28 липня 2022 року Справа № 280/3482/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови від прийому від представника позивача за довіреністю та розгляду по суті заяви позивача від 23.02.2022 про призначення пенсії за віком із необхідними документами.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зажадати:
із установ/архівних органів Російської Федерації: - довідки про заробітну плату та трудовий стаж за період роботи заявника з 14.12.1981 по 19.08.1985 художником-виконавцем 6 розряду в Джанкойській художньо-оформлювальній майстерні Кримського виробничого художньо- оформлювального комбінату, з 01.09.1905 вч. середній школі №5 Джанкой.
- архівна пенсійна справа заявника з УПФУ у Джанкойському районі АРК.
з установ/архівних органів України в Дніпропетровській області довідки про заробітну плату та трудовий стаж за період роботи заявника:
- з 1999 по 2002 роки контролером з якості продуктів у Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, 49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, 4 (місце роботи: дитячий садок "Ілана").
- з 1999 по 2002 роки контролером за якістю продуктів у "Благодійній організації "Бегодійний фонд «Хесед Менахем".
-розглянути по суті отримане 04.04.2022 засобами поштового зв'язку заява позивача про призначення пенсії за віком з необхідними документами, починаючи з 26.12.2013р., відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, з урахуванням витребуваних даних про стаж та заробітну плату, як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, починаючи з 26.12.2013 по день фактичної виплати затриманої пенсії, з виплатою пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок.
-встановити спосіб виконання судового рішення шляхом зобов'язання відповідача виплачувати пенсію на вказаний позивачем банківський рахунок, згідно з поданою представником позивача за довіреністю заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.
-відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення усієї суми боргу за пенсіями, починаючи з 26.12.2013р. року у день фактичної виплати.
-відповідно до ч. 6 ст. 245, ч. 1 ст. 382 КАС України, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 , громадянка України, з 25.12.2002 постійно мешкає в Ізраїлі. В Україні проживала в АДРЕСА_1 . Паспорт громадянина України вилучено у позивача органами МВС під час оформлення виїзду на ПМП за кордон. Загальний страховий стаж для обчислення пенсії за віком, згідно з трудовою книжкою позивача та з урахуванням навчання та періодів догляду за дітьми, становить близько 20 років. 26.12.2013 позивач встановленим порядком звернулася через представника за довіреністю із заявою про призначення пенсії за віком до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим, додавши документи про стаж та заробітну плату. Листом Управління ПФУ у Джанкойському районі АР Крим від 14.01.2014 відмовлено у призначенні пенсії на підставі ненадання документа про проживання в Україні. Рішення органу ПФУ оскаржене позивачем у суді. Постановою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 06.03.2014 у справі № 105/656/14-а бездіяльність органу ПФУ щодо неприйняття заяви про призначення пенсії визнана судом протиправною, із зобов'язанням прийняти та розглянути по суті заяву про призначення пенсії. У зв'язку із подальшим припиненням з 2014 року діяльності органів ПФУ в АР Крим заява позивача про призначення пенсії органом ПФУ повторно не була розглянута. Позивач вважає, бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 26.12.2013 протиправною, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді від 03.06.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.
10.06.2022 позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 16.06.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано від відповідача матеріали пенсійної справи позивача.
20.06.2022 до суду надійшло клопотання/заява представника позивача Райзман О.Я., у якій представник просить суд роз'яснити позицію суду щодо порядку запиту з установ/архівних органів російської Федерації та України даних про стаж та заробітну плату позивача.
12.07.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача Райзман О.Я., про приєднання до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 13.07.2022 у задоволенні клопотання/заяви представника позивача про роз'яснення позиції суду - відмовлено.
Відповідачем 18.07.2022 подано до суду відзив в якому зазначено, що представником позивачки 23.02.2022 засобами поштового зв'язку на адресу відповідача був направлений лист про подання заяви про призначення пенсії за віком з додатками. Відповідач розглянув в рамках Закону України "Про звернення громадян" заяву позивачки та документи, надіслані поштовим зв'язком, щодо призначення пенсії. Крім того, зазначили , що згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 із змінами від 16.12.2020 року №25-1 (далі - Порядок №22-1), зокрема, заява про призначення пенсії (додаток 1), подається заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), або електронної системи ВаnkID , або до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Згідно із п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503/ХІІ, документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України. Відповідно до п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Також для призначення пенсії подаються оригінали наступних документів: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, документи про стаж, довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (за бажанням), документи, які засвідчують особливий статус (за наявності), фото для виготовлення пенсійного посвідчення. Крім цього, відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, за результатами розгляду заяви та поданих документів приймає рішення не пізніше 10 днів після надходження заяви. Згідно з пунктом 8 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1279 (зі змінами, далі - Постанова 1279), заява про виплату пенсії, грошової допомоги за місцем фактичного проживання через уповноважену організацію подається за формою згідно з додатком 1 особисто одержувачем до уповноваженого органу за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в межах України. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, та реєструється в установленому порядку, у разі подання заяви через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України - за умови ідентифікації пенсіонера за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Таким чином, з урахуванням вимог ст.44 Закону №1058, після особистого звернення особи до будь-якого діючого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1279, можливо буде повернутися до питання призначення пенсії. Крім того, користувачу, який авторизувався на вебпорталі за допомогою КЕП, надається можливість заповнити звернення на призначення пенсії, підписати його КЕП та надіслати його до підсистеми "Звернення". Для цього призначено пункт меню особистого кабінету користувача "Заява на призначення пенсії" (для користувачів, які не є пенсіонерами). Позивачка таким визначеним для неї правом не скористалась. Таким чином, Головне управління вважає, що діяло правомірно. З урахуванням вищевикладеного відповідач просить у задоволенні позовної заяви відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Представником позивачки 23.02.2022 засобами поштового зв'язку на адресу відповідача був направлений лист про подання заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком з додатками (а.с. 36-41).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.04.2022 (а.с. 41-42) позивачці надано відповідь, що заява від 23.02.2022 та документи, надіслані поштовим зв'язком, щодо призначення пенсії розглянута в рамках Закону України "Про звернення громадян". Крім того, повідомлено, що з урахуванням вимог ст.44 Закону №1058, після особистого звернення ОСОБА_2 до будь-якого діючого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1279, можливо буде повернутися до питання призначення пенсії. Крім того, користувачу, який авторизувався на вебпорталі за допомогою КЕП, надається можливість заповнити звернення на призначення пенсії, підписати його КЕП та надіслати його до підсистеми "Звернення". Для цього призначено пункт меню особистого кабінету користувача "Заява на призначення пенсії" (для користувачів, які не є пенсіонерами). Повернено оригінали та копії документів для подання заявницею заяви відповідно до ст. 44 Закону України №1058.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Згідно із частиною третьою статті 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Тому, суд звертає увагу, що позивачка, незалежно від її проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.
Як зазначено в пункті 3.3. Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.
Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв'язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 «Пічкур проти України» від 7 лютого 2014 року.
Також, у пункті 3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
Зазначена позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом за подібних обставин, зокрема, у справі від 14 лютого 2019 року у справі № 766/15025/16-а. У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:
1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України - за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-IV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
В подальшому, Верховний Суд підтверджував вказану позицію в постановах від 13 червня 2019 року у справі № 204/1134/17(2а/204/91/17), від 30 вересня 2019 року у справі № 475/164/17, від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, у разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.
З пункту 3 резолютивної частини Рішення від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
Як убачається з матеріалів справи, 23.02.2022 позивачем через свого представника засобами поштового зв'язку на адресу відповідача був направлений лист про подання заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком з додатками.
Положеннями частини 1 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 1.3 Порядку №22-1 1.3. заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Таким чином, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 812/564/18, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 160/7699/18, від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а, від 5 лютого 2020 року у справі № 501/28/17 та від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16, від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20.
За приписами ч. 2 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
За таких обставин, підставою для вчинення дій про призначення пенсій, є відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган приймає рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії. Рішення про відмову із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові протягом 5 днів з дня його прийняття.
Таким чином, сам по собі факт звернення особи чи її представника до територіального органу Пенсійного фонду не є підставою для призначення виплати пенсії, а таке призначення можливе лише після з'ясування обставин та наявності умов для її призначення.
Згідно зі пункту 4.3. Порядку 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалась сторонами, заява позивачки від 23.02.2022 розглянута лише в рамках Закону України "Про звернення громадян". Так, на заяву позивача про призначення пенсії за віком від 23.02.2022 отримано роз'яснення Головного управління ПФУ у Запорізькій області, яке ивикладено в листі від 14.04.2022 , про необхідність особистого звернення ОСОБА_2 до будь-якого діючого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1279. Крім того повідомлено позивача, що користувачу, який авторизувався на вебпорталі за допомогою КЕП, надається можливість заповнити звернення на призначення пенсії, підписати його КЕП та надіслати його до підсистеми "Звернення". Для цього призначено пункт меню особистого кабінету користувача "Заява на призначення пенсії" (для користувачів, які не є пенсіонерами).
Отже, заява від 23.02.2022 фактично розглянута не була і рішення встановленої форми за наслідками розгляду відповідачем не прийняте.
Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, а саме, зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 від 23.02.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 з урахуванням зроблених судом висновків.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 353/265/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 805/5133/18-а.
Щодо заявлених позовних вимог зобов'язати відповідача зажадати:
із установ/архівних органів Російської Федерації: - довідки про заробітну плату та трудовий стаж за період роботи заявника з 14.12.1981 по 19.08.1985 художником-виконавцем 6 розряду в Джанкойській художньо-оформлювальній майстерні Кримського виробничого художньо- оформлювального комбінату, з 01.09.1905 вч. середній школі №5 Джанкой.
- архівна пенсійна справа заявника з УПФУ у Джанкойському районі АРК.
з установ/архівних органів України в Дніпропетровській області довідки про заробітну плату та трудовий стаж за період роботи заявника:
- з 1999 по 2002 роки контролером з якості продуктів у Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, 49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, 4 (місце роботи: дитячий садок "Ілана").
- з 1999 по 2002 роки контролером за якістю продуктів у "Благодійній організації "Бегодійний фонд «Хесед Менахем".
- розглянути по суті заяву позивача про призначення пенсії за віком з необхідними документами, починаючи з 26.12.2013, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням витребуваних даних про стаж та заробітну плату, як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, починаючи з 26.12.2013 по день фактичної виплати затриманої пенсії, з виплатою пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Вказане зумовлює висновок про те, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Судом встановлено, що відповідачем не досліджувалось питання щодо наявності та/або відсутності у позивача права, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, а надано лише відповідь на заяву позивача в порядку Законну України «Про звернення громадян», яка є фактично відмовою у розгляді заяви по суті викладених у ній вимог.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 від 23.02.2022 відповідно до вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 з урахуванням зроблених судом висновків.
Суд звертає увагу на те, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені, не визнані або оспорюванні права.
Вимога про встановлення способу виконання судового рішення шляхом зобов'язання відповідача виплачувати пенсію на вказаний позивачем банківський рахунок, згідно з поданою представником позивача за довіреністю заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, не підлягає до задоволення з огляду не те, що доказів того, що вказане право позивачем буде порушено в майбутньому, у разі призначення пенсії за віком, суду не надано.
Щодо вимоги допустити до негайного виконання рішення суду у повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення усієї суми боргу за пенсіями, починаючи з 26.12.2013 в день фактичної виплати, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 КАС України.
Оскільки в межах даних правовідносин не вирішено питання щодо призначення пенсії позивачу, а лише зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.02.2022, з урахування висновків суду, то дане рішення не підлягає негайному виконання на підставі статті 371 КАС України.
Вимога про зобов'язання відповідача у 14-денний строк надати суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, не підлягає до задоволення з огляду на відсутність такого.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області у розгляді заяви ОСОБА_2 від 23.02.2022 про призначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_2 від 23.02.2022 про призначення пенсії за віком, відповідно до вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 з урахуванням зроблених судом висновків.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова