Ухвала
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 345/2718/20
провадження № 61-7021ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду
Івано-Франківської області від 12 листопада 2021 року та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, витребування майна з незаконного володіння,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 , в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Поповича В. В., індексний № 41184042 від 21 травня 2018 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект»;
- витребувати із володіння ОСОБА_3 на користь позивачів по 1/3 частині вищезазначеної квартири.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 12 листопада 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2020 року щодо арешту квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1556750926104, після набрання даного рішення законної сили.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 травня
2022 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2021 року та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 19 травня 2022 року.
Разом з тим, подані касаційні скарги не можуть бути прийняті касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вони не відповідають вимогам статті 392 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах
2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містять посилання на постанови Верховного Суду, проте в них не зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) ним подаються касаційні скарги, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи;
пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин, заявникам необхідно надати суду уточнені редакції касаційних скарг з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також копії уточнених редакцій касаційних скарг
і доданих до них матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційних скарг не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Підпунктом 2 пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 містить вимоги про витребування майна з незаконного володіння (майнового характеру) та визнання протиправним та скасування рішення (немайнового характеру).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду першої інстанції у серпні 2020 року, то заявники за подання касаційної скарги
в частині немайнової вимоги мають сплатити судовий збір у розмірі
1 681 грн кожний.
Проте, касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість спірної квартири). Таким чином, суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про відкриття касаційного провадження у справі, оскільки неможливо встановити вартість майна, про витребування з чужого незаконного володіння якого просять позивачі
у позові.
Позовна вимога майнового характеру - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.
Таким чином, позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов'язана з володінням майном.
Отже, заявникам необхідно самостійно визначити розмір судового збору
за подання касаційної скарги, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом
на день її подання, експертний висновок тощо) та сплатити його у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості вказаного майна.
У разі, якщо вартість спірної квартири не перевищує 100 або 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (248 100 грн або 620 250 грн відповідно) заявникам необхідно врахувати, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 окремим платіжним документом слід сплатити суму судового збору за майновими та немайновими вимогами за подання касаційних скарг до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху
з наданням заявникові строку для усунення недоліків, а саме: 1) надати уточнені редакції касаційних скарг з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК Українита обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також копії уточнених редакцій касаційних скарг і доданих до них матеріалів відповідно до кількості учасників справи; 2) додати документи (окремими платіжними документами), що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 12 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 травня 2022 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційні скарги вважатимуться неподаними та будуть повернуті заявникам.
Суддя І. М. Фаловська