26 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 593/53/22 пров. № А/857/9009/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Багрія Юрія Михайловича та представника ОСОБА_1 - адвоката Книша Сергія Івановича на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2022 року у справі №593/53/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції - Музика Я.М., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м. Бережани, дата складання повного тексту - 19.05.2022),-
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Книш С.І. звернувся в суд із позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00000134 від 18.10.2021р. та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2021р. уповноваженою особою Державної служби України з безпеки на транспорті винесено оскаржувану постанову, із якої вбачається, що позивачка як відповідальна особа 16.10.2021р.о 05год.13хв., за адресоюМ-22км.74+810 Полтавська область, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 14.3%(10.822тон), навантаження настроєні осі транспортного засобу на 25.3%(10.822тон), тобто вчинила адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.2ст.132-1КУпАП, в результаті чого на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00грн. Позивачка є власником сідлового тягача DAF СF 85.460, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до договору оренди від 05.12.2018р. ОСОБА_2 надала в оренду ТОВ «Траєкторія Транс Логістик» належний їй автомобіль DAF CF 85.460, д.н.з. НОМЕР_1 . Надалі Договором оренди транспортних засобів №01-ХСП/01-2021 від 04.01.2021р. вказаний транспортний засіб передано в оренду ПП «Хорольська спілка перевізників». За товарно-транспортною накладною №00000059025 від 16.10.2021 р., яка була складена за результатом надання послуг з перевезення слідує, що 16.10.2021р. в м. Кременчук було завантажено сідловий тягач вантажем, водій автомобіля - ОСОБА_3 , пункт розвантаження - м. Полтава. В день вчинення адміністративного правопорушення, сідловий тягач DAFСF85.460, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом рухався по автомобільній дорозі під керуванням водія перевізника ПП «Хорольська спілка перевізників» і в розпорядженні позивачки не перебував. Представник позивачки стверджує, що в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки вона не є суб'єктом правопорушення. Крім цього, обов'язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи або належного користувача. Тобто, перевізник, якому позивачка передала в володіння транспортний засіб, зобов'язаний був внести відповідні відомості. Крім цього, оскаржувана постанова не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі та Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі №1174, оскільки не містить: смуги руху; напрямок руху; марка, модель, державний номерний знак причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв; категорія транспортного засобу; тип транспортного засобу; повна маса транспортного засобу; ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі; допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги. Відсутність вказаних елементів в постанові ставлять під сумнів постанову в якій йдеться про врахування вказаних критеріїв при встановленні факту перевищення встановлених законодавством вагових норм. Фактичним місцем оброблення правопорушень, зафіксованих Системою зважування в русі, є Державне агентство автомобільних доріг України, а не Державна служба України з безпеки на транспорті.
Також не підтверджено належним чином достовірність результатів вимірювання дорожніх транспортних засобів в русі та введення технічного засобу в експлуатацію. Зазначені сертифікат відповідності №UА.ТR.113-0619/04F-21/1 від 18.06.2021р. та сертифікат перевірки типу №UА.ТR.113-0619-21 від 13.04.2021р. не підтверджують справність та здатність до експлуатації технічного засобу WAGAWIM-35 зав.№ 1.А також відповідачем не надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - технічного засобуWAGАWIM-35 зав.№1, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, а отже результати автофіксації не можливо прийняти до уваги і як наслідок вони є недопустимим доказом. Крім цього, оскаржувана постанова суперечить гарантіям Конституції України.
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_1 - Багрієм Ю.М. та представником ОСОБА_1 - адвокатом Книшом С.І. подані апеляційні скарги, в яких зазначають, що із ухваленим рішенням, вважають його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке полягає в неповному та неправильному встановленні обставин, які мають надважливе значення для вирішення справи про адміністративне правопорушення, а також неправильному застосуванні норм процесуального права. При цьому суд першої інстанції не повністю з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що спричинило прийняттю незаконного рішення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому його розглядові, а тому оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, з огляду на наступне.
Апелянти зазначають, що з ч. 1 ст. 143 КУпАП слідує, що адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
За Позивачкою зареєстровано транспортний засіб, вона є власником спеціалізованого транспортного засобу - сідлового тягача, що призначений для перевезення вантажів.
Позивачка, як власник транспортного засобу має право передавати їх в оренду іншим особам з метою використання вантажних автомобілів за призначенням.
Відповідно до Договору оренди автомобіля від 05.12.2018 року, Позивачка надала в оренду ТОВ «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 Транспортний засіб (надалі - Договір оренди № 1).
Користуючись правами орендаря, ТОВ «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» передало в суборенду Транспортний засіб ПП «Хорольська спілка перевізників».
За товарно-транспортною накладною № 00000059025 від 16.10.2021, яка була складена за результатом надання послуг з перевезення слідує, що 16.10.2021 в м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 15, Полтавська область, індекс 39600 було завантажено Транспортний засіб вантажем, водій автомобіля - ОСОБА_3 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 , пункт розвантаження - м. Полтава.
Із зазначеного слідує, що 16.10.2021 року, в день вчинення адміністративного правопорушення, Транспортний засіб рухався по автомобільній дорозі під керуванням водія перевізника ПП «Хорольська спілка перевізників» і в розпорядженні Позивачки не перебував.
Тобто, належним користувачем Транспортного засобу, на момент вчинення адміністративного правопорушення є уповноважена особа перевізника ПП «Хорольська спілка перевізників».
Обов'язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи або належного користувача.
Тобто, перевізник, якому Позивачка передала в володіння транспортний засіб, зобов'язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача, а Позивачка не наділена такими повноваженнями щодо звернення із відповідною заявою до уповноважених органів і він не може нести відповідальність за дії орендаря.
Таким чином, в діях Позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132і КУпАП (об'єктивна та суб'єктивна сторона, суб'єкт), оскільки воно ним не вчинялося, і притягнення його до відповідальності є порушенням ст. 61 Конституції України. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Крім цього, оскаржувана постанова складена з недотриманням Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, а також відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. №623) затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (надалі - Порядок №1174).
Цей Порядок визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (п.1 Порядку № 1174).
За п. 17 Порядку № 11744 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Також, з метою нормативно-правового врегулювання питань здійснення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проваджень у справах про адміністративні правопорушення наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 затверджено Інструкцію з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (надалі - Інструкція).
Ця Інструкція визначає процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - уповноважена посадова особа) відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (п. 1 Інструкції).
Апелянти зазначають, що оскаржувана постанови не відповідає вимогам Інструкції та Порядку № 1174, оскільки не містить: смуги руху; напрямок руху; марка, модель, державний номерний знак причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв; категорія транспортного засобу; тип транспортного засобу; повна маса транспортного засобу; ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей); фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі; допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.
Відсутність вказаних елементів в постанові ставлять під сумнів Постанову в якій йдеться про врахування вказаних критеріїв при встановлення факту перевищення встановлених законодавством вагових норм, а також наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
При цьому оскаржувана постанова містять лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак вказаної інформації оскаржувана постанова не містить, та доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагової норми не надано.
Окрім того, на підтвердження події адміністративного правопорушення наявне лише фото та відеозапис, де зафіксовано транспортний засіб Позивачки. Зазначені докази підтверджують лише рух транспортного засобу позивача за адресою М-22, км 74+810, Полтавська обл. Однак, зазначені докази не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаного в постановах транспортних засобів, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами, ні інформації про навантаження на осі транспортного засобу, ні інформації про допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено не за місцем оброблення правопорушень - в приміщенні Державного агентства автомобільних доріг України, а в приміщенні Державній службі України з безпеки на транспорті, а дані про адміністративні правопорушення оброблені неуповноваженою особою, що свідчить про порушення норм КУпАП під час винесення постанови та ставить під сумнів здійснення Відповідачем належного, об'єктивного, всебічного розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Апелянт вказує на те, що не підтверджено належним чином достовірність результатів вимірювання дорожніх транспортних засобів в русі та введення технічного засобу в експлуатацію.
Зазначені сертифікат відповідності № UA.TR.113-0619/04F-21/1 від 18.06.2021 р. та сертифікат перевірки типу № UA.TR.113-0619-21 від 13.04.2021 р. не підтверджують справність та здатність до експлуатації технічного засобу WAGA WIM-35 зав. Xk 1.
Відсутнє свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - технічного засобу WAGA WIM-35 зав. № 1, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, а отже результати автофіксації не можливо прийняти до уваги і як наслідок вони є недопустимим доказом.
Відсутній Акт введення в експлуатацію технічного засобу WAGA WIM-35 зав. № 1 розташованого за адресою М-22, км 74+810, а наявний лише Акт прийняття робіт з поточного середнього ремонту, який не містить відомостей щодо введення технічного засобу в експлуатацію, а отже не доведено факту введення в експлуатацію технічного засобу WAGA WIM-35 зав. № 1.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Позивачка є власником сідлового тягача DAF СF 85.460, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Відповідно до договору оренди від 05.12.2018 р. ОСОБА_1 надала в оренду ТОВ «Траєкторія Транс Логістик» належний їй сідловий тягачDAF CF 85.460, д.н.з. НОМЕР_1 .
Надалі Договором оренди транспортних засобів №01-ХСП/01-2021 від 04.01.2021р. вказаний транспортний засіб передано в оренду ПП «Хорольська спілка перевізників».
За товарно-транспортною накладною №00000059025 від 16.10.2021 р., яка була складена за результатом надання послуг з перевезення слідує, що 16.10.2021р. в м. Кременчук було завантажено сідловий тягач вантажем, водій автомобіля - ОСОБА_3 , пункт розвантаження - м. Полтава.
18.10.2021р. уповноваженою особою державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00000134.
Із оскаржуваної постанови слідує, що позивач як відповідальна особа 16.10.2021р.о 05год.13хв., за адресоюМ-22км.74+810Полтавська область, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 14.3%(10.822тон), навантаження настроєні осі транспортного засобу на 25.3%(10.822тон), тобто вчинила адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП в результаті чого на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн.
У день вчинення адміністративного правопорушення, сідловий тягач DAFCF 85.460, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом рухався по автомобільній дорозі під керуванням водія перевізника ПП «Хорольська спілка перевізників».
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено суду правомірність його рішення, а саме - постанови про адміністративне правопорушення серії ВМ №00000134 від 18.10.2021р., процедура та строки притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем дотримані, оскаржувана постанова прийнята повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, факт правопорушення доведено, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 2 статті 132-1 КУпАП, відповідач діяв в межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що чітко передбачені КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Отже, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу та положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Згідно із пунктом 22.5 цих Правил, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Відповідно до частини другої вказаної вище статті КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Таким чином з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент розгляду справи, хоча відповідно до Постанови КМУ від 14 листопада 2018 року № 1197 відомості про належного користувача до Реєстру вносяться безпосередньо власником.
З огляду на вказане, враховуючи, що транспортний засіб сідловий тягача DAF СF 85.460, д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності саме позивачу, відтак вказана особа є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно частини другою статті 132-1 КУпАП.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Відповідно до пунктів 2, 16 цього Порядку, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Згідно із пунктом 8 Порядку №1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163.
Відповідно до п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 «Про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки» засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи ( п.2 Порядку № 1174).
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п.7 Порядку №1174).
У відповідності до п.12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Отже, технічний засіб фіксації вищевказаних адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам вказаного Технічного регламенту, що підтверджується сертифікатом перевірки типу, сертифікатом відповідності та експертним висновком на вказаний прилад.
На підтвердження події адміністративного правопорушення, відповідачем надано витяг із програми АРМ аудиту стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення, а також інформаційну картку габаритно-вагового контролю.
Згідно витягу з програми АРМ аудиту та інформаційної картки ГВК загальна маса транспортного засобу складає 50095 кг., що перевищує нормативний показник 40 т на 10,095 тон, а навантаження на строєні осі транспортного засобу - складає 29718 кг. коли допустима маса навантаження - 22 т., що і відповідно, було відображено в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності. Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові зазначаються шляхом посилання на п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306.
Щодо доводів позивача про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи, апеляційний суд зазначає наступне.
Пунктом 17 Порядку № 1174 визначено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, з аналізу оскаржуваної постанови вбачаються усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, до того ж такі постанови підписані шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки.
Що стосується доводів апелянта, що оскаржена постанова суперечить гарантіям Конституції України, то суд першої інстанції вірно вказав, що позивач жодним чином не була обмежена у реалізації її прав щодо оскарження постанов у порядку встановленому Законом.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанов серії ВМ №00000134 від 18.10.2021р.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що постанова серії ВМ №00000134 від 18.10.2021р. вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційні скарги задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Багрія Юрія Михайловича та представника ОСОБА_1 - адвоката Книша Сергія Івановича - залишити без задоволення, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2022 року у справі №593/53/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 28.07.2022