Ухвала
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 335/10975/19
провадження № 61-757св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру,
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом виселення.
В обґрунтування свого позову позивача зазначав, що у період перебування у шлюбі з ОСОБА_4 вони придбали у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті він набув права власності на вказану квартиру в порядку спадкування.
З моменту придбання у спірній квартирі ніхто не проживав. У 2017 році помер пасинок позивача - ОСОБА_5 , який також мав доступ до квартири. Після його смерті ОСОБА_3 намагався потрапити до квартири, однак виявив, що замки на вхідних дверях змінені. Позивач залишив записку з номером свого телефону та проханням зателефонувати.
Відповідач телефоном пояснив, що користується квартирою на праві оренди, що виникло на підставі договору, укладеного із ОСОБА_4 на довгостроковий термін. З наведених підстав звільняти квартиру відмовилася.
На думку позивача, ОСОБА_1 самоправно зайняла квартиру, оскільки ані він, ані дружина наміру її відчужувати не мали. Також для укладення договору оренди слід було витребувати його згоду як співвласника. Будь-яких доказів законності перебування у спірній квартирі відповідач не пред'явив.
ОСОБА_3 неодноразово пропонував ОСОБА_1 добровільно звільнити квартиру, проте вона щоразу відмовлялася. Також позивач звертався до відділення поліції, яке за результатами перевірки констатувало відсутність ознак кримінального правопорушення і рекомендувало звернутися до суду.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 просив суд усунути йому перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 , з квартири АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 768,40 грн.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_3 , в якому остання просила: визнати право власності за нею на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; дозволити їй внести на депозитний рахунок Орджонікідзевського районний суд м. Запоріжжя кошти в рахунок вартості частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка складає 70 000,00 грн; видати ОСОБА_3 з депозитного рахунку Орджонікідзевського районний суд м. Запоріжжя частину вартості квартири в розмірі 70 000,00 грн, що внесені нею.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено. Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_1 у цій справі залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_3 змінено, шляхом викладення мотивувальної частини останнього в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
У січні 2022 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв'язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
До касаційної скарги представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також додав заяви про зупинення виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, які обґрунтував тим, що на виконанні у державній виконавчій службі перебуває виконавчий лист з виконання оскаржуваних судових рішень. Виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення касаційної скарги, вона може залишитись без житла та буде змушена знімати квартиру та перевозити туди своє майно.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) поновлено заявникові строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі; витребувано матеріали справи № 335/10975/19 з суду першої інстанції; надано сторонам строк для подання відзивів на касаційні скарги.
У травні 2022 року матеріали справи № 335/10975/19 надійшли до Верховного Суду.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі, в якій посилається на положення статті 436 ЦПК України.
Заява обґрунтована тим, що постановою державного виконавця від 11 січня 2022 року відкрито виконавче провадження № 67959522. До заяви додає постанов державного виконавця про залучення працівників органів внутрішніх справ та вимогу державного виконавця про забезпечення присутності представників боржника та стягувача під час здійснення виконавчих дій.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами. У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об'єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
Доводи заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не свідчать про необхідність зупинення виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, оскільки вони є лише припущенням про ймовірність настання певних наслідків у майбутньому.
Керуючись статтею 436 ЦПК України,
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний