27 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/6702/21 пров. № А/857/3051/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Кушнерика М.П.,
суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року, прийняте суддею Боршовським Т.І. в м. Івано-Франківську, у справі № 300/6702/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
01.11.2021 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 по 24.06.1988, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів та зменшення з 84% до 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати їй в стаж, який дає право отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського - 01 рік 10 місяців 12 днів й здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області № 59, 60 від 01.02.2021, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без урахування до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів, та щодо зменшення щомісячного довічного грошового утримання у відсоткового значення з 54% до 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, врахувавши 01 рік 10 місяців 12 днів навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Дії відповідача щодо не зарахування до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи позивача на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, при перерахунку довічного грошового утримання позивачки, є протиправним, через неправомірне зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при його перерахунку з 19.02.2020.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що постанова КМ України № 865 від 03.09.2005 втратила чинність в 2010 році, а тому застосуванню не підлягає.
Також, позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про зобов'язання провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, однак, суд першої інстанції не взяв до уваги ці обставини.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарга та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Згідно ч.1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VІІІ звільнена з посади судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначено стаж позивача: 22 роки 7 місяців 8 днів, з яких 1 рік 10 місяців 12 днів - половина строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського за період з 01.09.184 по 24.06.1988.
Постановою Рожнятівського районного суду від 17.11.2016 у справі № 350/1374/16 визнано дії УПФ України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області протиправними в частині встановлення позивачці щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, а також щодо відмови у нарахуванні до розміру довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів й починаючи з 04.10.2016 року нараховувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 84% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язано УПФ України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області провести позивачу перерахунок довічного грошового утримання у відповідності з вимогами ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в України» з 04 жовтня 2016 року.
Постанова набрала законної сили 26.12.2016.
У зв'язку із зміною з 01.01.2020 розміру складової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач 14.05.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 194 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило позивачу у проведенні такого перерахунку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі № 300/1724/20 зобов'язано Головне управління ПФ України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату Позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 згідно довідки № 194 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області, з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 25.02.2021 проведено перерахунку грошового утримання позивача на підставі довідки № 194 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області. Згідно наданого суду протоколу перерахунку від 22.06.2021, довічне грошове утримання позивача обраховано у розмірі 50% розміру суддівської винагороди, із врахуванням суддівського стажу 20 років 8 місяців 27 днів, що становить 56754,00 грн.
13.07.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у розмірі 90% суддівської винагороди.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 6408-5813/Г-02/8-0900/21 від 12.08.2021 повідомило позивача, що її стаж роботи на посаді судді Калуського міськрайонного суду складає повних 20 років, а тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення суду від 20.11.2020 у справі № 300/1724/20 здійснений з 19.02.2020 з розрахунку 50% розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону від 12.02.2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" та рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічні положення також містяться у ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
На момент виходу позивача у відставку право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було гарантоване статтею 138 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до ч.3 якої передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
На час виникнення спірних правовідносин організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Згідно з п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно ч.1 ст.142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VІ. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Отже, положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII було запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку після 30 вересня 2016 року, залежно від проходження чи не проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу, а також роботи на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні зазначається, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Конституційний Суд України визначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити Позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникало право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20.
При цьому, ст.142 Закону № 1402-VIII неконституційною не визнавалась. Тому, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Закону № 1402-VIII.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що суддівський стаж позивача, складає 22 роки 7 місяців 08 днів. Тому, з огляду на приписи ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем 22.06.2021 було виправлено допущену 19.02.2021 помилку при перерахунку довічного грошового утримання позивача на виконання рішення суду від 20.11.2020 у справі № 300/1724/20 в частині обрахунку розміру суддівської винагороди: виплату приведено у відповідність до вимог норми частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, з урахуванням обставин встановлених постановою Рожнятівського районного суду від 17.11.2016 у справі № 350/1374/16, позивач має 22 роки 7 місяців 8 днів стажу, який дає їй право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, а не зарахування відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи позивача на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, при перерахунку довічного грошового утримання позивачки, є протиправним і таким, що неправомірно зменшено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при його перерахунку з 19.02.2020.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням приписів частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII позивач має право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 54 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Крім того, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року по справі № 300/6702/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула