25 липня 2022 року
м. Київ
справа № 554/3677/20
провадження № 61-5850ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,
У квітні 2020 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі -АТ «Акцент-Банк»), як правонаступник прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 вересня 2018 року №SAMABWFC00001729716 у розмірі 125 982,61 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 вересня 2018 року №SAMABWFC00001729716 у розмірі 72 081,30 грн та судові витрати у розмірі 1 202,76 грн.
В іншій частині вимог відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2022 року змінено в частині розміру заборгованості за кредитним договором від 20 вересня 2018 року №SAMABWFC00001729716, збільшено розмір заборгованості, що підлягає стягненню із 72 081,30 грн до 74 938,45 грн, а також в частині розмір судового збору із 1 202,76 грн до 1 240,18 грн.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2022 року залишено без змін.
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2022 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 481,00 грн.
Предметом спору у зазначеній справі є стягнення боргу у розмірі 125 982,61 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн*100=248 100,00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа є малозначною, проте має для неї виняткове значення та фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики..
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено винятки, за умови яких судове рішення у малозначній справі може бути переглянуте Верховним Судом, отже, за наявності обґрунтованих доводів рішення у такій справі підлягає касаційному оскарженню.
Наведені заявницею обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у справі, не встановлює обставини, не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для заявника (підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
За наведених обставин, непогодження заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявницею рішення судів ухвалені у малозначній справі, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
Г. І. Усик
В. В. Яремко