Номер провадження: 22-ц/813/929/22
Справа № 521/3211/18
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.
Доповідач Громік Р. Д.
29.07.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт - ЛВ», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ «Комфорт-ЛВ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 18 серпня 2017 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «КАМАЗ», д/н НОМЕР_1 по вулиці Академіка Заболотного в місті Одесі, перед початком маневру «повороту праворуч» з лівої смуги в праву на зелених сигнал світлофору не впевнився в безпеці, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , власником автомобіля є ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримала механічні пошкодження.
Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення.
Під час скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Комфорт-ЛВ», здійснюючи вантажні перевезення на автомобілем марки «КАМАЗ», д/н НОМЕР_1 , який належить відповідачу.
Оскільки, позивач вважає, що відповідач не відшкодував в повному обсязі матеріальну та моральну шкоду завдану внаслідок ДТП, вона вимушена звернутись з позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ТОВ «Комфорт-ЛВ» на користь ОСОБА_1 16 995,59 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Стягнено з ТОВ «Комфорт-ЛВ» на користь ОСОБА_1 3000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнено з ТОВ «Комфорт-ЛВ» на користь ОСОБА_1 704,80 гривень в рахунок сплаченого судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ТОВ «Комфорт-ЛВ» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що згідно із страхового полісу ліміт відповідальності ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» складає 100 000 гривень, а тому в межах цієї суми відповідає страховик.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 29 липня 2022 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині матеріальної шкоди в повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що 03 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі вказаної заяви ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» сплатило на корить ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 7708,00 гривень.
Відповідно до висновку № 31245170 експертного авто товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу «Тойота», д/н НОМЕР_2 від 18.01.2018 року розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДПТ 18.08.2017 року становить 22 633,59 гривень, вартість проведення дослідження складає 2070,00 гривень.
За таких обставин суд вважав можливим стягнути з ТОВ «Комфорт-ЛВ» на користь ОСОБА_1 16 995,59 гривень (22633,59 гривень + 2070,00 гривень - 7708,00 гривень) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на таке.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 18 серпня 2017 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «КАМАЗ», д/н НОМЕР_1 по вулиці Академіка Заболотного в місті Одесі, перед початком маневру «повороту праворуч» з лівої смуги в праву на зелених сигнал світлофору не впевнився в безпеці, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , власником автомобіля є ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримала механічні пошкодження.
Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення.
Під час скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Комфорт-ЛВ», здійснюючи вантажні перевезення на автомобілем марки «КАМАЗ», д/н НОМЕР_1 , який належить відповідачу.
Цивільна-правова відповідальність водія ТОВ «Комфорт-ЛВ» на час скоєння ДТП застрахована ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» .
03 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі вказаної заяви ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» сплатило на корить ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 7708,00 гривень.
Згідно із висновку №31245170 експертного авто товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу «Тойота», д/н НОМЕР_2 від 18.01.2018 року розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДПТ 18.08.2017 року становить 22 633,59 гривень, вартість проведення дослідження складає 2070,00 гривень.
Відповідно до ст.ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду.
Згідно із положень ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та інші визначені витрати по транспортуванню транспортного засобу. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові по даним правовідносинам зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
В подальшому, Велика Палата підтвердила свою сформовану позицію, і у Постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) знову вказала, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Таким чином, у даному випадку відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 , повинно здійснюватися ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в межах страхового ліміту, визначеному у полісі страхування і становить 100 000 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснила виплати у розмірі 7708,00 гривень. З вказаною виплаченою сумою ОСОБА_1 погодилась, дії страхувальника не оскаржувались, а тому позовні вимоги у частині матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.
Щодо моральної шкоди, то апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, згідно із якою у зв'язку з ДТП, ушкодженням автомобіля, позивач втратив душевний спокій, нервував та переживав, на тривалий час був позбавлений засобу пересування.
Таким чином, саме з вини відповідача порушені цивільні права позивача, що виразилися в порушенні нормальних життєвих зв'язків, позивач переніс моральні переживання.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд першої інстанції, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості правильно визначив суму моральних збитків в розмірі 3 000,00 гривень.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у частині відшкодування матеріальних витрат.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» задовольнити частково.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року скасувати в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Постановити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт - ЛВ», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 29 липня 2022 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк