Ухвала
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 338/158/19
провадження № 61-6291ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Старобогородчанська сільська рада об'єднаної територіальної громади Богородчанського району Івано-Франківської області, про встановлення земельного сервітуту,
11 липня 2022 року ОСОБА_1 через модуль «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Встановлено, що 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2022 року визнано підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року неповажними. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року залишено без руху з підстав пропуску строку на касаційне оскарження.
Зокрема, запропоновано заявнику надати докази, що недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) апеляційного суду щодо направлення копії судового рішення або навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Повертаючи касаційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 вказав причини пропуску строку на касаційне оскарження аналогічні як у первісному клопотання про поновлення строку, якій суд надав правову оцінку та визнав її неповажною. Крім того, Верховний Суд відхилив доводи заявника про те, що він отримав оскаржувану постанову лише 01 лютого 2022 року, а касаційна скарга подана у строк передбаченого статтею 390 ЦПК України.
Зокрема, суд зазначив, що ОСОБА_1 достовірно був обізнаний про це судове провадження, оскільки в межах цієї справи брав участь як відповідач, використовував своє право на апеляційне оскарження рішення по суті.
Крім того, ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, але також оскаржувала рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку.
Таким чином, процесуальна поведінка ОСОБА_1 не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.
04 травня 2022 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2022 року визнано підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 рокунеповажними.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року залишено без руху з підстав пропуску строку на касаційне оскарження, невідповідності касаційної скарги вимогам частини другої статті 389 ЦПК України та несплати судового збору.
Встановлено, що заявником не надано належних доказів щодо дати отримання копії постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року та доказів щодо недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України, а із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення.
Крім того, заявник не надав жодних доказів на підтвердження того, що на момент звернення із первісною касаційною скаргою існували будь-які перешкоди для звернення до суду касаційної інстанції у строки, передбачені ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року продовжено строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2022 року, зокрема, щодо надання суду касаційної інстанції заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення з наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів, а також для сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 536,80 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Повертаючи касаційну скаргу заявнику Верховний Суд виходив з того, що заявником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 16 червня 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 так і не надав доказів сплати судового збору, натомість повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивоване тим ж підставами, що й попереднє таке клопотання, яким Верховним Судом надано правову оцінку.
Також Верховний Суд зазначив, що наведені заявником причини для поновлення строку на касаційне оскарження та надані ним докази не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки останнім не подано до суду касаційної інстанції належних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Звертаючись 11 липня 2022 року втретє із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року ОСОБА_1 пропустив строк на касаційне оскарження передбачений статтею 390 ЦПК України.
Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Оскільки повний текст постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року складено 02 серпня 2021 року, то останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги є 01 вересня 2021 року.
Заявник повторно звернувся із касаційною скаргою 11 липня 2022 року.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою.
Як на підставу поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження заявник посилається на таке.
Копію постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у день її складення йому вручено не було. Про її наявність йому стало відомо з ухвали Верховного Суду від 14 січня 2022 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, яка надійшла на його електронною адресою.
Зазначає, що копію постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року йому було вручено 22 лютого 2022 року, що підтверджується супровідним листом Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2022 року та конвертом від 18 лютого 2022 року (тре-номер 7601869338868).
Таким чином, вважає, що оскільки йому повне рішення суду апеляційної інстанції у день його складення не було вручено, а відповідно до вимог частини шостої статті 272 ЦПК України копію оскаржуваної постанови вручено лише 22 лютого 2022 року наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд критично оцінює зазначені доводи заявника з огляду на таке.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2019 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявниці. Копію ухвали надіслано всім учасникам справи до відома.
З матеріалів касаційного провадження випливає, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 0306307605939) ОСОБА_1 29 жовтня 2021 року отримав копію ухвали Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року.
Зазначене спростовують доводи заявника про те, що про наявність постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року йому стало відомо з ухвали Верховного Суду від 14 січня 2022 року.
Також суперечливим є те, що апеляційним судом надіслано та вперше вручено постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року саме 22 лютого 2022 року супровідним листом Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2022 року та конвертом від 18 лютого 2022 року, оскільки, в матеріалах касаційного провадження наявний супровідний лис Івано-Франківського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року № 338/158/19/17506/2021 про направлення копії постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року заявнику.
З огляду на викладене наведені заявником у клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії) від 24 липня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків ( рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року)».
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії) ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Таким чином, заявнику необхідно навести інші підстави для поновлення процесуального строку та подати докази на підтвердження їх поважності, зокрема: надати докази щодо невиконання апеляційним судом положень статті 272 ЦПК України щодо направлення сторонам у справі копії оскаржуваного судового рішення та вжиття заявником невідкладних заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення; невиконання апеляційним судом положень статті 272 ЦПК України щодо направлення сторонам у справі копії оскаржуваного судового рішення та вжиття заявником невідкладних заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення (довідку апеляційного суду щодо отримання/неотримання ОСОБА_1 чи його представником копії повного тексту постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року); об'єктивної неможливості виконання вимог ухвал Верховного Суду від 28 березня 2022 року та 13 травня 2022 року про залишення попередніх касаційних скарг без руху, зокрема, об'єктивної неможливості зазначення підстав касаційного оскарження та подання доказів невиконання апеляційним судом положень статті 272 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 Цього кодексу.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначеного вище недоліку десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення інших підстав для поновлення строку касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко