29 липня 2022 року
м. Київ
справа № 756/18152/21
провадження № 61-6316ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик Валерій Вікторович, ОСОБА_2 , приватний виконавець Кісельова Віталіна Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк», банк), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик В. В., ОСОБА_2 , приватний виконавець Кісельова В. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Одночасно з позовною заявою позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 510, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудиком В. В. 26 жовтня 2021 року, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , боржник: ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» у розмірі 342 072,87 дол. США, що еквівалентно 9 134 303,43 грн.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що належне їй майно буде відчужено, а вона не зможе захистити або поновити свої права у межах цього судового провадження без нових звернень до суду.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року, залишену без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, заяву задоволено.
Зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим 26 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудиком В. В., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .
Задовольнивши заяву, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, та зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову з предметом позову немайнового характеру. Факт пред'явлення оспорюваного виконавчого напису до виконання та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документу, а також у разі, якщо до закінчення розгляду справи виконавцем буде примусово стягнуто належне їй майно, позивачка не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за своїм позовом без нових звернень до суду, що, як наслідок, істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки.
У липні 2022 року АТ «Райффайзен Банк» направив поштовим зв'язком до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме норми статтей 150, 151, 154 ЦПК України, дійшли передчасного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, не врахували та не перевірили наявність чи відсутність обставин ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Заявлені вимоги про забезпечення позову не співмірні із заявленими позовними вимогами.
Заявник вважає, що зупинення виконавчих дій в порядку Закону України «Про виконавче провадження» в цьому випадку не відповідає вимогам закону та є вирішенням спору по суті.
Позивач не надала докази, що у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого напису нотаріуса нерухоме майно передано на реалізацію чи вчиняються дії, спрямовані на його реалізацію.
Виконавчий напис, стягнення за яким зупинено на підставі оскаржуваної ухвали, вчинено щодо майна, яке перебуває у спільній власності позивача та інших осіб, які не оскаржують виконавчий напис.
У заяві про забезпечення позову позивачка зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі реалізації нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що є не достатньо обґрунтованим та доведеним позивачкою.
Банк зазначає, що не отримував відзив на апеляційну скаргу, що порушило його права на справедливий та неупереджений захист своїх законних прав та інтересів.
У порушення вимог пункту 6 частини першої статті 151 ЦПК України позивачка не зазначила пропозиції щодо зустрічного забезпечення, тому суд першої інстанції на підставі частини дев'ятої статті 153 ЦПК України мав повернути заяву про забезпечення позову заявниці.
АТ «Райффайзен Банк» зазначає, що ОСОБА_1 просила вжити заходи забезпечення позову з метою перешкоджання виконання виконавчого напису, який є позасудовим способом звернення стягнення на майно, що не відповідає меті забезпечення позову. Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 211/129/18-ц дійшов висновку, що суд не може заборонити державному (приватному) виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення суду.
З огляду на викладене, АТ «Райффайзен Банк» просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для звернення позивачки з позовом є те, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинено за відсутністю документів, які підтверджують безспірність заборгованості, а також з пропуском строку, протягом якого банк може звернутися з заявою про вчинення виконавчого напису.
Верховний Суд зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, на підставі якого державний (приватний) виконавець відкриває виконавче провадження та вчиняє виконавчі дії.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 910/11552/20 (провадження № 12-44гс21) Верховний Суд дійшов висновку, що вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа безпосередньо не полягає та не має наслідком зупинення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб'єкта.
Забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа має наслідком зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій, яке здійснюється шляхом винесення ним відповідної постанови, в тому числі про зупинення звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації на торгах.
Саме зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій шляхом винесення відповідної постанови має наслідком зупинення торгів з примусової реалізації майна боржника.
Враховуючи цей правовий висновок, Верховний Суд зазначає, що зупинення виконавчих дій в межах виконання виконавчого напису нотаріуса відповідає вимогам закону та не є вирішенням спору по суті.
Посилання банку на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 у справі № 211/129/18-ц (провадження № 61-45969св18) Верховний Суд не бере до уваги, оскільки позивач у справі № 211/129/18-ц просив забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії приватному виконавцю у виконавчому провадженні, що по суті є зупиненням виконання рішення у справі про визнання недійсним договору. Такі висновки зроблені за інших фактичних обставин у справі та іншим предметом та підставами позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Конкретний захід забезпечення позову повинен бути співмірним з позовними вимогами, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Доводи касаційної скарги, що вимоги заяви про забезпечення позову не є співмірними з позовною вимогою, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки суди встановили, що існує реальна загроза ефективному захисту порушених прав позивачки, на захист яких подано позов.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивачки в разі встановлення неправомірних дій відповідача, дійшов до правильного висновку про забезпечення позову.
Доводи про незаконність оскаржуваних судових рішень, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Проте ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.
Також суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.
Заявник не надав доказів існування зазначених підстав, згідно з якими суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що між сторонами у справі виник спір, а також, що обраний спосіб забезпечення позову співмірний із заявленими позовними вимогами.
Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності і розумності.
Згідно з частиною другою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки судові рішення у справі ухвалені без порушення норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування судового рішення доводи касаційної скарги в частині того, що банк не отримав відзив позивача на апеляційну скаргу.
З огляду на викладене, правильне застосовування судом першої та апеляційної інстанції процесуальних норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування, отже, касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 158, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик Валерій Вікторович, ОСОБА_2 , приватний виконавець Кісельова Віталіна Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
Г. І. Усик
В. В. Яремко