20 липня 2022 року м.Дніпросправа № 160/17404/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 160/17404/21 (суддя Неклеса О.М., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) щодо не виплати пенсії по втраті годувальника з 01.01.2020 по 21.04.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та здійснити виплату пенсії по втраті годувальника за період з 01.01.2020 по 21.04.2021;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було подано всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Відповідач призначив пенсію не у відповідності до вимог законодавства, а саме не з дня, що настає за днем смерті годувальника, а лише з дня звернення по УПФУ та надання документів, тобто з 21.04.2021.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року позовні вимоги позивача були задоволені частково. Суд визнав неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії по втраті годувальника з 01.01.2020 по 21.04.2021; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2021 №БІ-12470917 (вх. №14973/Б-2800-21 від 05.05.2021), з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Скаржник стверджує, що звернення за призначенням пенсії в разі втрати годувальника передбачає подання заяви про призначення пенсії та необхідного пакету документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів. Позивач 21.04.2021 звернулась до УПФУ з заявою про призначення пенсії та надала необхідний пакет документів. Пенсію призначено з дня звернення за її призначенням, тобто з 21.04.2021. Управління діяло у спосіб, передбачений законодавством.
Позивач рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог не оскаржує. Направила на адресу суду письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст.311 КАС України, в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, їх шлюб було розірвано 04.03.2009 (а.с. 8).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_2 працював у Республіці Польща, м. Варшава.
За даними ВП № 5 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 з 16.12.2019 значився як безвісно зникла особа. 23.03.2021 розшук чоловіка було припинено, на підставі свідоцтва про смерть від 25.02.2021, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Мазовецького воєводства у м. Варшава Республіки Польща.
У свідоцтві про смерть зазначено, що чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11-13).
21.04.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей.
З 21.04.2021, тобто з дня звернення, позивачу було призначено пенсію по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей.
05.05.2021 ОСОБА_1 звернулася на урядову гарячу лінію зі зверненням про призначення пенсії по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей за батька ОСОБА_2 з дня смерті, тобто з 16.12.2019.
01.06.2021 позивач отримала відповідь від Департаменту Пенсійного Забезпечення, що згідно пунктів 2.3, 2.18 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, зокрема, свідоцтво про смерть годувальника. Відповідно до статті 45 Закону № 1058 пенсію у зв'язку з втратою годувальника призначено з 21.04.2021 (з дня звернення) (а.с. 17).
Вважаючи неправомірними дії ГУ ПФУ у Дніпропетровській області щодо призначення пенсії з 21.04.2021, позивач звернулася до суду із позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії по втраті годувальника з 01.01.2020 по 21.04.2021 є протиправними.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Закон України №1058-IV регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються в т.ч. пенсійні виплати: у зв'язку з втратою годувальника.
Частинами 1-3 ст.36 Закону України № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатні члени сім'ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; діти, (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
У разі звернення за призначенням пенсії після спливу 12 місяців з дня смерті годувальника, пенсія призначається з дня звернення за призначенням пенсії
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Відповідно до п.2.3 Порядку до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
- документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
- свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
- документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
- свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».
Таким чином, обов'язковим документом, що повинен бути поданий разом із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника є свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що чоловік позивачки ОСОБА_3 працював у Республіці Польща, м. Варшава.
За даними ВП №5 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 з 16.12.2019 значився як безвісно зникла особа. 23.03.2021 розшук чоловіка було припинено, на підставі свідоцтва про смерть від 25.02.2021, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Мазовецького воєводства у м. Варшава Республіки Польща.
Так, у свідоцтві про смерть зазначено, що чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після отримання свідоцтва про смерть чоловіка, витяг з якого датований 25.02.2021, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.
З 21.04.2021, тобто з дня звернення, позивачу було призначено пенсію по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей.
Позивач вважає, що пенсія мала бути призначена з 01.01.2020.
В той же час, відповідач діяв у відповідності до положень статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки звернення позивача за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника надійшло до УПФУ після спливу 12 місяців з дня смерті годувальника (годувальник помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Той факт, що без копії свідоцтва про смерть позивач не мала змоги подати заяву на оформлення пенсії, що і призвело до подання заяви після спливу 12 місяців з дня смерті годувальника, не свідчить про протиправність дій відповідача.
До того ж позивач надала суду докази, що за даними ВП №5 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 з 16.12.2019 значився як безвісно зникла особа, тобто, з урахуванням п.2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач не була позбавлена права подати до УПФУ відповідну заяву, до якої долучити або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформацію з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отриману в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».
З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, призначаючи пенсію по втраті годувальника з дати звернення позивача, діяв у відповідності до вимог законодавства. Відповідно, відсутні підстави визнавати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії по втраті годувальника позивачу у спірний період з 01.01.2020 по 21.04.2021 й зобов'язувати повторно розглядати подану позивачем заяву.
Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення й прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №160/17404/21 - скасувати та прийняти нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак