27 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/9783/21 пров. № А/857/8112/22
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Глушка І.В., Запотічного І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 року (рішення ухвалене у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Мандзія О.П., повне судове рішення складено 12.04.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити ді,-
У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги за укладання першого контракту, відповідно до пп.8 п.6 постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та п.1 розділу XXII наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" в розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за укладання першого контракту, відповідно до пп.8 п.6 постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та п.1 розділу XXII наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" в розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в сумі 10000,00 грн.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він з 22.06.2020 і по даний час проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_1. 22.06.2020 позивач вперше підписав контракт строком на три роки, у зв'язку з цим звернувся із відповідним рапортом до командира військової частини НОМЕР_1, яка підпорядкована ІНФОРМАЦІЯ_2, про виплату йому одноразової допомоги відповідно до пп.8 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та п.1 розділу XXII наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам". Однак листом від 10.11.2021 №11/2/8586 відповідач відмовив у виплаті одноразової допомоги, мотивуючи це тим, що позивач 05.12.2006 був звільнений з військової служби у військовому званні "підполковник", а тому вважається звільненим з військової служби за контрактом, оскільки відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу ", для таких осіб як ОСОБА_1 існує єдиний вид служби - це військова служба за контрактом осіб офіцерського складу. Вважає вказану відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки до 22.06.2020 контракту на проходження військової служби не укладав, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просив позов задоволити.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги за укладення ним першого контракту на проходження військової служби. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за укладання ним першого контракту на проходження військової служби, в розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2020 позивач ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування "Захід" про походження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на три роки.
01.11.2021 позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 та військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
10.11.2021 листом ІНФОРМАЦІЯ_1 за №11/2/8586 відмовлено у виплаті одноразової допомоги, мотивуючи це тим, що позивач проходив з 18.05.1986 по 05.12.2006 військову службу, з якої був звільнений у військовому званні "підполковник", а тому вважається звільненим з військової служби за контрактом, оскільки відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу ", для таких осіб як ОСОБА_1 існує єдиний вид служби - це військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.
Як зазначає відповідач, що 22.06.2020 позивача повторно прийнято на військову службу за контрактом, а тому ОСОБА_1 немає права на одержання одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XIІ).
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1 ст.9 Закону №2011-XIІ).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011-XIІ до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Підпунктом 8 п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) визначено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Пунктом 2, 3 Постанови №704 врегульовано, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до п.8 Постанови № 704, умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Безпосередньо Законом № 2011-XII та Постановою № 704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, до яких законодавцем віднесено і позивача, здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.
Згідно ст.15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, відповідно до ст.9 Закону №2011-XIІ, Постанови №704 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1 розділу ХХІІ Порядку №260, одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується: особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки; особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком від 3 до 5 років; особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком від 1 до 5 років; особам, які підписали контракт строком на 5 років, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
Згідно п.3 розділу ХХІІ Порядку №260 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.
Військовослужбовцям, що уклали перший контракт про проходження військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, військових коледжах або навчальних частинах (центрах), одноразова грошова допомога виплачується після закінчення навчання у цих навчальних закладах у військових частинах, до яких їх призначено для подальшого проходження військової служби.
Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця, при цьому, зазначений порядок не обмежує строк протягом якого повинен бути поданий такий рапорт.
Пунктом 4 розділу ХХІІ Порядку №260 визначено, що одноразова грошова допомога не виплачується:
особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу;
особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом;
у разі продовження військової служби за новим контрактом;
у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом;
у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах
Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, укладеним особою строком не меншим, ніж зазначено в п.1 розділу ХХІІ Порядку № 260, та за відсутності підстав для відмови у її виплаті, визначених п.4 розділу ХХІІ Порядку № 260.
Апеляційним судом встановлено, що 22.06.2020 позивач уклав контракт з Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування "Захід" про походження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на три роки.
Відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач послався на те, що 22.06.2020 позивача повторно прийнято на військову службу за контрактом, який 05.12.2006 був звільнений з військової служби у військовому званні "підполковник", а тому вважається звільненим з військової служби за контрактом, оскільки відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", для таких осіб як я існує єдиний вид служби - це військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.
Згідно витягу із наказу Міністра оборони України від 17.11.2006 №1722 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за п.67 пп."б" (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001.
Вказаним п.67 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001, передбачено звільнення з військової служби, офіцерів, які проходять кадрову військову службу.
Відповідач не мав правових підстав для відмови у виплаті позивачу такої допомоги, з посиланням на те, що позивач повторно прийнятий на військову службу за контрактом, являючись особою, звільненою з військової служби за контрактом.
На момент підписання позивачем першого контракту, як і на час подання ним рапорту, Порядок №260 не містив будь-яких обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з кадрової служби, про що також повідомлено ОСОБА_1 за результатами розгляду його звернення оперативним командуванням "Захід".
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу за укладення ним першого контракту на проходження військової служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
10.01.2022 військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено наказ №4 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який уклав перший контракт з 22.06.2020 строком на три роки в розмірі десяти прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб (а.с.27), що також свідчить про обґрунтованість доводів позивача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в ході судового розгляду не доведено належними доказами факт нарахування та виплати такої одноразової грошової допомоги позивачу як військовослужбовцю, який уклав перший контракт.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за укладання ним першого контракту на проходження військової служби, в розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., апеляційний суд зазначає наступне.
У рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), №31107/96).
Судова колегія апеляційного суду ретельно проаналізувавши предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки такі адвокатські послуги як: консультація, узгодження правової позиції, визначення обсягу та характер доказів, збір доказів, складання позовної заяви, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 року у справі №500/9783/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний