21.07.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/331/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ",
вул. Дністровська, 26, м. Івано-Франківськ, 76015;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ,
АДРЕСА_2 ;
Компанія "ХІФЛЮКС ЛТД",
Сейшели, м.Беліз, 1 1/2 Майлз Норзен Хайвей;
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012, яким вирішено призначити на посаду директора ОСОБА_1 ,
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:
ОСОБА_3 ,
АДРЕСА_2 ;
до ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ",
вул. Дністровська, 26, м. Івано-Франківськ, 76015;
про визнання правовідносин між ОСОБА_3 та ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" щодо керівництва цим товариством припиненими з 01.06.2012; встановлення, що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012 не є підставою для поновлення в ЄДР попереднього запису про керівника ОСОБА_3 ,
за участю:
від позивача ОСОБА_1 : ОСОБА_4
від третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 : Турута Є. І.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012, яким вирішено призначити на посаду директора ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2021 залучено до участі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 залучено до участі у справі Компанію "ХІФЛЮКС ЛТД", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2021 прийнято позовну заяву та вступ у справу третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" про визнання правовідносин між ОСОБА_3 та ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" щодо керівництва цим товариством припиненими з 01.06.2012 на підставі рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №2/6 від 01.06.2012; встановлення, що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012 не є підставою для поновлення в Єдиному державному реєстрі попереднього запису про керівника ОСОБА_3 . Крім того, ухвалено розглядати справу спочатку на підставі частини 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2021 провадження у справі зупинено у зв"язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Ухвалою суду від 31.01.2022 провадження у справі поновлено.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Обґрунтовує їх тим, що: - випадково у жовтні 2019 року, позивач дізнався про те, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленим пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012 призначено на посаду директора ОСОБА_1 ; - позивач на вказані загальні збори ніколи не запрошувався, на зборах присутній не був, жодного відношення до юридичної особи не мав, наміру бути директором товариства не виявляв, з пропозицією бути керівником ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" не звертався, жодних заяв, наказів та документів з цього приводу не підписував, в трудових чи будь-яких інших договірних відносинах з підприємством не перебував, обов'язків директора ніколи не виконував, жодного доходу в якості заробітної плати від товариства не отримував. Вказане підтверджує трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.07.1990, в якій відсутній запис про працевлаштування на посаді директора ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ". Звертає увагу суду на те, що оспорюваним рішенням, прийнятим всупереч волі та без відома позивача, фактично неправомірно породжено наслідки у вигляді виникнення обов'язків та відповідальності керівника за діяльність невідомої йому юридичної особи. Просить суд захистити порушене право позивача шляхом визнання недійсним рішенням загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012, яким вирішено призначити на посаду директора ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 1, 11, 14 Цивільного кодексу України, статтею 5-1 Кодексу законів про працю України, пунктом 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився. Будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень, як і заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав. Ухвали суду від 21.04.2021, від 20.05.2021, від 17.06.2021, від 15.07.2021, від 02.09.2021, від 30.09.2021, від 28.10.2021, від 31.01.2022, від 30.03.2022, від 12.05.2022, від 09.06.2022, від 23.06.2022, від 18.07.2022 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною юридичній адресі, зазначеній у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Дністровська, 26, м. Івано-Франківськ, 76015 повернулись на адресу суду підприємством зв"язку з відмітками "адресат відсутній".
Слід зазначити, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" з 11.08.2017 перебуває на обліку в контролюючому органі як така, щодо якої внесено запис про відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Компанія "ХІФЛЮКС ЛТД" в судові засідання жодного разу не з"явився. Ухвали суду від 15.07.2021, від 02.09.2021, від 30.09.2021, від 28.10.2021, від 31.01.2022, від 30.03.2022, від 12.05.2022, від 09.06.2022, від 23.06.2022 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлялись Компанії "ХІФЛЮКС ЛТД" рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною у інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Сейшели, м.Беліз, 1 1/2 ОСОБА_5 та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №904/6152/16 стосовного того, що при повідомленні третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору про дату час та місце розгляду справи не слід застосовувати правила Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, вчиненої 15.11.1965 в Гаазі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти позову. Стверджує, що позивач був запрошений на загальні збори учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" Компанією "ХІФЛЮКС ЛТД" та був присутній на зборах, про що свідчить зазначення особистої інформації позивача - прізвища, ім"я, по батькові та ідентифікаційного коду, яку засновки товариства не могли дізнатись самостійно. Відсутність запису у трудовій книжці про працевлаштування на посаді директора ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" не може бути підставою для визнання рішення загальних зборів недійсним. Будь-яких інших аргументів в підтвердження порушень вимог закону під час скликання та проведення загальних зборів - позивач не навів. Позивач не вживав жодного заходу щодо врегулювання питання свого керівництва у товаристві протягом дев"яти років в т. ч. не звертався до нового власника Компанії "ХІФЛЮКС ЛТД" про звільнення з посади директора. Позивач одночасно є керівником у ТОВ "Точка доступу", ПП "Ярослав буковина", ПП "Агромет-2005" де засновником в т. ч. є Компанія "ХІФЛЮКС ЛТД", а в провадженні Луцького міськрайоного суду Волинської області перебували справи за позовом ОСОБА_1 з аналогічним предметом позову, що на думку представника ОСОБА_2 , свідчить про систематичність надання позивачем послуг директора. Вважає позовні вимоги надуманими, безпідставними та необґрунтованими. Просить суд в позові відмовити.
Представник третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Звертає увагу суду на те, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленим протоколом №2/6 від 01.06.2012, крім призначення на посаду директора ОСОБА_1 , вирішено: - звільнити з посади директора ОСОБА_3 ; - вивести зі складу засновників учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , на підставі заяв про вихід за власним бажанням. Вважає, що ОСОБА_1 отримавши ймовірне рішення суду про задоволення позову намагатиметься на підставі цього рішення суду скасувати запис в ЄДРЮОФО-П та ГФ про його керівництво, що в свою чергу призведе до поновлення запису про попереднього керівника, в той час, як оспорюваним рішенням, прийнятим 9 років тому, вищим органом ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" - загальними зборами учасників товариства в установленому законом порядку припинено правовідношення з ОСОБА_3 шляхом його звільнення з посади директора та виходу зі складу учасників товариства. Тому, з метою захисту своїх прав та інтересів, просить суд визнати правовідносини між ОСОБА_3 та ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" щодо керівництва цим товариством припиненими з 01.06.2012 та встановити, що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012 не є підставою для поновлення в Єдиному державному реєстрі попереднього запису про керівника ОСОБА_3 . Позовні вимоги обґрунтовує статтями 14, 15, 16 Цивільного кодексу України, пунктом 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".
Крім того, представник третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, у позовній заяві, вказує, що при зверненні до суду з позовом 16.04.2021 позивачем пропущено визначений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, адже оспорюване рішення прийнято 01.06.2012. У зв"язку з чим, на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
В свою чергу, представник позивача у клопотанні вх№10636/21 від 09.07.2021 просить суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення позивача з цим позовом. Мотивує клопотання тим, що про існування оспорюваного рішення від 01.06.2012 позивач дізнався випадково у жовтні 2019 року та одразу звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за захистом порушеного права. Так ухвалою від 16.12.2020 відкрито провадження у справі у справі №344/21710/19 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого протоколом №2/6 від 01.06.2012. Проте, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.02.2021, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 провадження у справі закрито та роз"яснено позивачу, що спір віднесено до юрисдикції господарського суду. Вважає несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості спору і відповідно позбавлення його права на судовий захист.
Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Як вказує пункт 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, позаяк отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду. Така правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Таким чином, судом, з дотриманням порядку визначеного процесуальним законодавством, належним чином повідомлено відповідача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача про дату час та місце розгляду справи, чим відповідно створено усі умови для реалізації його процесуальних прав, що свідчить про забезпечення його права на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Компанія "ХІФЛЮКС ЛТД" належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позови такими, що не підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленим протоколом №1 від 28.10.1999, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, вирішено: - створити в м.Одеса Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" для здійснення виробничої, комерційної, зовнішньоекономічної та іншої не забороненої законом діяльності; - затвердити статутний фонд товариства у розмірі 7 400,00грн та розмір часток засновників ОСОБА_3 - 4 070,00грн (55% статутного фонду), ОСОБА_2 - 3 330,00грн (45% статутного фонду); - затвердити установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ"; - призначити директором товариства ОСОБА_3 .
У відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, 04.11.1999 Малинівською райадміністрацією Одеського міськвиконкому проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", вул.Генерала Петрова, 49, м.Одеса, ідентифікаційний код 30612037, про що в журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис №03567960100010420.
Одночасно у Малинівській районній адміністрації м. Одеси 04.11.1999 за №03567960100010420 зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", затверджений загальними зборами учасників, протоколом №1 від 28.10.1999.
1 червня 2012 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" з порядком денним: 1) звільнення з посади директора товариства ОСОБА_3 ; 2) призначення на посаду директора товариства ОСОБА_1 ; 3) вхід до складу товариства Компанії "ХІФЛЮКС ЛТД" (HIFLUX LTD); 4) вихід зі складу засновників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" ОСОБА_3 на підставі заяви про вихід за власним бажаннями; 5) вихід зі складу засновників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" ОСОБА_2 на підставі заяви про вихід за власним бажанням; 6) перерозподіл статутного капіталу товариства; 7) зміна місцезнаходження товариства; 8) затвердження нової редакції статуту товариства; 9) державна реєстрація вищезазначених дій у відповідних державних органах. На загальних зборах присутні засновники ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" - ОСОБА_3 , який є власником 55 часток в статутному капіталі, ОСОБА_2 , яка є власником 45 часток в статутному капіталі. Запрошені - юридична особа за законодавством Сейшельських островів Компанія "ХІФЛЮКС ЛТД"(HIFLUX LTD); ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" прийнято рішення: 1) звільнити з посади директора товариства ОСОБА_3 ; 2) призначити на посаду директора товариства ОСОБА_1 ; 3) ввести до складу товариства Компанії "ХІФЛЮКС ЛТД" (HIFLUX LTD); 4) вивести зі складу засновників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" ОСОБА_3 на підставі заяви про вихід за власним бажаннями; 5) вивести зі складу засновників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" ОСОБА_2 на підставі заяви про вихід за власним бажанням; 6) розподілити статутний капітал товариства наступним чином - юридичній особі за законодавством Сейшельських островів Компанії "ХІФЛЮКС ЛТД" (HIFLUX LTD) належить 7 400,00грн, що становить 100 часток статутного капіталу; 7) змінити місцезнаходження товариства на вул.Дністровська, 26, м.Івано-Франківськ, 76015; 8) затвердити нову редакцію статуту товариства; 9) провести державну реєстрацію вищезазначених дій у відповідних державних органах. Рішення оформлено протоколом №2/6 від 01.06.2012, підписаним ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , представником Компанії "ХІФЛЮКС ЛТД" (HIFLUX LTD) Кравченко Дмитром Михайловичем, на підставі довіреності від 03.10.2011, посвідченої державним нотаріусом Республіки Сейшельські острови. Рішення посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №№ 1089-1091, справжність підписів, дієздатність та повноваження ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 перевірено.
Державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради 05.06.2012 проведено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу та змін до установчих документів юридичної особи, номери записів 15561050004036075, 15561070007036075.
У Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про юридичну особу - ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ"; ідентифікаційний код 30612037; місцезнаходження - вул. Дністровська, 26, м. Івано-Франківськ, 76015; засновник - Компанія "ХІФЛЮКС ЛТД", країна резиденства Сейшели м.Беліз, 1 1/2 ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного фонду - 7 400,00грн; керівник - ОСОБА_1 з 01.06.2012; місцезнаходження реєстраційної справи - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради; дата взяття на облік Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області - 06.06.2012.
Згідно з інформацією Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 17.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" за період з 01.06.2012 по травень 2021 року податкова звітність не подавалась. Остання податкова звітність подана за травень 2012 року засобами електронного зв"язку.
Предметом судового розгляду є позовна вимога позивача до відповідача про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012, яким вирішено призначити на посаду директора ОСОБА_1 , а також самостійні вимоги третьої особи на предмет спору про визнання правовідносин між ОСОБА_3 та ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" щодо керівництва товариством припиненими з 01.06.2012; встановлення, що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012 не є підставою для поновлення в ЄДР попереднього запису про керівника ОСОБА_3 .
Порядок створення та діяльності господарських товариств, а також права і обов'язки їх учасників та засновників урегульовано Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України "Про господарські товариства" №1576-ХІІ від 19.09.1991 (чинним на момент прийняття оспорюваного рішення).
Ці нормативні акти зазнали змін протягом часу своєї дії, тому суд застосовує норми матеріального права на час виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог частини 1 статті 5 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з статтею 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належать, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до статті 4 Закону №1576-ХІІ від 19.09.1991 товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.
Статтею 23 Закону України "Про господарські товариства", яка кореспондується з статтею 97 Цивільного кодексу України обумовлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених цим Законом та установчими документами.
Згідно з статтею 58 Закону №1576-ХІІ від 19.09.1991 вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.
До компетенції загальних зборів учасників товариства, належать питання визначені частиною 5 статті 41, частиною 1 статті 59 Закону України "Про господарські товариства", зокрема внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; виключення учасника з товариства.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства (частини 1,2,4 статті 98 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 5 статті 60 Закону №1576-ХІІ від 19.09.1991 загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Голова зборів товариства організує ведення протоколу.
Відповідно до статті 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і
місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
У відповідності до пункту 6.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", затвердженого загальними зборами учасників, протоколом №1 від 28.10.1999, зареєстрованого 04.11.1999 Малинівською районною адміністрацією м. Одеси за №03567960100010420 учасниками ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" є ОСОБА_3 з розміром частки 4 070,00грн (55% статутного фонду), ОСОБА_2 з розміром частки 3 330,00грн (45% статутного фонду).
Учасниками товариства є його засновники. Учасники товариства мають право, зокрема вийти у встановленому порядку з товариства; за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам (пункти 4.1., 4.2., 4.8. статуту).
Згідно з пунктами 9.1., 9.2., 9.3., 9.4. статуту органами управління товариства є збори учасників та директор. Вищим органом є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційно розміру їх частки в статутному фонді. До компетенції зборів учасників належать, зокрема внесення змін та доповнень до статуту; прийом нових учасників товариства та вихід учасника з товариства; призначення та звільнення з посади директора.
Директор є виконавчим органом товариства. Директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень (пункт 9.10. статуту).
У відповідності до пунктів 9.6., 9.8. статуту збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, які потребують одностайності - всі учасники. Збори скликаються не менше двох разів на рік (пункти 9.6., 9.8. статуту).
Відповідно до пункту 9.10. статуту виконавчим органом товариства є директор. Директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсним рішення зборів учасників товариства необхідним є: - порушення вимог законодавства, установчих документів під час скликання та проведення зборів; - позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення рішенням прав чи законних інтересів учасника товариства. Не всі порушення законодавства допущені під час скликання та проведення зборів є підставою для визнання прийнятих зборами рішень недійсними. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів; прийняття загальними зборами рішень з питань не включених до порядку денного на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №915/540/16.
Дослідженням прийнятого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" рішення, оформленого протоколом №2/6 від 01.06.2012 судом не встановлено порушення вимог закону чи установчих документів під час скликання та проведення зборів, які б могли слугувати безумовною підставою для визнання його недійсним. Так, оспорюване рішення прийнято учасниками ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , що володіють у сукупності 100% відсотками голосів. Рішення прийнято з питань, включених до порядку денного, а розгляд цих питань в т. ч. призначення директора товариства відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства, визначеної пунктом 9.4. статуту, частиною 5 статті 41, частиною 1 статті 59 Закону України "Про господарські товариства". Рішення оформлене протоколом №2/6 від 01.06.2012 підписаним ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та представником засновника (за наслідками прийнятого рішення) - Компанії "ХІФЛЮКС ЛТД" (HIFLUX LTD) Кравченко Дмитром Михайловичем. Рішення посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №№ 1089-1091, справжність підписів, дієздатність та повноваження ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 перевірено.
У протоколі загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" №2/6 від 01.06.2012, зокрема зазначено запрошеного ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та відображено прийняте рішення - призначити на посаду директора ОСОБА_1 .
За наслідками прийнятого рішення проведено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу (номери записів 15561050004036075, 15561070007036075 від 05.06.2012).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.07.2022 керівником юридичної особи ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" з 01.06.2012 є ОСОБА_1 .
У відповідності до частин 1, 2 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Нормою статті 32 Конституції України регламентовано, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 269 Цивільного кодексу України встановлено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.
Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (стаття 271 Цивільного кодексу України).
Правилами з частини 1 статті 294 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа має право на ім'я.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Персональні дані можуть бути виражені у формі: літер (ім'я особи); чисел (ідентифікаційний код особи); графіки (малюнок (картина), що дозволяє ідентифікувати його автора).
Підставами виникнення права на використання персональних даних є згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних. Суб'єкт персональних даних має право при наданні згоди внести застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних (стаття 11 Закону України "Про захист персональних даних").
Згідно з статтею 8 Закону України "Про захист персональних даних"особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними Суб'єкт персональних даних має право на захист своїх персональних даних від незаконної обробки, а також на застосовування засобів правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних.
За незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації встановлена відповідальність, передбачена статтею 182 Кримінального кодексу України.
Позивачем не доведено та документально не підтверджено перед судом жодними належними і допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України ненадання згоди на використання своїх, охоронюваних законом, персональних даних - прізвища, ім"я, по батькові, ідентифікаційного коду, на загальних зборах учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", а відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження звернення до уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних, в т. ч. до правоохоронних органів, органів прокуратури тощо за правовим захистом стосовно незаконного використання учасниками ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" конфіденційної інформації про особу позивача - вказує на протилежне.
Отож, правових підстав ставити під сумнів дійсність обставин, зафіксованих у протоколі загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" №2/6 від 01.06.2012, як достовірно ствердити про незаконність прийнятого 9 років тому рішення про призначення ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на посаду директора ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" - немає, виходячи в т. ч. з розумного співвідношення між пропорційністю втручання в права учасників товариства та діяльність самого ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" станом на момент прийняття спірного рішення.
При цьому, сама лише обставина пов"язана з відсутністю запису у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.07.1990 про працевлаштування ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", як і відсутність доказів обумовлених статтями 2, 21, 24 Кодексу законів про працю України в підтвердження наявності трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" не можуть бути підставами, визначеними законом, для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства.
Як і висновок експерта №2408/2409/21-28 від 20.01.2022 за результатами призначеної судової почеркознавчої експертизи про те, що підпис у довіреності датованій 01.06.2012 виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою - не може бути покладений в основу судового рішення для висновку про недійсність рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012. Позаяк така довіреність, видана ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" представнику Онофрей О.А. за наслідками (після) прийнятого рішення для внесення змін відомостей про юридичну особу. Разом з тим, висновок призначеної судом експертизи може слугувати підставою для вирішення питання правомірності/неправомірності проведеної державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу, що не є предметом судового розгляду у цьому спорі.
Недоведеність позивачем наявності обставин з якими закон пов"язує можливість визнання недійсним в судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства унеможливлює задоволення позову.
Щодо спливу строку позовної давності про застосування якого заявлено третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору у позовній заяві слід сказати, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Разом з тим за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Судом встановлено недоведеність порушеного права позивача за захистом якого останній звернувся до суду, а отже позовна давність до вказаної позовної вимоги застосуванню не підлягає.
Слід зазначити, що із аналізу положень статей 88, 143 Цивільного кодексу України, статей 88, 167 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини за своїм суб'єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).
При розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин, необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у частині 1 статті 167 Господарського кодексу України - корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Таким чином, законодавець визнає статус учасника товариства лише за особою, яка є власником частки у його статутному капіталі.
Водночас порушення порядку скликання та проведення загальних зборів можуть бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними лише за позовами учасників товариства, а не третіх осіб, адже у таких випадках йдеться про порушення права на управління товариством, яким треті особи - не учасники товариства не наділені.
Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю не може визнаватися порушенням прав тих осіб, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї юридичної особи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №918/456/20.
Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Проте в цьому спірному випадку, ОСОБА_1 не був та не є учасником ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", як і вчинення ним дій щодо управління товариством після прийнятого загальними зборами учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" рішення, оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012 - судом не встановлено.
Однак, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.02.2021, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого протоколом №2/6 від 01.06.2012 - закрито та роз"яснено позивачу, що спір віднесено до юрисдикції господарського суду, а згідно з частиною 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Що стосується позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, то суд зазначає, що відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
Передумовою захисту та відновлення порушеного права є існування такого права та відповідно порушення на час звернення з позовом до суду. Така ж правова позиція дотримана у поставові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/964/19.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
В цьому спірному випадку, самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 пов"язані виключно з ймовірним рішенням суду про задоволення позову. Так, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору у позовній заяві висловлює припущення, що позивач в майбутньому намагатиметься скасувати запис в ЄДРЮОФО-П та ГФ про керівництво ОСОБА_1 , що в свою чергу призведе до поновлення запису про попереднього керівника ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" - ОСОБА_3 . Тому, просить суд встановити, що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012 не є підставою для поновлення в Єдиному державному реєстрі попереднього запису про керівника ОСОБА_3 та визнати, що правовідносини між ОСОБА_3 та ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" щодо керівництва цим товариством є припиненими з 01.06.2012.
Беручи до ваги те, що судом не встановлено правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012, а позивачем ОСОБА_1 не оспорюється факт припинення правовідносин між ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" та ОСОБА_3 шляхом його звільнення з посади директора та виходу з учасників товариства, то за переконанням суду, права ОСОБА_3 не були та не є порушеними, а отже не потребують судового захисту, а наслідком є відмова у позові.
Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). Водночас вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем та третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору.
Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Компанії "ХІФЛЮКС ЛТД" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012, яким вирішено призначити на посаду директора ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" про визнання правовідносин між ОСОБА_3 та ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ" щодо керівництва цим товариством припиненими з 01.06.2012; встановлення, що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "СТАМАР ТЕХНОЛОГІЯ", оформленого пунктом 2 протоколу №2/6 від 01.06.2012 не є підставою для поновлення в ЄДР попереднього запису про керівника ОСОБА_3 - відмовити.
Судові витрати залишити за третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 29.07.2022
Суддя С.Кобецька