Справа № 717/628/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Телешман О.В.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
28 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ№884674 від 02.05.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.05.2022 року серії БАБ№884674 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП, а справу надіслано на новий розгляд до Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач в судове засіданні не з"явився, що не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до ст. 313 КАС України.
Представник відповідача, з"явившись в судове засідання, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи зазначене, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою поліцейського СРПП ВП №2 м.Хотин, ДРВП ГУНП в Чернівецькій області, капралом поліції Ратовським Д.В. від 02.05.2022 року серії БАБ №884674, притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 8ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Підставою прийняття оскаржуваної постанови слугувало те, що ОСОБА_1 02.05.2022 року керував транспортним засобом марки CHRYSLER PT CRUISER №1С8YNB991T676831, тип В2, номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме, строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту згідно системи ІПНП, чим порушив вимоги ст.ст. 380, 381, 95 Митного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про дорожній рух".
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач пояснив, що 02.05.2022 року він дійсно керував автомобілем «Chrysler PT Cruiser» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який не був розмитнений. Він був вимушений керувати даним транспортним засобом, так як в зв'язку з військовою агресією Росії, він з дружиною та неповнолітньою дитиною був вимушений виїхати з місця свого проживання в Миколаївській області, рятуючись від постійних обстрілів. Тобто він, керував автомобілем вимушено, так як рятував життя своєї дитини і дружини. Він тимчасово переїхав в Чернівецьку область, де став на облік. Він не мав наміру порушувати правила дорожнього руху, але в нього не було іншого виходу, як виїхати з місця проживання саме цим автомобілем, так як іншого виходу в нього не було. Він пояснював ці обставини поліцейським, але вони не бажали врахувати таке його становище. Він не мав можливості раніше розмитнити авто, так як хворів і користувався іншим автомобілем. А коли автомобіль вийшов з ладу, то він вирішив виїжджати з під обстрілів даним автомобілем. Тому він розуміє, що потрібно розмитнити автомобіль, але він не вчинив би дане правопорушення, якщо б не військові дії та загроза життю його сім'ї.
Окрім того позивач зазначив, що при розгляд адміністративної справи не мав можливості скористатися всіма належними йому правами, в тому числі на правову допомогу. Вказав, що розгляд справи було здійснено з порушенням ст.279 КУпАП, а також при розгляді справи не врахувано всі обставини справи та дані про особу позивача, який у зв'язку з воєнними діями, був вимушений скористатися автомобілем, який не був розмитнений, з метою врятування свого життя та життя своєї сім'ї.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача та скасування оскаржуваної постанови, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення роз'яснила позивачу його права, проте, в подальшому не запропонувала йому заявити клопотання з метою реалізації його прав, зокрема скористатися правовою допомогою, не заслухала особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто не надала можливість надати пояснення, а також не дослідила докази, які б підтверджували факт вчинення особою, яку притягнула до адміністративної відповідальності позивачем, адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, постанову від 02.05.2022 року серії БАБ №884674 скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області, на підставі до ч. 3 ст.286 КАС України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорущення, що повинно бути доведене шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, не мав змоги скористатись правовою допомогою. Проте, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 18.02.2020 року у справі №524/9827/16-а щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.
Так, відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача.
В даній справі відповідачем не було надано суду доказів забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на правову допомогу, чим порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та у відзиві на позов, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.