Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 215/1484/20
провадження № 61-18971св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до держави Україна про відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 12 грудня 2016 року вона звернулася до начальника Терніївського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції зі скаргою, яка не була розглянута, тому за захистом права звернулася до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка полягає у нерозгляді скарги ОСОБА_1 від 12 грудня 2016 року. Зобов'язано державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Пономаренка Л. В. розглянути усі вимоги скарги від 12 грудня 2016 року. В іншій частині позову відмовлено.
Протиправними діями відповідача її здоров'ю завдано шкоду, її життя було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями.
Незаконні дії відповідача завдали їй моральну шкоду, що полягала у переживаннях, пов'язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законодавством строки.
Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивачка зазнала моральних страждань, була вимушена змінити свої звички та спосіб життя.
Просила стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь 840 800,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернено позивачці.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повернувши позовну заяву, виходив з того, що вонане відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України. Позивачка не виконала у повному обсязі вимоги ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року про залишення позовної заяви без руху.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, просила її скасувати, справу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав визначенності управлінській функції держави України. Без відкриття провадження у справі неможливий судовий захист порушених або оспорюваних прав, свобод і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем є держава Україна, предметом спору є відшкодування завданої протиправною бездіяльністю органами державної влади позивачу моральної шкоди.
З урахуванням статті 56 Конституції України суд мав залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України і розглянути справу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 215/73/17 встановлена протиправна бездіяльність відповідача відповідно до умов здійснення ним владних функцій у сфері управління.
Судді використовують штучні перешкоди для виконання своїх обов'язків.
Справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду і кваліфікувати її як типову.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, щосуд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 175, 185 ЦПК України, вийшов за межі своїх повноважень, позбавив заявника доступу до правосуддя.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 55 Констиції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення Європейського суду з прав людиниу справі De Geouffre dela Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «...стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Верховний Суд зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, має бути дотримано порядку ведення провадження, а особі не можуть чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на суд стосується особливостей здійснення окремих судових процедур, а захист та відновлення прав відбувається за зверненням особи згідно з нормами процесуального права.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Вимоги до позовної заяви визначено статтею 175 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частинами п'ятою, сьомою статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з частинами п'ятою - сьомою статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Верховний Суд зазначає, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху, як й інші судові рішення, має бути якісною, чіткою, зрозумілою стороні, якій запропоновано усунути недоліки позовної заяви.
Суд першої інстанції в ухвалі від 16 березня 2020 року про залишення позовної заяви без руху зазначив, що 10 березня 2020 року у провадження Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником ОСОБА_2 , яка не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, виходив з того, що у порушення вимог частини третьої статті 175 ЦПК України позивачка не зазначила: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи (зокрема відповідача), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; ціну позову, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводились, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Додані до позовної заяви копії доказів не засвідчені належним чином. Позивачка не додала до позовної заяви рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 215/73/17, на яке вона посилається. Позивачка додала виконавчий лист, який містить лише резолютивну частину рішення суду.
У порушення частини п'ятої статті 175 ЦПК України не зазначено підстави звернення до суду ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 . Додана до позовної заяви копія довіреності від 15 липня 2019 року, завірена підписом невідомої особи, яка є нібито майстром Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011», проте надана копія не містить печатки цієї установи. Крім того, надана довіреність не відповідає вимогам статті 62 ЦПК України.
У зв'язку з викладеним позивачці надано строк для усунення недоліків, роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною і повернена не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
У травні 2020 року, на виконання вимог ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року, ОСОБА_1 надала до суду заяву про відкриття провадження у справі після усунення недоліків, в якій зокрема зазначала про безпідставність вимог суду, вказавши, що вимоги статті 175 ЦПК України нею виконано. Зокрема вказала, що суд може скористатися Єдиним реєстром судових рішень та отримати доступ до судового рішення. Всі оригінали доказів знаходяться у відповідача. Докази бездіяльності відповідача (рішення, постанови) вона не отримала. Позов подала вона особисто.
Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в ухвалі від 10 червня 2020 року про повернення позовної заяви зазначив, що ОСОБА_1 не зазначила повне найменування відповідача у справі, його місцезнаходження (за вказаною позивачем адресою не зареєстровано жодної юридичної особи), не зазначено чиї дії (якої саме фізичної чи юридичної особи) позивач вважає неправомірними, що позбавляє суд можливості надіслати копії позовної заяви невизначеному ОСОБА_1 відповідачу у справі. Крім того, позивачка не додала всі докази, на які вона посилається у позовній заяві. Отже, у встановлений строк вимоги ухвали ОСОБА_1 не виконала, недоліки позовної заяви не усунула, уточнену позовну заяви не надала.
Оскільки позивачка в повному обсязі не виконала вимоги, викладені в ухвалі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачці.
Суд апеляційної інстанції, залишивши без змін ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходив з того, що відсутність хоча б одного із реквізитів позовної заяви, визначеного статтею 175 ЦПК України, може бути самостійною підставою для залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначила повного найменування відповідача, його місцезнаходження, не зазначила чиї саме дії вона вважає неправомірними.
Суд апеляційної інстанції, залишивши без змін ухвалу суду першої інстанції, зазначив, що вказані недоліки є суттєвими та такими, що не дозволяють суду першої інстанції відкрити провадження у справі та розглянути її з додержанням вимог цивільного процесуального законодавства.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що недоліки, вказані в ухвалі про залишення заяви без руху, ОСОБА_1 не усунула в повному обсязі, що є підставою для повернення заяви.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила: позивач ОСОБА_1 , інвалід 1 групи, АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_1 , інд. НОМЕР_3; відповідач: держава Україна, вказавши адресу: АДРЕСА_2 , телефон НОМЕР_2 , ЄДРПОУ, E-mail.
Як на підставу позову ОСОБА_1 посилається на те, що незаконними діями держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області їй завдано моральної шкоди, що полягає у переживаннях, пов'язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законодавством строки. Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача вона зазнала моральних страждань.
Отже, у цій справі держава бере участь через орган, діями якого завдано шкоду позивачці.
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов'язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.
Отже, з урахуванням змісту позовної заяви та заяви про відкриття провадження у справі після усунення недоліків, недоліки, вказані в ухвалі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 рокупро залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 усунула, зазначивши найменування відповідача у справі - державу, місцезнаходження органу, діями якого їй завдано шкоду (за адресою вказаною позивачкою: АДРЕСА_3 ), вказала, що моральна шкода їй завдана державою Україноюв особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, чиї дії вважає неправомірними.
Крім того, зазначила ціну позову - 840 800,00 грн, відомості, що заходи досудового врегулювання спору та забезпечення доказів або позову вона не вживала.
Позовна заява подана нею особисто, тому відсутні підстави для надання доказів, які б підтверджували представництво її інтересів ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднений текст рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року, на яке посилається ОСОБА_1 , тому суд першої інстанції мав доступ до судового рішення.
На вказані обставини суди уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про повернення позовної заяви.
Верховний Суд зазначає, що текст позовної заяви є складним, громіздким та важким для його сприйняття, проте формально відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення необхідно скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заява ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню, оскільки вона не наводить підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначені частинами третьою-шостою статті 403 ЦПК України, тому Верховний Суд не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Фактично вимоги ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі, які вона просить переглянути.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішеньз направленнямсправи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється на для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко