Справа № 456/1738/22
Провадження № 2-а/456/48/2022
іменем України
28 липня 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Яніва Н. М.
з участю секретаря Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ № 536130 від 02.06.2022 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., провадження у справі закрити. Також просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на його користь сплачений за подання позову судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.06.2022 близько 15:30 год. керував транспортним засобом Ауді, в м. Львів здійснюючи рух по вул. С. Бандери в напрямку залізничного вокзалу. Рух здійснював в відповідності до дорожніх знаків, що передували здійсненню маневру та покажчиків світлофора. Правил дорожнього руху не порушував. Проте був зупинений працівниками патрульної поліції. Лейтенантом поліції Мочаратим О.І. відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 536130, згідно якої він 02.06.2022 о 15 год. 21 хв. в м. Львів по вул. Кропивницького, 16, керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1. «В'їзд заборонено», здійснив в'їзд в зону дії знаку, чим порушив р. 33 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП до покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Однак, вважає, що вказана постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, зокрема у такій не відображені обставини та дані, які згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП підлягають врахуванню, не вказано норми ПДР, яку він начебто порушив, тільки абстрактно вказано р. 33 ПДР., не вказано також в зону дії якого знаку здійснив в'їзд. Більш того, жодних доказів на підтвердження його вини в розумінні ст. 251 КУпАП, відповідачем не надано. Також після роз'яснення йому ст. 268 КУпАП не йому не було забезпечено права на захист, на зважаючи на неодноразові зауваження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомив.
Уповноважений представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надіслав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 536130 вбачається, що 02.06.2022 о 15 год. 21 хв. в м. Львів по вул. Кропивницького, 16, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1. «В'їзд заборонено», здійснив в'їзд в зону дії знаку, чим порушив р. 33 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П.8.1, 8.2 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
П.8.4. Дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Згідно Р.33 ПДР України дорожні знаки - це засоби організації дорожнього руху, які представляють собою стандартизовані графічні малюнки, що передають певні повідомлення учасникам дорожнього руху.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів
Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Що й було зроблено інспектором поліції.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім того, судом береться до уваги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно якого зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 238 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Всі факти, встановлені судом у сукупності, викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст. 73-76 КАС України. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та правомірність винесеної інспектором УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мочаратим О.І. постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідач на обгрунтування правомірності оскаржуваної постанови не надав жодних доказів, наприклад, пояснень свідків, письмових доказів, показань технічних приладів. Вказане свідчить про те, що інспектор поліції розглянув справу та притягнув позивача до адміністративної відповідальності за відсутності доказів вчинення ним адмінправопорушення та винуватості останнього.
Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Суд звертає увагу й на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, згідно якої візуальне спостереження за дотриманням правил дорожньогоруху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки. Сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
В даній справі, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова, яка, по суті, є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних у ній.
Таким чином, доводи позивача відповідачем не спростовані, тому суд знаходить доведеним, що інкриміноване йому правопорушення він не вчиняв, а відтак притягнений до адміністративної відповідальності неправомірно.
Суд також вважає, що поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови не дотримався вимог закону щодо дослідження всіх обставин справи та підтвердження їх доказами, а тому подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та винність позивача ОСОБА_1 є недоведеною.
За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В п. 3 ч. 1 ст.293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про скасування постанови БАБ № 536130 від 02.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред'явлення адміністративного позову в розмірі 340 грн. і підтверджені квитанцією № ПН2500533 від 10.06.2022, на підставі ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення у повному обсязі.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали адміністративної справи не містять
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210-211, 241-246,286 КАС України, ст. 293 КпАП України суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 536130 від 02.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп..
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Н. М. Янів