27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 742/3248/21
провадження № 51-2094 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2022 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік .
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язків.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_5 5491 грн 84 коп на користь держави в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертиз по даному кримінальному провадженню.
Питання речових доказів вирішене в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до вироку суду, 10 червня 2021 року, близько 12 год. 40 хв., ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 2101, р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Прилуки-Колісники, порушивши вимоги п.п. б п. 2.3 Правил дорожнього руху України; п.12.3 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку. Під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2022 року залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини засудженого ОСОБА_5 , просить вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року змінити, звільнивши засудженого ОСОБА_5 від сплати процесуальних витрат. Вважає, що засуджений ОСОБА_5 не має змоги оплатити за проведені по справі експертизи, а тому судами попередніх інстанцій помилково не було застосовано положень ст. 119 КПК.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Доводи касаційної скарги щодо порушення судами вимог КПК України щодо не взяття до уваги приписів ст. 119 вказаного закону колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Отже вимогами КПК України передбачено, що проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з Державного бюджету України.
З аналогічними вимогами, які викладені в касаційній скарзі, захисник ОСОБА_4 звертався й до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, що відсутність у засудженого грошових заощаджень та майна не може бути підставою для звільнення від сплати процесуальних витрат, оскільки за місцем відбування покарання можливо працевлаштування засудженого ОСОБА_5 , з отриманням заробітної плати, а отже - може бути змінено майновий стан останнього, що дасть змогу стягнути процесуальні витрати в межах строку виконання виконавчого листа. З таким висновком погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для звільнення від сплати судових витрат скаржником не наведено.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3