Ухвала
29 липня 2022 року
м. Київ
справа № 689/204/22
провадження № 61-6816ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 травня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2022 року Акціонерне товариство «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість, що виникла у зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань станом на 31 грудня 2021 року, у розмірі 17 161,74 грн та складається із: 13 347,53 грн - заборгованість з повернення залишку позики (у тому числі 224,04 грн інфляційні втрати), 454,49 грн - пеня, 78,85 грн - три відсотків річних, 3 280,87 грн - штраф (25 відсотків від суми простроченого платежу (невиконаного грошового зобов'язання щодо повернення частини позики)).
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 травня 2022 року у задоволенні позову заборгованості відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» залишено без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 травня 2022 року - без змін.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Укрпошта», в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 17 161,74 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн).
Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У касаційній скарзі заявник посилається на підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки, на його думку, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення, а особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Зазначені аргументи Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
Доводи заявника про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, ґрунтуються на твердженні, що у судах попередніх інстанцій є різна практика щодо вирішення подібних спорів, а висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутній.
Проте такі твердження по своїх суті є лише виконанням вимог процесуального закону щодо змісту касаційної скарги, необхідності зазначення підстав касаційного оскарження.
Ці доводи не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник не навів прикладів неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Також не заслуговують на увагу й посилання заявника на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини справи, встановлені оскаржуваними рішеннями при розгляді іншої справи, оскільки заявник не конкретизував які обставини він позбавлений спростувати та як це вплине на розгляд зазначених ним справ.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення ЄСПЛ у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення ЄСПЛ у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховний Суд враховує, що застосування критерію малозначності справи у цій справі є передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи.
Наведене узгоджується з правовою позицією, сформованою ЄСПЛ у справі «Azyukovska v. Ukraine» (Азюковська проти України), рішення від 09 жовтня 2018 року.
З урахуванням наведеного, оскільки АТ «Укрпошта» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 травня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
Г. І. Усик