Справа № 2а-108/12/2670 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Пащенко К.С.
Іменем України
19 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної авіаційної служби України, Міністерства інфраструктури України, за участю третьої особи - Кабінету Міністрів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність ДАС України, яка призвела до звільнення без подальшого працевлаштування ОСОБА_1 , головного спеціаліста сектору пожежної безпеки ДАА МТЗ України із займаної посади, у зв'язку із ліквідацією Адміністрації згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України без пропозиції працевлаштування на посаду відповідно кваліфікації в новостворений відділ протипожежного забезпечення та аварійного рятування - координаційного центру пошуку та рятування управління перевезень департаменту авіаційних перевезень та аеропортів ДАС України;
- зобов'язати ДАС України прийняти рішення чи вчинити дії для працевлаштування на відповідну посаду за фахом у відділ протипожежного забезпечення та аварійного рятування-координаційного центру пошуку та рятування управління перевезень департаменту авіаційних перевезень та аеропортів ДАС України;
- за незаконну бездіяльність стягнути з ДАС України середньомісячний заробіток головного спеціаліста ДАС України, або заробітку працівника аналогічної його кваліфікації у відділі протипожежного забезпечення та аварійного рятування-координаційного центру пошуку та рятування управління перевезень департаменту авіаційних перевезень та аеропортів ДАС України за період вимушеного прогулу з моменту звільнення 20.07.2011 по дату працевлаштування у відділ протипожежного забезпечення та аварійного рятування-координаційного центру пошуку та рятування управління перевезень департаменту авіаційних перевезень та аеропортів ДАС України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 04.07.2019 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Суд касаційної інстанції у вказаній постанові вказав, що при повторному розгляді справи судам необхідно перевірити чи дійсно мала місце ліквідація органу, чи фактично відбулось створення аналогічного за функціями та завданнями органу з іншою назвою. Потрібно встановити (порівняти) чи відбулось скорочення чисельності або штату працівників структурного підрозділу (відділу) в якому працював позивач. Також, необхідно дослідити питання щодо дотримання роботодавцем процедури звільнення працівника у поєднанні з можливістю переведення позивача за його згодою на іншу роботу та дослідити чи не мало місце звільнення особи, щодо якої встановлені обмеження на звільнення або визначені додаткові гарантії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Державної авіаційної служби України під час процедури вивільнення (попередження про вивільнення та наступне звільнення) ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору пожежної безпеки Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту і зв'язку України у вигляді непропонування іншої рівноцінної (рівнозначної) посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у Державній авіаційній службі України.
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту і зв'язку України від 20.07.2011 № 210о/с;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору пожежної безпеки Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв'язку України.
- стягнуто з Державної авіаційної служби України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2011 по 13.12.2021.
- зобов'язано Державну авіаційну службу України запропонувати ОСОБА_1 іншу рівноцінну (рівнозначну) посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посаду державної служби) у Державній авіаційній службі України. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Державної авіаційної служби України понесені витрати на професійну допомогу у розмірі 11 250 грн.
Державна авіаційна служба України в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким заяву про розподіл судових витрат залишити без розгляду, оскільки вважають, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення були відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 03.06.2020 було подано до суду першої інстанції заяву щодо здійснення розподілу витрат на правову допомогу та надано відповідні докази їх понесення.
Проте, при ухваленні рішення по суті спору, судом першої інстанції питання розподілу судових витрат не вирішувалося.
Відповідно до пункту 3 частини першої, частини другої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Враховуючи, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було вирішене питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
За змістом статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: договір про надання правової допомоги від 02.08.2019 №02/08 з додатками від 02.08.2019 та від 31.10.2019, квитанції на суму 7000 грн, 5000 грн, 4000 грн, 3000 грн, 4500 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з огляду на часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність стягнення користь позивача 11250 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність належного документального підтвердження наданих адвокатом послуг. Проте, відсутність у даному випадку актів здачі-прийняття робіт та рахунків-фактур не є обставиною, що свідчить про те, що послуги не надавалися. Факт надання відповідних послуг підтверджується матеріалами справи, а обсяг, зміст наданих послуг, час, витрачений адвокатом наведений у відповідній заяві позивача.
Недотримання судом першої інстанції встановлених строків ухвалення додаткового судового рішення не є обставиною, яка свідчить про неправильне вирішення питання по суті, а тому наведені доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких
Повний текст постанови складений 25.07.2022.