28 липня 2022 року
м. Київ
справа №580/3392/20
адміністративне провадження №К/9901/13387/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 (військова частина НОМЕР_2) про виправлення описки у постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 (військова частина НОМЕР_2) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,
26 серпня 2020 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 (військова частина НОМЕР_2), у якому просив суд:
1) визнати частково протиправним і частково скасувати наказ начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 полковника ОСОБА_2 №163-ОС від 18 квітня 2020 року у частині позбавлення його права носіння військової форми одягу;
2) визнати протиправною бездіяльність Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 щодо ненарахування й невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років станом на день звільнення з військової служби 18 квітня 2020 року;
3) зобов'язати Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 нарахувати й виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років станом на день звільнення з військової служби 18 квітня 2020 року;
4) стягнути із Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 на його користь грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період із 18 квітня 2020 року до дня ухвалення рішення у цій справі.
Ухвалою від 7 грудня 2020 року Черкаський окружний адміністративний суд залишив без розгляду позовну заяву у частині вимоги щодо визнання протиправним і скасування наказу №163-ОС від 18 квітня 2020 року про позбавлення позивача права носіння військової форми одягу. Суд вважав, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, обчислений з моменту отримання ним копії оскаржуваного наказу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Верховний Суд постановою від 19 травня 2022 року вирішив (цитата):
«Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Олега Вікторовича задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року скасувати й ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 (військова частина НОМЕР_2) щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років станом на день звільнення з військової служби 18 квітня 2020 року.
Зобов'язати Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 (військова частина НОМЕР_2) нарахувати й виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років служби станом на день звільнення з військової служби 18 квітня 2020 року».
У частині вирішення позовної вимоги про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні справу направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) з Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 (військова частина НОМЕР_2) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 3000 (три тисячі) грн».
Надалі відповідач звернувся до суду із заявою про виправлення описки у судовому рішенні, зазначивши, що у постанові від 19 травня 2022 року допущено технічну описку у посиланні на структурні елементи статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частин першої, другої статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про виправлення описки, Суд дійшов такого висновку.
Підстави виплати одноразової грошової допомогу при звільненні визначені статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі також - «Закон»).
Протягом часу дії Закону до статті 15 неодноразово вносилися зміни й доповнення, змінюючи її структуру й спосіб поіменування структурних елементів.
Натепер у цій статті ряд норм поіменовані і як пункти, і як частини. Зокрема, одночасно йдеться про абзаци пункту 2 статті 15 і абзаци частини другої статті 15.
З огляду на загальні положення теорії держави і права, належить виходити з того, що підстави виплати одноразової грошової допомогу при звільненні визначені таким структурним елементом статті як частина, яка, своєю чергою, складається з абзаців.
Абзацом першим частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Указану норму у розділі ІІІ «Джерела права» постанови від 19 травня 2022 року Суд ідентифікував саме як абзац перший частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Водночас під час технічного виготовлення й оформлення указаної постанови в її мотивувальній і резолютивній частинах допущено описку у написанні посилання на згадану норму статті 15 Закону.
Так, замість правильного посилання «відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» помилково зазначено посилання «відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Наведене свідчить про необхідність внесення виправлень до постанови від 19 травня 2022 року саме у спосіб посилання на абзац перший частини другої статті 15 Закону, тож заяву належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 248, 253 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_3 (військова частина НОМЕР_2) про виправлення описки задовольнити частково.
Виправити описку в мотивувальній і резолютивній частинах постанови Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі №580/3392/20 (провадження №К/9901/13387/21), а саме: посилання на пункт 1 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виправити у всіх відмінках на абзац перший частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду