26 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/26698/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 ( суддя першої інстанції Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі №160/26698/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягала у незарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012 та з 01.03.2016 по 23.06.2016 в Публічному акціонерному товаристві “Дніпровський металургійний комбінат”;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012 та з 01.03.2016 по 23.06.2016 в Публічному акціонерному товаристві “Дніпровський металургійний комбінат, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з 01.02.2017 з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012 та з 01.03.2016 по 23.06.2016, та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправна бездіяльність пенсійного органу порушує право позивача на належний розмір пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку та просить скасувати таке і постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач надав до Головного управління довідки, з поміж інших, від 15.03.2017 № 023-548, 023-549, 023-550, 023-551 по Списку № 1 про підтвердження пільгового стажу, видану ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». У вищевказаних довідках зазначено, що атестація робочих місць на підприємстві проводилась на підставі Постановлень: від 20.10.1994 № 813, від 25.12.2001 № 1269, від 29.12.2006 № 992, від 23.05.2016 № 145. Згідно із п. 4 Порядку № 442 та п. п. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Тобто в періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012, 01.03.2016 по 22.06.2016 підприємством не проводилась атестація робочих місць на посаді на якій працював Позивач у спірні періоди роботи. Документи, які б свідчили про протилежне, до Головного управління не надавались.
Також апелянтом зазначено, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом порушені норми матеріального права, а саме: при винесенні рішення неправильно застосовано норми п. З Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та норми процесуального права - ч.ч. 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в частині здійснення перерахунку з 01.02.2017. Позивач, отримуючи з 01.02.2017 щомісячні пенсійні виплати, була обізнана про їх розмір і мала можливість звернутись до органу Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо з'ясування зарахування спірних періодів до стажу роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012, 01.03.2016 по 22.06.2016, проте до 2021 року не звертався до суду для захисту свого ніби-то порушеного права, перебіг строку позовної давності на оскарження дій суб'єкта владних повноважень розпочався з лютого 2017 року. Тож, строк звернення до суду позивачкою пропущено. Крім того, Позивачем не надано відповідного процесуального документу та не наведено жодних обґрунтованих підстав пропущення строку для звернення до суду за захистом свого права. Таким чином, вимоги позивача в частині перерахунку та виплати пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 з 01.02.2017 з урахування стажу роботи спірного періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012, 01.03.2016 по 22.06.2016 є безпідставними, а рішення суду І інстанції винесено з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
До заяви про призначення пенсії позивачем надавалися довідки, які уточнюють особливо шкідливі та особливо важкі умови праці, зайнятість яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наданих підприємством ПАТ “Дніпровський меткомбінат” за період роботи з 13.08.1990 по 31.12.1991, з 01.02.1992 по 28.02.1994, з 01.03.1994 по 10.03.1994, з 11.03.1994 по 01.06.1995, з 01.02.1996 по 04.06.1998, з 05.06.1998 по 06.02.2003, з 07.02.2003 по 10.11.2009, з 11.11.2009 по 21.12.2011, з 23.02.2012 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 06.03.2017, з 01.03.2017 по 23.06.2021.
З 01.02.2017 позивачу призначено пенсію відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
З метою отримання інформації щодо періодів роботи, які не були зараховані до пільгового стажу роботи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про надання інформації.
Листом від 12.11.2021 позивача повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.02.2017 отримує пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При призначенні пенсії пільговий стаж зараховано відповідно до довідок від 15.03.2017 № 023-544, № 023-545, № 023-546, № 023-547, № 023-548, № 023-549, № 023- 550, № 023-551 та від 12.07.2021 № 023-1559, виданих ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат”. При розрахунку пенсії не враховано період пільгового стажу за Списком № 1 з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, у зв'язку з тим, що на підприємстві ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” за зазначений період не проведено атестацію робочого місця. Згідно записів трудової книжки з 01.03.2016 переведено в прокатний цех, робочі місця якого атестовані з 23.06.2016, тому період з 01.03.2016 по 23.06.2016 не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1.
Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що трудова книжка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 містить наступні записи (вибірково): з 13.08.1990 прийнятий на Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського у цех універсального заліза, гаряча дільниця на посаду нагрівальника металу 4 розряду; з 25.05.1993 присвоєний 5 розряд за тією самою посадою; з 01.03.1994 переведений на посаду підручного вальцювальника на гарячому прокаті; з 02.06.1995 переведений на посаду майстра виробництва; з 01.02.1996 переведений у ново прокатний цех на посаду змінного майстра виробництва стану “ 1200”; з 05.06.1998 - переведений на посаду майстра дільниці гарячих блюмів та гарячих заготівок цехам комбінату; з 17.11.2008 у зв'язку із приведенням найменувань професій у відповідність до класифікатору професій ДК 003:2005 призначений майстром дільниці гарячих блюмів трубозаготівельного стану (гаряча дільниця робіт); з 11.11.2009 у зв'язку з удосконаленням структури управління комбінатом переведений на дільницю гарячих блюмів трубозаготівельного стану на посаду старшого посадника металу 4 розряду; з 22.12.2011 переведений на посаду бригадира на оздобленні, сортуванні, прийманні, здачі, пакетуванню і упакуванню металу і готової продукції 5 розряду; з 23.02.2012 переведений на посаду посадника металу 4 розряду; з 01.03.2016 - у зв'язку із удосконаленням структури управління комбінатом переведений у прокатний цех на посаду посадника металу 4 розряду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що сторони визнають і не оспорюють правильність записів у трудовій книжці, а трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких ОСОБА_1 був прийнятий на таку роботу.
Вищенаведені записи засвідчені підписами посадової особи та відбитками печаток.
Крім того, вказані дані підтверджені довідками Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” від 15.03.2017 №023-544, №023-545, №023- 546, №023-547, №023-548, №023-549, №023-550, №023-551 та від 12.07.2021 №023-1559, які були досліджені судом першої інстанції при розгляді справи.
Стосовно посилання апелянта на відсутність інформації про атестацію робочих місць, суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
За змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442(далі - Порядок №442), що набрав чинності 21.08.1992р., атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Згідно з підпунктами 4.1 - 4.2 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 р., відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
За умовами п. 4.3 Порядку, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
При цьому, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17.
Також, такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020, викладеній у справі №520/15025/16-а, у якій Велика палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Оскільки записами у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та наданими довідками, підтверджено, що пільговий стаж позивача дає право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, колегія суддів вважає наявними підстави зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів виходить з наступного.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначила, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У вищевказаній справі, Верховним Судом було наголошено, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Разом з тим, звертаючись до суду у грудні 2021 року із даним позовом, позивач реалізовував своє право на виплату пенсії в належному розмірі у зв'язку із незарахуванням спірних періодів до пільгового стажу позивача саме з моменту призначення пенсії, яке відбулося з вини пенсійного органу.
Відповідно ч. 2 ст. 49 Закону України №1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позивач про порушення свого права дізнався з листа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.11.2021.
У зв'язку з чим в межах спірних правовідносин позивачем не пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, адже позивач в межах шестимісячного строку звернувся до суду для захисту своїх прав, оскільки порушене право та поновлення таких прав на отримання пенсії в належному розмірі відбулося з вини пенсійного органу.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 в адміністративній справі №160/26698/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 27 липня 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва