Справа № 320/10062/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Щавінський В.Р.
Іменем України
19 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області за участю третьої особи - Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 07.09.2020 №559 у частині накладення на слідчого 1-го відділу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 25.09.2020 №277 о/с у частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчого 1-го відділу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області, в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту відповідності до частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» у виді звільнення зі служби;
- поновити ОСОБА_1 старшого лейтенанта поліції на посаді слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Головного управління Національної поліції в Київській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.09.2020 по день винесення рішення суду без урахування обов'язкових податків та зборів;
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №559 від 07.09.2020 у частині накладення на слідчого 1-го відділення слідчого відділу Борспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №277 від 25.09.2020 о/с у частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчого 1-го відділення слідчого відділу Борспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту, у відповідності до частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію, у виді звільнення зі служби;
- поновлено ОСОБА_1 старшого лейтенанта поліції на посаді слідчого 1-го відділення слідчого відділу Борспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2021: стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.09.2020 по 11.10.2021 в сумі 355 322 грн 80 коп;
Відповідач в апеляційних скаргах просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення та подальше звільнення є правомірним.
Позивач у відзивах на апеляційні скарги просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, з 06.08.2012 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 проходив службу в Національній поліції України, та працював відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Київської області від 02.07.2018 № 352 о/с на посаді слідчого 1 відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) слідчого відділу Бориспільського відділу поліції (далі - СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області), маючи спеціальне звання «старший лейтенант поліції».
Слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві Раїним П.М., погодженим з прокурором військової прокуратури Київського гарнізону, позивачеві 21.08.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020110350000062 від 20.05.2020.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.08.2020 у задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відмовлено та застосовано до позивача запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 в період часу з 22:00 години до 07:00 години ранку наступної доби.
Окрім цього, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, погодженого прокурором військової прокуратури Київської гарнізону про відсторонення від посади підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42020110350000062 від 20.05.2020 та відсторонено позивача від посади слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області строком на 2 місяці, а саме до 21.10.2020 включно.
Позивачу 17.09.2020 надано копію наказу ГУНП в Київській області №559 від 07.09.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області».
Зі змісту даного наказу, а саме п. 3, вбачається, що «За порушення службової дисципліни, вимог статей 3, 8, 11, 64 Закону України «Про національну поліцію» , ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 за №2337- VIII, ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.07.2017 № 918/30786, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, та Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв; та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, що виразилось у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, недоповіді керівництву відділу поліції та Головному управлінні про факт пропозиції та падання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні діяння: яке призвело до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання слідчого, слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУПН в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції».
У подальшому, 01.10.2020 позивача ознайомлено та надано копію наказу №277 о/с від 25.09.2020 Головного управління Національної поліції в Київській області, з якого вбачається, що відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 (в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0009326), слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського відділу поліції, з 01.10.2020.
Як вбачається із вказаного наказу, підставою його прийняття стали: наказ Національної поліції в Київській області від 07.09.2020 №559, довідка від 22.09.2020 №176, та акт від 24.09.2020 №17509/109/1002/1.
Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваних рішеннях дійшов висновків про те, що факт внесення відомостей до ЄРДР та оголошення позивачу про підозру порушення відносно працівника поліції за фактом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, не може бути розцінений як дискредитація авторитету Національної поліції, а тому накладення на позивача дисциплінарного стягнення та подальше звільнення є неправомірним.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки", при цьому, присяга позивачем складена 01 березня 2016 року.
Згідно зі статтею 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
У відповідності до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII, визначено сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Так, відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону №580-VIII зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту вказано, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Цією ж статтею передбачено, що поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Позиція позивача та мотиви суду першої інстанції зводяться до того, що висновки службового розслідування безпідставно ґрунтуються лише на матеріалах кримінального провадження.
Водночас, оцінюючи обставини викладені у висновку службового розслідування, матеріали службового розслідування та процитовані вище норми, колегія суддів дійшла висновку про наявність вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, що виражене у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету органів поліції у суспільстві, дискредитує та ганьбить звання працівника поліції.
В контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Слід зазначити, що дискредитацією є позбавлення довіри до когось, підривання авторитету, приниження гідності певної особи і т. ін. Дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів поліції та її працівників в очах громадськості, та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Судова колегія вважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Суд зазначає, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки» (стаття 64 Закону № 580-VIII).
Отже, діяльність поліцейського має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам. При цьому етичний кодекс, яким поліцейські повинні керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, а й конкретизує її вимоги відповідно до специфіки службової діяльності, неординарних обов'язків і повноважень, що покладаються на них. Поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 804/8515/17.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 26.01.2021 у справі № 2140/1342/18.
Колегія суддів наголошує, що положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Зазначена поведінка позивача безумовно призвела до підриву авторитету органів внутрішніх справ, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов'язків.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, достовірних спростувань яким позивач не навів, колегія суддів дійшла висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є обґрунтованим, правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про доведеність матеріалами службового розслідування складу дисциплінарного проступку в діях позивача.
Надаючи оцінку аргументам позивача та мотивам суду першої інстанції про те, що за відсутності вироку суду щодо який підтверджує факт вчинення кримінального правопорушення передбаченого відсутні й підстави для звільнення позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення ним статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 22, 24 Закону України "Про запобігання корупції", пунктів 1, 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, що виразилось у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, недоповіді керівництву відділу поліції та Головному управлінні про факт пропозиції та падання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні діяння: яке призвело до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання слідчого, слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУПН в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.
У межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому наявність факту притягнення до кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення кримінального правопорушення чи виключно у зв'язку із врученням підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Колегія суддів наголошує, що звільнення за наявності обвинувального вироку є окремою підставою, яка визначена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а саме, поліцейський звільняється зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, що не стало підставою для прийняття оскаржуваних наказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого позивача звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Київській області задовольнити.
Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області за участю третьої особи - Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких
Повний текст постанови складений 21.07.2022.