові особи ТДВ «Узинський цукровий комбінат» завідомо умисно вчинили дані дії, ухиляючись від сплати грошових зобов'язань з подальшою метою їх невиконання.
За положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року у справі №320/3824/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0003873201 від 31.03.2020 року, № 0003863201 від 31.03.2020 року, № 0003853201 від 31.03.2020 року, № 0003843201 від 31.03.2020 року, № 0003833201 від 31.03.2020 року.
Постановою Верховного Суду від 05.07.2021 року у справі №320/3824/20 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №320/3824/20 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю (т.1 а.с.55-63).
Статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.07.2021 року у справі № 320/3824/20 набрала законної сили 05.07.2021.
Таким чином, враховуючи положення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України грошові зобов'язання ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на суму 172 562 939,45 грн., визначені зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, мали бути сплачені протягом десяти робочих днів, тобто до 19.07.2021 включно, за інакших обставин з 20.07.2021 року грошові зобов'язання набувають статусу податкового боргу.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» скористалося своїм правом на повторне звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 року № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 з інших підстав та 06.07.2021 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі №320/8042/21 (т.2, а.с.8-9).
З наведеного слідує, що в рамках адміністративної справи №320/8042/21 оскаржуються податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 року № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201.
Таким чином, відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України грошові зобов'язання, визначені у вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях в силу закону вважаються неузгодженими та, відповідно, не набули статусу податкового боргу.
Пунктом 95.1 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ПКУ).
Згідно з пунктом 95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не подано позов про стягнення з ТДВ «Узинський цукровий комбінат» податкового боргу на суму 172 562 939,45 грн.
Таким чином, у податкового органу не настало право на стягнення податкового боргу, що унеможливлює і дії податкового органу по погашенню податкового боргу за рахунок майна платника податків, тому стверджувати про суперечність договору дарування земельної ділянки при недотриманні передбаченої законодавством процедури стягнення податкового боргу є передчасним.
Суд зазначає, що згідно з рішенням єдиного учасника товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» №6 від 02.07.2021 року - товариства з обмеженою відповідальністю «Фьєра Лорена» (країна резиденства Хорватія) надано дозвіл товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на дарування та укладення договорів дарування нерухомого майна, зокрема й щодо об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №92029832204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Білоцерківська, будинок 54, з товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське».
Справжність підпису ОСОБА_1 , єдиного учасника товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» - товариства з обмеженою відповідальністю «Фьєра Лорена» на рішенні №6 від 02.07.2021 року засвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В., реєстровий номер 450 (т.1 а.с.167-168).
Наявність рішення єдиного Учасника товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» - товариства з обмеженою відповідальністю «Фьєра Лорена» №6 від 02.07.2021 року, прийнятого до ухвалення Верховним Судом постанови від 05.07.2021 року у справі №320/3824/20, спростовує твердження податкового органу про наявність умислу у товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.
До того ж право на укладення такого договору дарування передбачено Статутом товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (затверджено рішенням №1 Учасника ТДВ «Узинський цукровий комбінат» 01.12.2020), у пункті 9.3 якого вказано, що для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, товариство має право передавати юридичним та фізичним особам, в тому числі безкоштовно, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування споруди, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, що є на балансі (т.1 а.с.157-166).
Що стосується доводів позивача про відчуження нежитлового приміщення реєстраційний номер №92029832204, яке розташовано за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Білоцерківська, будинок 54, на користь ТОВ «Обухівське», суд звертає увагу, що пунктом 8 договору дарування земельної ділянки від 07.07.2021 року передбачено, що обдаровуваний набуває право власності на нежитлове приміщення з моменту прийняття дарунку, підписання цього договору, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак, належних та допустимих доказів, зокрема актів прийому-передачі, які б вказували на факт передачі ТОВ «Обухівське» нежитлового приміщення реєстраційний номер №92029832204, яке розташовано за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Білоцерківська, будинок 54, позивач не надав.
Відтак, позивачем не доведено фактичного виконання умов договору дарування від 07.07.2021 року та відчуження об'єкта нерухомого майна на користь ТОВ «Обухівське».
З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2021 року між товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» укладено договір про розірвання договору дарування нежитлового приміщення, яке розташовано за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Білоцерківська, будинок 54, відповідно до якого сторони відмовилися від договору дарування нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В., зареєстрованим в Реєстрі за номером 463 від 07.07.2021, на підставі цього договору відмови від правочину за взаємною згодою сторін у порядку статті 214 Цивільного кодексу України (том 2 а.с.108-109).
Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки договір дарування нежитлового приміщення від 07.07.2021 року є розірваним, він не створює жодних правових наслідків, зобов'язання за ним є припиненим, відтак відсутні підстави вважати про наявність предмета спору у даній справі.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 05.07.2021 року за ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (номер інформаційної довідки 285896415, сформованої 22.11.2021) наявні відомості про реєстрацію за ТДВ «Узинський цукровий комбінат» права власності на нежитлове приміщення за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Білоцерківська, будинок 54 (том 2, а.с.111-113).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 27 липня 2022 року.