Ухвала
Іменем України
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 383/1272/21
провадження № 61-6341ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: голова Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщук Віктор Васильович, Кетрисанівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2021 року у складі судді Адаменко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (далі - Кетрисанівська сільська рада) Поліщука В. В., Кетрисанівської сільської ради.
Просила визнати незаконною і протиправною бездіяльність голови Кетрисанівської сільської ради Поліщука В. В. щодо невнесення в порядок денний 11 сесії Кетрисанівської сільської ради, яка відбулася 29 жовтня 2021 року, на розгляд клопотання про надання їй дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства;
стягнути з Кетрисанівської сільської ради на її користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання головою ради своїх службових обов'язків і повноважень, визначених у пунктах 1, 8 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
зобов'язати голову Кетрисанівської сільської ради Поліщука В. В. внести в порядок денний чергової сесії Кетрисанівської сільської ради питання щодо розгляду клопотання від 25 вересня 2021 року та повідомити про результат його розгляду.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2021 року у відкритті провадження за цим позовом відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що поданий цивільний позов відноситься до юрисдикції адміністративних судів та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився в висновками суду першої інстанції.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року, у якій заявниця, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що відповідач порушив право позивача на землю, набуття якого передбачене статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтями 373, 374 Цивільного кодексу України та статтею 41 Конституції України, оскільки передумовою реалізації набуття такого права є отримання від Кетрисанівської сільської ради рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою з встановлення меж земельної ділянки чи відмови в його наданні, а тому його спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Також зазначає про безпідставне стягнення з неї судового збору за розгляд апеляційної скарги, оскільки вона звільнена від сплати судового збору відповідно до закону.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема між двома суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 21 серпня 2019 року у справі № 362/5657/17.
Предметом спору в цій справі є визнання незаконною та протиправною бездіяльності голови Кетрисанівської сільської ради щодо невнесення в порядок денний чергової сесії розгляд клопотання про надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства, відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень покладених на нього публічно-управлінських функцій.
Згідно з частинами першою, третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до статті 123 ЗК України передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Ураховуючи наведене, набуття особами права власності на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність.
Отже, правовідносини, пов'язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань осіб.
При прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.
Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень про надання чи відмову в наданні такого дозволу, є публічно-правовим.
Подібні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 308/10112/16-а та від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19.
Встановивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на дослідження правомірності дій Кетрисанівської сільської ради як органу, який виконує дозвільну функцію, притаманну органу державної влади у публічно-правових відносинах, щодо розгляду його клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то згідно з частиною п'ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
У зв'язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у вирішенні питання юрисдикції спору.
Верховний Суд також відхиляє доводи заявниці про те, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) вона звільнена від сплати судового збору за подання судового збору у цій справі, а тому з неї безпідставно стягнуто судовий збір.
Так, відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_1 заявила позовні вимоги про визнання незаконною і протиправною бездіяльності голови Кетрисанівської сільської ради Поліщука В. В. щодо невнесення в порядок денний 11 сесії Кетрисанівської сільської ради, яка відбулася 29 жовтня 2021 року, на розгляд клопотання про надання їй дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства; стягнення з Кетрисанівської сільської ради на її користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання головою Кетрисанівської сільської ради своїх службових обов'язків і повноважень, визначених у пунктах 1, 8 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; зобов'язання голови Кетрисанівської сільської ради Поліщука В. В. внести в порядок денний чергової сесії Кетрисанівської сільської ради питання щодо розгляду клопотання від 25 вересня 2021 року та повідомити про результат його розгляду.
Отже, відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI заявниця не звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Верховний Суд звертає увагу, що заявниця звернулась до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі, тобто предметом апеляційного перегляду у цій справі було не судове рішення, яким вирішено спір по суті.
Таким чином, доводи заявниці про те, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VIза подання нею апеляційної скарги у цій справі не передбачено сплати судового збору є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з оскаржуваними рішеннями, власного тлумачення заявницею норм процесуального права, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщука Віктора Васильовича, Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання бездіяльності голови Кетрисанівської сільської ради незаконною та протиправною, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
Г. І. Усик