номер провадження справи 33/33/22
29.07.2022 Справа № 908/741/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи № 908/741/22
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «УНІКА» (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 20033533)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 10079,62 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова група «УНІКА» з позовом до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” про стягнення 10079,62 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації на підставі полісу відповідача ОСЦПВВНТЗ №АР/1068200.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №826007/4605/0000306 від 09.12.2020, яким застраховано ризик настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу «Ford Kuga», д.н. НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб). 16.10.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу «Mersedes E220», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до повідомлення про ДТП від 16.10.2021 водій транспортного засобу «Mersedes E220», д/н НОМЕР_2 , є винним у ДТП. За умовами договору страхування позивач виплатив страхове відшкодування за відновлювальний ремонт забезпеченого транспортного засобу в розмірі 10079,62 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mersedes E220», д/н НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована полісом ТДВ «СК «КРЕДО» №АР/1068200, позивач направив відповідачу претензію №312218, яку відповідач отримав 22.11.2021, проте залишив вимоги позивача без відповіді та задоволення. На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 10079,62 грн. в порядку суброгації.
Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/741/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, присвоєно справі номер провадження 33/33/22. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 29.06.2022.
Позивач отримав копію ухвали суду 07.06.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Копія ухвали суду, що була надіслана відповідачу на адресу: просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, яка зазначена в позовній заяві та у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.
Копія ухвали суду була також надіслана відповідачу на електронну адресу, що підтверджується супровідним листом від 30.05.2022 №908/741/22.
07.06.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення дії воєнного стану в Україні, зобов'язати позивача надіслати на електронну адресу відповідача копію позовної заяви з додатками, поновити відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що частина працівників відповідача евакуйовані з м. Запоріжжя або виконують посадові обов'язки у віддаленому режимі.
Суд зазначає, що за нормами ГПК України у позивача відсутній обов'язок направляти відповідачу копію позовної заяви засобами електронного зв'язку, тому у суду відсутні повноваження зобов'язати позивача виконати такі вимоги відповідача. Належні докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками (опис вкладення та фіскальний чек від 21.05.2022) наявні в матеріалах справи №908/741/22.
У зв'язку з цим суд надіслав відповідачу на вказану ним електронну адресу скановані копії позовної заяви з усіма додатками з матеріалів справи №908/741/22, що підтверджується супровідним листом від 20.06.2022 №908/741/22.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зауважує, що розгляд справи №908/741/22 здійснюється судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, тому підстави для відкладення розгляду справи відповідно до заяви відповідача відсутні.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «УНІКА» (страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №826007/4605/0000306 від 09.12.2020, яким застраховано ризик настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу «Ford Kuga», д.н. НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб).
У п. 13 даного договору зазначено, що строк дії цього договору становить з 10.12.2020 по 09.12.2021.
16.10.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу «Mersedes E220», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mersedes E220», д/н НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована полісом ТДВ «СК «КРЕДО» (відповідача) №АР/1068200.
Цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу була застрахована полісом позивача серії АР №001068200.
Відповідно до примітки до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з нормами абзаців 1, 2 пункту 33.2 статті 33 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Скориставшись цим правом, водії-учасники дорожньо-транспортної події на місці оформили спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної події (європротокол) від 16.10.2021, відповідно до якого шкода завдана тільки транспортним засобам-учасникам ДТП, а водій транспортного засобу «Mersedes E220», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 визнав себе винним у ДТП.
18.10.2021 до позивача надійшла заява страхувальника про страхову подію та виплату страхового відшкодування за даним страховим випадком на рахунок СТО.
Протоколом огляду транспортного засобу від 18.10.2022 зафіксовано деталі та опис пошкодження забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Розмір матеріального збитку, завданого власнику забезпеченого транспортного засобу внаслідок його пошкодження при ДТП згідно з рахунком №2152 від 18.10.2021 ТОВ «Велет Авто» склав 13454,62 грн.
Страховим актом №00466612 від 21.10.2021 позивач визначив до виплати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 10079,62 грн. (з урахуванням франшизи позивача 3375,00 грн.).
Платіжним дорученням №253803 від 22.10.2021 позивач перерахував страхове відшкодування в розмірі 10079,62 грн. на рахунок СТО - ТОВ «Велет Авто» (відповідно до заяви страхувальника).
За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування”.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mersedes E220», д/н НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована полісом відповідача №АР/1068200 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 130000,00 грн. та франшизою 0,00 грн.
На підставі вказаних обставин позивач направив відповідачу заяву вих. №3131 від 16.11.2021 на виплату страхового відшкодування в розмірі 10079,62 грн.
Заяву отримано відповідачем 22.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з згідно з рахунком №2152 від 18.10.2021 ТОВ «Велет Авто» вартість відновлювального ремонту забезпеченого транспортного засобу склала 13454,62 грн., яка включає вартість робіт та розхідних матеріалів. У зв'язку з тим, що під час ремонту не було здійснено заміну складових транспортного засобу, коефіцієнт зносу змінених складових не враховувався позивачем у страховому акті (враховано коефіцієнт зносу 0%).
У заяві на виплату страхового відшкодування позивач пред'явив відповідачу вимогу про виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності відповідача та з урахуванням франшизи відповідача, яка становить 0,00 грн.
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правовий висновок про те, що згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
З виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Виходячи з викладених висновків великої палати Верховного Суду та приписів законодавства, суд дійшов висновку, що порядок виплати страхового відшкодування, встановлений Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, поширюється не тільки на страхувальника, але й на іншу особу, яка має право на виплату страхового відшкодування, в даному випадку - на позивача, у тому числі щодо строків виплати страхового відшкодування та відповідальності за їх порушення.
Заяву позивача про виплату страхового відшкодування отримано відповідачем 22.11.2021. Отже, відповідач не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто до 21.02.2022 (з урахуванням вихідних днів відповідно до положень ч. 5 ст. 254 ЦК України) повинен був на підставі пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Згідно з п. 36.7 ст. 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач не надав доказів прийняття обґрунтованого рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування та надання його позивачу у вставлений строк відповідно до п. 36.2 ст. 36, п.37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Також відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 10079,62 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно пред'явив до стягнення з відповідача страхове відшкодування в розмірі 10079,62 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 10079,62 грн. підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги задоволено судом повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2481,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «УНІКА» (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в розмірі 10079,62 грн. (десять тисяч сімдесят дев'ять грн. 62 коп.) та витрати на сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29.07.2022.
Суддя М.В. Мірошниченко