61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
ПРО відмову у відкритті ПРОВАДЖЕННЯ
20.07.2022 Справа № 905/301/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали заяви кредитора (заявника) приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченко Олега Володимировича (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.65, офіс 235А, РНОКПП НОМЕР_1 )
до боржника: приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, буд. 10, код ЄДРПОУ 05761614)
про: відкриття провадження у справі про банкрутство
за участю представників сторін:
від кредитора: не з'явився
від боржника: Усенко В.Ж (на підставі довіреності № 21/12-21 від 22.12.2021)
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельниченко Олег Володимирович звернувся до Господарського суду Донецької області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614).
Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, визначено Курмаза Олександра Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2036 від 09.11.2021), про що сформовано відповідну довідку від 10.02.2022) щодо кандидатури арбітражного керуючого.
Ухвалою суду від 14.02.2022 вищезазначену заяву призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 24.02.2022.
24.02.2022 підготовче засідання у справі № 905/301/22 не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Ухвалою суду від 16.05.2022 відкладено підготовче засідання по справі № 905/301/22 та зазначено, що після усунення обставин та поновлення діяльності суду у звичайному режимі, наявності можливості безпечного відправлення правосуддя та відновлення доступу до приміщення суду, а також при відновленні можливості забезпечити реалізацію сторонами їх прав, сторони буде проінформовано та повідомлено про дату, час та місце проведення підготовчого засідання додатково відповідною ухвалою суду.
Ухвалою суду від 08.07.2022 призначено підготовче засідання по справі № 905/301/22 на 20.07.2022.
Заявник у підготовче засідання не з'явився. У клопотанні про долучення доказів від 11.07.2022 зазначив про те, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №69286084 від 23.06.2022 державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Глущенко А.С. відкрито виконавче провадження щодо виконання постанови про стягнення основної винагороди з боржника №59355326 від 13.06.2019. Також до вказаного клопотання додано ухвалу Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.04.2022 по справі № 200/11533/21, відповідно до якої відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі № 200/11533/21 за позовом приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченко Олега Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови.
Представник боржника у підготовче засідання з'явився, надав усні пояснення по справі. У відзиві на заяву про відкриття провадження з розгляду справи про банкрутство боржник зазначив, що ст. 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016 не передбачають іншого порядку стягнення винагороди, окрім разом із сумою основного боргу, або після її стягнення. У зв'язку з викладеним, оскільки ВП №59355326 про стягнення основного боргу вже було завершено, а сам борг самостійно сплачений ПрАТ «Концерн Стирол» вже після його завершення, спірна постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця надалі фактично вже не може бути реалізована, а отже ніяким чином не може вважатися доказом неплатоспроможності боржника. На думку боржника, оскільки раніше прийнята приватним виконавцем Мельниченко О.В. 13.09.2022 постанова ВП №59355326 від 13.06.2019 вже вичерпала свою дію, а нову постанову про стягнення основної винагороди відповідно до приписів ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець так і не прийняв, у нього відсутні належні правові підстави щодо подальшого застосування будь-яким чином спірної постанови.
У доповненнях до відзиву представник боржника наголошував на тому, що крім безпосередньо пов'язаних з предметом заявлених Мельниченко О.В. кредиторських вимог судових справ № 200/1158/21-а та № 640/25926/21, провадження в яких досі триває, 30.05.2022 Донецьким окружним адміністративним судом було відкрито провадження ще в одній справі №200/3305/22 за позовом ПрАТ «Концерн Стирол» до приватного виконавця Мельниченко О.В. про визнання постанови ВП №59355326 від 13.06.2019 такою, що втратила силу виконавчого документу та визнання протиправними дій щодо її застосування поза межами виконавчого провадження. На думку заявника, наявність вказаних судових справ, провадження в яких на даний час триває, прямо вказує на існування спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, що в свою чергу є підставою для відмови Судом у відкритті провадження у справі про банкрутство в порядку ч.б ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства. Крім того, подавши спірну постанову лише 13.06.2022 на виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тобто вже після прийняття судом до розгляду заяви про відкриття справи про банкрутство та вже через 3 роки після прийняття самої спірної постанови, приватний виконавець Мельниченко О.В. тим самим порушив єдиний встановлений порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
У клопотанні про долучення доказів від 15.07.2022 представник боржника зазначив, що на теперішній час підприємством до Черкаського окружного адміністративного суду подано адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 69286081 від 23.06.2022 про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченко О.В. про стягнення з ПрАТ «Концерн Стирол» основної винагороди приватного виконавця в сумі 146775,04 грн. Наведені обставини, за твердженням заявника, свідчать про наявність між кредитором та боржником спору про право, щодо наявності правових підстав для стягнення з боржника ПрАТ «Концерн Стирол» основної винагороди, що є підставою для відмови у відкритті провадження з розгляду справи про банкрутство.
Розглянувши та перевіривши обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора у підготовчому засіданні 20.07.2022, здійснивши всебічно та повно оцінку поданих суду кредитором доказів, що мають значення для розгляду судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, відзив боржника, суд встановив наступне.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Положення статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Згідно із частиною першою статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті (абзац 1 частини 3 статті 34 Кодексу).
Системний аналіз положень статей 34, 36, 39 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 3 ГПК України, дозволяє дійти висновків про те, що:
- при відкритті провадження у справі про банкрутство господарський суд, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав;
- положення Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють обов'язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливість виконати майнові зобов'язання, строк яких настав;
- доведення обставин можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав, покладено саме на боржника, про що свідчить те, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість;
- відсутність відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також відсутність підтвердження боржником спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість не перешкоджає провадженню у справі;
- покладення на ініціюючого кредитора обов'язку доведення обставин можливості виконання боржником майнових зобов'язань, строк яких настав, суперечить засадам змагальності сторін.
Вказане узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19.
Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження справі про банкрутство ПрАТ «Концерт Стирол» кредитор зазначив про наявність непогашеної заборгованості на загальну суму 180 981,74грн. (з яких 146 775,04 грн. винагорода приватного виконавця, 11 629,41 грн. - 3% річних, інфляційні втрати - 22 577,29 грн.) та неможливістю задоволення цих вимог за наслідком проведених виконавчих дій з виконання судових рішень.
Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченко О.В. від 13.06.2019 ВП №59355326 в ході здійснення виконавчого провадження за рішенням суду у справі №905/2150/18 стягнуто з боржника основну винагороду в сумі 146 775,04грн.
Відповідно до статей 1, 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", законодавцем наділено приватних виконавців компетенцією з виконання судових рішень, визначено основну винагороду приватного виконавця як таку, що визначається у вигляді відсотка від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), у разі виконання рішення майнового характеру та передбачено, що розмір основної винагороди приватного виконавця визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, згідно з пунктом 19 якого визначено право приватного виконавця, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", на одержання основної винагороди у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Таким чином, відповідно до зазначених положень законодавства у боржника виникають перед приватним виконавцем грошові зобов'язання сплатити приватному виконавцю суму основної винагороди, виключення яких не передбачено абзацом 5 частини першої статті 1 КУзПБ.
З огляду на викладене, зобов'язання боржника (не стягнута основна винагорода приватного виконавця на суму 146 775,04грн.) перед кредитором, яким у даному випадку є приватний виконавець, є грошовим зобов'язанням у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у пункті 68 постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, пункті 48 постанови від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19).
Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення частини шостої статті 39 КУзПБ, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Отже, на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов'язків мають бути ними усунені самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов'язання боржника. У такому разі безспірність не слід обов'язково пов'язувати (ототожнювати), ставити в залежність, з наявністю судового рішення.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/4658/20.
Разом з тим використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство.
Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.
Відтак, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Заявник у заяві про відкриття справи про неплатоспроможність наполягав на тому, що на теперішній час відсутній спір про право, а саме щодо наявності у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченко О.В. підстав для стягнення з ПрАТ «Концерн Стирол» грошових коштів на підставі постанови від 13.06.2019 ВП №59355326 про стягнення з боржника основної винагороди. Крім того, на теперішній час справи №200/1158/21-а та № 200/11533/21, предметом яких було, зокрема, визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Олега Володимировича ВП № 59355326 від 13 червня 2019 про стягнення основної винагороди виконавця в сумі 146775,04 грн., є розглянутими, у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» відмовлено. На підтвердження викладених обставин заявником до матеріалів справи додано копію наступних документів: рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2021 по справі №200/1158/21-а, постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 по справі №200/1158/21-а, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2021 по справі №200/11533/21, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 по справі №200/11533/21 та ухвалу Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.04.2022 по справі № 200/11533/21.
Таким чином, за твердженням заявника, провадження із розгляду справ №200/1158/21-а та №200/11533/21 є завершеним.
Більш того, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №69286084 від 23.06.2022 державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Глущенко А.С. відкрито виконавче провадження щодо виконання постанови про стягнення основної винагороди з боржника №59355326 від 13.06.2019.
Як вже зазначалося, у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Концерн Стирол» зазначало про наявність передбачених Кодексом України з процедур банкрутства підстав, які унеможливлюють відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченко Олега Володимировича, а саме між кредитором та боржником існує спір про право, щодо наявності правових підстав для стягнення з боржника ПрАТ «Концерн Стирол» основної винагороди з урахуванням індексу інфляції.
З наданого відзиву вбачається, що боржник заперечує існування заборгованості перед кредитором у сумі 180 981,74грн. з посиланням на протиправність дій приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченко О.В. щодо стягнення з ПрАТ «Концерн Стирол» грошових коштів згідно постанови від 13.06.2019 ВП №59355326 про стягнення з боржника основної винагороди.
Боржником зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження №59355326 з примусового виконання рішення суду у справі №905/2150/18 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Мельниченко О.В. грошових коштів на користь стягувача ТОВ «ВРТК «Холд» за виконавчим документом стягнуто не було.
19.05.2020 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з поданою стягувачем заявою.
Також, 19.05.2020 приватним виконавцем були прийняті постанови про зняття арешту з грошових коштів та майна ПрАТ «Концерн Стирол».
Після повернення приватним виконавцем виконавчого документа стягувачу, ПрАТ «Концерн Стирол» 09.06.2020 у добровільному порядку було сплачено суму богу згідно з рішення суду у справі №905/2150/18.
Отже, за твердженням боржника такі обставини вказують на відсутність у ПрАТ «Концерн Стирол» боргу перед ініціюючим кредитором - приватним виконавцем Мельниченко О.В., а також на те, що постанову від 13.06.2019 про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні №59355326, винесену після його завершення 19.05.2020, слід вважати такою, що втратила чинність та згідно з положеннями статей 76-78 ГПК України є такою, що не може вважатися належним та допустимим доказом наявності боргу ПрАТ «Концерн Стирол».
Такими протиправними діями приватного виконавця Мельниченко О.В., що вчиняються ним на підставі нечинного виконавчого документу, який фактично не підлягає виконанню, завдається безпосередня шкода ПрАТ «Концерн Стирол» у вигляді справи незаконного стягнення грошових коштів в сумі 180 981,74грн. (з яких 146 775,04 грн. винагорода приватного виконавця, 11 629,41 грн. - 3% річних, інфляційні втрати - 22 577,29 грн.), або прямої загрози відкриття процедури банкрутства відносно ПрАТ «Концерн Стирол».
Представник боржника в підготовчому засіданні 20.07.2022 зазначив, що провадження із розгляду справ № 200/1158/21-а, №200/3305/22 та №640/25926/21 на теперішній час триває, на підтвердження чого у доповненнях до відзиву додано роздруківку інформації з веб-сайту Судової влади України стосовно стану розгляду вказаних судових справ, що на його думку підтверджує наявність спору про право приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченко О.В. на стягнення з ПрАТ «Концерн Стирол» основної винагороди приватного виконавця в сумі 146775,04 грн. на підставі постанови № 59355326 від 13.06.2019. Крім того, на даний час підприємством до Черкаського окружного адміністративного суду подано адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 69286081 від 23.06.2022 про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченко О.В. про стягнення з ПрАТ «Концерн Стирол» основної винагороди приватного виконавця в сумі 146775,04 грн., копію якого із доказами направлення на адресу Черкаського окружного адміністративного суду додано до матеріалів справи.
Як встановлено судом, предметом розгляду справи №200/1158/21-а є визнання нечинною та такою, що не підлягає виконанню, починаючи з 20 травня 2020 року, постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Олега Володимировича від 13.06.2019 року про стягнення основної винагороди виконавця в сумі 146 775,04 грн., прийнятої ним в межах виконавчого провадження № 59355326. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі №200/1158/21-а відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі №200/1158/21-а за позовом приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови. На теперішній час відомості щодо закінчення Верховним Судом України справи № 200/1158/21-а відсутні.
Предметом розгляду справи № 200/3305/22 є визнання такою, що втратила силу виконавчого документа постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Олега Володимировича № 59355326 від 13.06.2019 про стягнення основної винагороди виконавця в сумі 146 775,04 грн., визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко О.В., пов'язаніх з використанням поза межами виконавчого провадження постанови № 59355326 від 13.06.2019 про стягнення основної винагороди виконавця, що втратила силу виконавчого документу. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2022 по справі № 200/3305/22 зупинено провадження по справі за позовом приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Олега Володимировича про визнання протиправнимидій приватного виконавця, про визнання такою, що втратила силу постанова приватного виконавця до набрання законної сили судовим рішенням Верховного суду по справі № 200/1158/21-а.
Предметом розгляду справи № 640/25926/21 є визнання постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко О.В. від 13.06.2019 про стягнення основної винагороди виконавця в сумі 146.775,04 грн. прийняту ним в межах виконавчого провадження №59355326, індивідуальним актом, який вичерпав свою дію та не підлягає застосуванню починаючи з 20.05.2020. На теперішній час відомості щодо розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 640/25926/21 відсутні.
Суд зазначає, що частина шоста статті 39 КУзПБ, згідно якої підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, жодним чином не визначає підставою для такої відмови існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов'язковою. У цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №910/1067/19).
Суд акцентує увагу, що враховуючи відсутність визначення законодавством вичерпного переліку критеріїв виходячи з яких можна дійти висновку про існування спору про право, при з'ясуванні відповідного питання в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин необхідно оцінювати форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору з урахуванням усієї сукупності доказів та аргументів наведених в обґрунтування відповідних доводів цими учасниками.
У даному випадку низка встановлених обставин справи в цілому та своїй послідовності свідчить про наявність спору про право стосовно заявлених вимог ініціюючого кредитора до боржника. На підтвердження такого висновку свідчить, зокрема, ініціювання приватним виконавцем справи про банкрутство на підставі постанови від 13.06.2019 ВП №59355326 про стягнення з боржника основної винагороди, яка беззаперечно не визнається зі сторони боржника, який зазначає про протиправність дій кредитора із стягнення грошових коштів за вказаною постановою, оскільки вони суперечать вимогам частини 4 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».
Суд зазначає про те, що під час проведення підготовчого засідання у суду відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов'язано з особливостями позовного провадження, як то пред'явлення позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо. В даному випадку оспорювання боржником дій приватного виконавця із стягнення основної винагороди, у зв'язку із незаконністю та протиправністю такий дій, та провадження у справі про банкрутство є взаємовиключними.
Такий спір безпосередньо впливає на вирішення питання щодо дійсного розміру заборгованості перед кредитором, на підставі якої приватний виконавець подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Концерн Стирол», що підтверджує спірність таких вимог, і, як наслідок, є перешкодою для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже за висновком суду заперечення боржника щодо оспорення ним обставин та дій приватного виконавця із стягнення основної винагороди (грошових зобов'язань, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства. В той час як відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» з огляду на наявність спору про право стосовно законності проведення приватним виконавцем дій із стягнення основної винагороди приватного виконавця, а відтак і заявлених вимог ініціюючого кредитора до боржника виходячи з оцінки сукупності наявних в матеріалах справи доказів, наданих учасниками в обґрунтування своїх доводів щодо цього питання.
Керуючись ст..ст. 1, 2, 8, 9, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, частиною 6 статті 12, статтями 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” за заявою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельниченко Олега Володимировича.
У підготовчому засіданні 20.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.07.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (частина 12 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства).
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.В. Бокова