26 липня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3715/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.
розглянув в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 року у справі №280/3715/20
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Запорізької обласної прокуратури визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
03.06.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії/ а.с. 1-21 том 1/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №280/3715/20 та справа призначена до судового розгляду /а.с. 45-46 том 1/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2020р. у справі №280/3715/20 провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/3609/20 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу / а.с. 11-112 том 1/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2021р. у справі №280/3715/20 провадження у цій справі поновлено та справу призначено до судового розгляду / а.с. 14 том 2/.
У зв'язку зміною назви відповідача у справі під час розгляду справи судом першої інстанції змінено назву сторони відповідача з прокуратури Запорізької області на Запорізьку обласну прокуратуру / а.с. 219-225 том 1/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві, на те, що він працював в органах прокуратури з 22.04.2003р., а наказом №736к від 29.04.2020р. його було звільнено з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», але у день звільнення, в порушення вимог ст. 44 КЗпП України, йому не було нараховано та не виплачено вихідну допомогу при звільненні, оскільки на думку позивача положення Закону України «Про прокуратуру» не регулюють питання нарахування та виплати прокурорам вихідної допомоги при звільненні і не містять прямої заборони щодо здійснення таких виплат то у даному випадку повинні застосуватись норми КЗпП України, якими передбачено, що у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 цього Кодексу), а тому з огляду на те, що зазначені підстави звільнення за нормами КЗпП України ототожнюються з підставами звільнення прокурора за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» відповідач повинен був нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу при звільненні, тому такі дії відповідача є протиправними та порушують права та інтереси позивача, у зв'язку з чим просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 145329,42 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2022р. у справі №280/3715/20 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку із його звільненням за наказом прокурора Запорізької області №736к від 29.04.2020р., зобов'язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв'язку із звільненням в розмірі 24221,57 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено / а.с. 174-178 том 2/.
09.03.2022р. до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга відповідача на вищезазначене рішення суду першої інстанції у цій справі, яка подана ним за допомогою засобів поштового зв'язку 28.02.2022р. / а.с. 183-207 том 2/, з метою забезпечення розгляду якої ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2022р. з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №280/3715/20 / а.с. 209 том 2/, які надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 12.05.2022р. / а.с. 211 том 2/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022р. у справі №280/3715/20 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження та апеляційна скарга Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2022р. у справі №280/3715/20 залишена без руху і заявнику апеляційної скарги надано строк на усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 212 том 2/.
У встановлений судом строк відповідачем недоліки апеляційної скарги було усунуто /а.с.215222 том 2/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022р. у справі №280/3715/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2022р. у справі №280/3715/20 / а.с. 225 том 2/ і апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15 годин 30 хвилин 26.07.2022р. /а.с. 22 том 2/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством строк та спосіб було повідомлено учасників справи /а.с. 227-230 том 2/.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 183-191 том 2/ на те, що він не погоджується з рішенням суду першої інстанції від 19.01.2022р., оскільки судом під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, тому вважає що судом першої інстанції прийнято рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд рішення суду першої інстанції від 19.01.2022р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 232-238 том 2/ заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом об'єктивно та повно було з'ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення та прийнято рішення без порушень норм чинного законодавства, тому просив апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення суду першої інстанції від 19.01.2022р. у цій справі залишити без змін.
Заслухавши у судовому засіданні:
- представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та заперечував проти доводів письмового відзиву позивача, і просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 19.01.2022р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі;
- позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи письмового відзиву на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 19.01.2022р. залишити без змін;
перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, з 22.04.2003р. працював в органах прокуратури на різних посадах, зокрема з 03.02.2017 - на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області /а.с. 26-30 том 1/, а 29.04.2020р. наказом прокурора Запорізької області № 736к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020р. / а.с. 33 том 1/.
З наданої суду ксерокопії вищезазначеного наказу / а.с. 33 том 1/ вбачається, що підставою для прийняття рішення про звільнення позивача зазначено рішення кадрової комісії № 1 та підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ від 19.09.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
12.05.2020р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про вирішення питання щодо виплати йому вихідної допомоги, але відповідач листом за вих. №18-3622-20 від 21.05.2020р. повідомив позивача про те, що Закон України «Про прокуратуру» не передбачає виплати вихідної допомоги у разі звільнення з підстави, визначеної п. 9 ч. 1 ст. 51 цього ж Закону, а умовою виплати працівникові вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП України є звільнення працівника виключно з визначених цією статтею підстав, тому підстави для виплати йому вихідної допомоги при звільненні відсутні..
Позивач у справі, який вважає що відповідачем безпідставно під час звільнення не була виплачена йому вихідна допомога, звернувся до суду із цим адміністративним позовом, тому спірним питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на отримання вихідної допомоги та наявності підстав для її виплати з урахуванням фактичних обставин цієї справи.
Сукупний аналіз положень ст. ст. 4,51 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції чинній на момент звільнення позивача), ст. ст. 40, 44 КЗпП України дає можливість зробити висновок про те, що положеннями чинного національного законодавства закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні, під якими розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав, і однією із таких гарантій є виплата працівникові, який звільняється, вихідної допомоги, яка у свою чергу є державною гарантією, яка полягає в грошовій виплаті працівникові у випадках, передбачених законом, роботодавцем у колективному договорі або сторонами, і зазвичай під допомогою грошовою розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору із незалежних від працівника обставин, але питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури приписами Закону України «Про прокуратуру» не врегульовано і нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.
Відтак, частиною 5 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 4 стт 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України, але у цей виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що до вирішення спірного питання не заборонено застосування приписів статті 44 КЗпП України і факт звільнення позивача із органів прокуратури є визначальним для виникнення права на отримання ним вихідної допомоги при звільненні, тому дії відповідача у справі щодо ненарахування та не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні є протиправними, але при цьому для вирішення питання щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу у справі вихідної допомоги необхідно враховувати наступні фактичні обставини.
Судом під час розгляду цієї справи встановлено, що 29.05.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Запорізької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за цим позовом судом відкрито провадження у справі №280/3609/20 / а.с. 61076 том 1/.
Отже позов про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №736к від 29.04.2020р. та поновлення на посаді подано ОСОБА_1 до суду раніше ніж позов про зобов'язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні наказом №736к від 29.04.2020р., який подано до суду першої інстанції 03.06.20220р. / а.с. 1-21 том 1/.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 по справі №280/3609/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №280/3609/20 скасовано; позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним і скасований наказ прокурора Запорізької області № 736к від 29.04.2020р. щодо звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області з 30.04.2020р.; стягнуто на користь позивача з Запорізької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.05.2020 р. по 05.10.2021р. у розмірі 421809,78 грн. / а.с. 3-15 том 2/
Таким чином наказ відповідача про звільнення позивача № 736к від 29.04.2020р. визнано протиправним та скасовано, позивача поновлено на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.05.2020р. по 05.10.2021р., що фактично свідчить про те, що позивача у справі не можна вважати звільненим із органів прокуратури що у свою чергу виключає можливість виплати йому вихідної допомоги при звільненні , оскільки порушене через незаконне звільнення право позивача відновлено саме шляхом поновлення його на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що заявлені позивачем у справі позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, тому суд першої інстанції встановив уся фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для розгляду справи, але зробив висновки, які ним суперечать, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду із прийняттям нового рішення, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції від 19є.01.2022р. у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,317,321,322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2022р. у справі №280/3715/20 - скасувати.
В позові відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано - 29.07.2022р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко