Номер провадження: 22-ц/813/2643/22
Справа № 496/4286/20
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Громік Р. Д.
29.07.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на повнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7214 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого у них є спільна повнолітня донька ОСОБА_4 , яка вступила до Одеського національного університету І.І. Мечникова на денну форму навчання, де вартість навчання за І семестр курсу 2020-2021 року складає 14428 грн.
Вона сплатила вказану суму коштів на навчання доньки, а відповідач відмовляється добровільно сплатити половину вказаної суми. Посилаючись на те, що отримання вищої освіти у національному університеті є розвитком здібностей дитини, відноситься до особливих обставин, що потребують додаткових витрат, а тому просить суд стягнути з відповідача половину понесених нею витрат.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2020 року з нього на користь позивача стягнуто аліменти на їх повнолітню доньку яка продовжує навчання у розмірі 1/5 частки від усіх його видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 16.11.2020 року і до закінчення навчання доньки - 30.06.2024 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Вказане рішення набрало законної сили.
Позивач у позові зазначає, що додаткові витрати на їх доньку - це витрати на оплату її навчання, тобто у даному випадку дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, вказану допомогу він їй надає у розмірі визначеному рішенням суду, а отже посилання позивача на норми ст.185 СК України щодо стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами, до таких правовідносин не можуть застосовуватися у даному випадку, у зв'язку з чим просив суд у задоволені позову відмовити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що стягнення додаткових витрат на навчання дитини у вищому навчальному закладі відповідає вимогам ст. 184 СК України, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, оскільки отримання вищої освіти у національному університеті є розвитком здібностей дитини, у зв'язку із чим відноситься до особливих обставин, що потребують додаткових витрат.
Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оплата контракту не є додатковими витратами у розумінні 185 СК України.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 29 липня 2022 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 червня 2002 року, який було розірвано рішенням Біляївського районного суду від 05 грудня 2018 року.
Від вказаного шлюбу вони мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 11.11.2002 року Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №62.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 березня 2019 року з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх його видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову - з 29 січня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2020 року з відповідача на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 стягнуто аліменти у розмірі 1/5 частки від усіх його видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 16.11.2020 року і до закінчення навчання доньки - 30.06.2024 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Вказане рішення набрало законної сили 01.02.2021 року.
З договору про надання освітніх послуг укладеного між вищим навчальним закладом та позивачем №291-1-586-2020 вбачається, що донька сторін навчається в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, вартість І семестру навчання складає 14428 грн.
З квитанції від 25.09.2020р. вбачається, що позивачка сплатила 14430 грн. за І семестр навчання доньки.
Позивач зазначає, що навчання доньки в університеті пов'язана з розвитком здібностей дитини, у зв'язку з чим відноситься до особливих обставин, що потребують додаткових витрат.
Суд першої інстанції правильно не погодився з вказаними доводами позивача.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
З огляду на зміст вищезазначених норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що норма щодо стягнення додаткових витрат на дитину, передбачена ст. 185 СК України відсутня у переліку норм, що відповідно до ст. 201 СК України застосовується до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина в період навчання регулюються Главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів, при визначенні розміру яких слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст.185 СК України до таких правовідносин не застосовуються.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 24.02.2016 по справі № 6-1296цс15 та у постанові від 20.02.2020 року по справі №521/4397/17.
З огляду на те, що з відповідача на користь позивача на утримання доньки стягувались аліменти як до її повноліття так і стягнуто до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років, витрати позивачки у виді оплати контракту за навчання не є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, а тому позивачу в позові дійсно слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія не приймає їх до уваги з огляду на таке.
З досягненням повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 втратила правовий статус дитини (стаття 6 СК України), отже, вказані позовні вимоги стосуються утримання повнолітньої дочки.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 29 липня 2022 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк