28 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14956/20
(суддя Турова О.М., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі №160/14956/20 за позовом приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» до Державної податкової служби України, третя особа - Офіс великих платників податків ДПС про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» 12 листопада 2020 року звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, третя особа - Офіс великих платників податків ДПС, згідно з яким просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ДПС України з розгляду заяви приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614) від 25.04.2019 року про розстрочення сплати податкового зобов'язання;
- зобов'язати ДПС України розглянути заяву від 25.04.2019 року приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614) про розстрочення сплати податкового зобов'язання.
Позов обґрунтовано тим, що у розумінні приписів абз.2 п.100.9 ст.100 Податкового кодексу України заява позивача від 25.04.2019 року про розстрочення сплати податкового зобов'язання мала бути розглянута саме ДФС України, правонаступником якого є ДПС України, оскільки стосується розстрочення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, який є загальнодержавним податком, на суму понад 1 мільйон гривень, а саме: на суму 2800000 грн, однак, в порушення вищевказаних приписів закону, відповідач жодного рішення за заявою позивача не прийняв, а відповідь з цього приводу надійшла від Офісу великих платників податків ДФС, який не мав повноважень на розгляд вказаної заяви підприємства.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтовано тим, що заява позивача стосувалася розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, який є загальнодержавним податком, на суму менше 3 мільйонів гривень (на суму 2800000 грн) і на строк в межах одного бюджетного року - менше 12 місяців (на 8 місяців), а тому її розгляд відповідно до приписів п.2.1 Порядку №574 належить до компетенції Офісу великих платників податків ДФС, а не ДФС України, як помилково вважає позивач. Вказана заява позивача від 25.04.2019 року розглянута по суті Офісом великих платників податків ДФС в порядку приписів п.3.2 Порядку №574, а тому доводи позивача відносно допущення відповідачем - ДПС України бездіяльності щодо не розгляду заяви ПрАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» від 25.04.2019 року є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами та вищенаведеними приписами ПК України та Порядку №574.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що Порядок №574 не може бути застосовано до спірних відносин, оскільки він суперечить п. 100.9 ст. 100 ПК України. Позивач зазначає про те, що до компетенції та повноважень ДПС України належить прийняття відповідного рішення за кожною обставиною окремо, а не до повноважень третьої особи, як визначив суд першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 25.04.2019 року ПрАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» звернулося до Офісу великих платників податків ДФС з заявою про розстрочення сплати податкового зобов'язання, в якій, з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства та недостатність обігових коштів, просило відповідно до приписів ст.100 Податкового кодексу України розстрочити сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2800000 грн строком на 8 місяців (а.с.13-16).
Листом від 21.05.2019 року за №25532/10/28-10-17-02-23 Офіс великих платників податків ДФС відмовив ПрАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» у наданні розстрочення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 2800000 грн (а.с.17-18).
Правомірність бездіяльності ДПС України з розгляду заяви приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» від 25.04.2019 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок, умови та підстави розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків визначено статтею 100 ПК України.
Так, згідно з п.100.1 ст.100 ПК України (в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про розстрочення податкових зобов'язань) розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Пунктом 100.2 статті 100 ПК України передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.100.8 ст.100 ПК України рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається у такому порядку:
- стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням особливостей, визначених пунктом 100.9 цієї статті;
- стосовно місцевих податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори.
За приписами абз.1 п.100.9 ст.100 ПК України рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, крім випадків, передбачених цим пунктом, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з абз.2 п.100.9 ст.100 ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобов'язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 мільйон гривень та більше, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до абз.3 п.100.9 ст.100 ПК України рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум, якщо сума попередньо наданого розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу не була погашена, приймається за вмотивованим та обґрунтованим рішенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому п.100.13 ст.100 ПК України передбачено, що Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, на виконання п.100.13 ст.100 ПК України Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574 затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за №853/24385 (далі - Порядок №574).
Відповідно до п.2.1 Порядку №574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:
- Міністерство доходів і зборів України - без обмежень суми;
- головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн гривень;
- державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.
Пунктом 2.2 Порядку №574 встановлено, що рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:
- щодо загальнодержавних податків та зборів - керівником органу доходів і зборів (його заступником);
- щодо місцевих податків і зборів - керівником органу доходів і зборів (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
Згідно з п.2.3 Порядку №574 рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, приймається керівником (заступником керівника) Міністерства доходів і зборів України, про що повідомляється Міністерство фінансів України.
За приписами аз.1 п.3.1 Порядку №574 для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
Відповідно до п.3.2 Порядку №574 за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:
- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2);
- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.
У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов'язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу доходів і зборів вищого рівня.
У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у випадку, якщо рішення приймається Міністерством доходів і зборів України. При цьому Міністерством доходів і зборів України рішення приймається протягом 10 календарних днів.
Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів. Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, рішення складається в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів за місцем обліку такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу)), третій - для органу доходів і зборів, який приймає рішення.
Рішення про розстрочення (відстрочення) приймається на суму, визначену у гривнях з двома десятковими знаками.
З аналізу наведених норм випливає, що рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у разі якщо таке розстрочення/відстрочення здійснюється на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобов'язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 мільйон гривень та більше.
Тобто для прийняття рішення з приводу розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу саме керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, необхідна одночасна наявність двох умов: 1) таке розстрочення/відстрочення здійснюється на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років; 2) сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, становить 1 мільйон гривень та більше.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві від 25.04.2019 року просив розстрочити йому сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2800000 грн строком на 8 місяців.
Таким чином, зважаючи на те, що вищевказана заява позивача стосувалася розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, який є загальнодержавним податком, на суму менше 3 мільйонів гривень (на суму 2800000 грн) і на строк в межах одного бюджетного року - менше 12 місяців (на 8 місяців), суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що її розгляд відповідно до вищенаведених приписів п.2.1 Порядку №574 належить до компетенції Офісу великих платників податків ДФС, а не ДФС України, як помилково вважає позивач.
В свою чергу, вказана заява позивача від 25.04.2019 року розглянута по суті Офісом великих платників податків ДФС в порядку приписів п.3.2 Порядку №574.
При цьому, до ДФС України ця заява на розгляд разом із відповідним висновком контролюючого органу за місцем обліку платника податків (Офісу великих платників податків ДФС) про можливість надання розстрочення (відстрочення) третьою особою не надсилалася, оскільки, як зазначено вище, її розгляд, з урахуванням приписів п.2.1 Порядку №574, має здійснюватися саме Офісом великих платників податків ДФС.
З огляду на наведене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що доводи позивача відносно допущення відповідачем - ДПС України бездіяльності щодо не розгляду заяви ПрАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» від 25.04.2019 року про розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами та вищенаведеними приписами ПК України та Порядку №574.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує на безпідставності доводів позивача в апеляційній скарзі відносно того, що Порядок №574 не може бути застосовано до спірних відносин так як він суперечить п. 100.9 ст. 100 ПК України, оскільки Порядок №574 не суперечить положенням ст. 100 ПК України, а конкретизує який контролюючий орган та за яких умов уповноважений здійснювати розгляд заяви про розстрочення грошового зобов'язання.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі №160/14956/20 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 28 липня 2022 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко