28 липня 2022 року м. Дніпросправа № 216/1898/22 (2-а/216/43/22)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Ясенової Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2022 року
в адміністративній справі №216/1898/22(2-а/216/43/22) за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України, -
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2022 року задоволено позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області. А саме, прийнято рішення: затримати і помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні - громадянина Росії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, з метою забезпечення його видворення за межі території України; вирішено питання щодо негайного виконання рішення про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства громадянина Росії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; а також вирішено примусово видворити за межі України громадянина Росії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , а рішення суду допущено до негайного виконання
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення по цій справі, яким позовну заяву Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області залишити без розгляду.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що позивачем пропущено передбачений ч.2 ст.122 КАСУ тримісячний строк для звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог, і початок перебігу якого за твердженням апелянта у даному випадку слід рахувати з 25.12.2021, відповідно строк звернення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до суду сплив ще 25.03.2022, але звернення до суду з позовом відбулося лише 15.06.2022, при цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення позивачем не заявлялося і судом першої інстанції не вирішувалося, що саме і є підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції та для залишення без розгляду позову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
Заслухавши пояснення апелянта та його представника, і представника позивача по справі, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апелянта та для скасування рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2022 року, виходячи з нижченаведених підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, який прибув на територію України за внутрішнім паспортом Російської Федерації 24.04.2000 поїздом «Ростов-на Дону - Запоріжжя». З самого початку прибуття на територію України і до моменту розгляду даної справи судом ОСОБА_1 до органів влади для офіційного оформлення свого статусу не звертався, весь період починаючи з 2000 року офіційно не працевлаштований та офіційно ніде не працює, також як і не має законного джерела отримання коштів на покриття витрат пов'язаних з перебуванням на території України. Місцем проживання ОСОБА_1 без реєстрації було приміщення квартири АДРЕСА_1 , яка належить його сестрі ОСОБА_3 , яка постійно проживає у свого чоловіка ОСОБА_4 за адресою: Закарпатська область Рахівський район смт. Кобилецька Поляна. У громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 .
Паспортний документ НОМЕР_1 , виданий 03.06.2021, терміном дії до 03.06.2026.
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно пояснень, наданих громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , останній прибув на територію України 24.04.2000
Зі слів відповідача у 2002 році він втратив паспорт громадянина Російської Федерації.
03.06.2021 у Генеральному консульстві Російської Федерації у м. Харкові отримав паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 терміном дії до 03.06.2026 (а.с. 8).
25.11.2021 уповноваженою посадовою особою Центрально-Міського відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне порушення за частиною 1 статті 203 КУпАП «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування на території України і транзитного проїзду через територію України» (втрачено підстави для перебування на території України передбачені п. 16 ст. 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») (а.с. 11-12).
25.11.2021 уповноваженою посадовою особою Центрально-Міського відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у розмірі 1700 грн. за частиною 1 статті 203 КУпАП «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування на території України і транзитного проїзду через територію України» (а.с. 13-14).
25.11.2021 ОСОБА_1 на виконання вказаної постанови сплатив штраф у розмірі 1700 грн. (а.с. 15).
25.11.2021 заступником начальника Центрально-Міського відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №28, яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано його залишити територію України у термін до 24 грудня 2021 року (а.с. 19-20).
Відповідача під особистий підпис повідомлено про прийняте рішення та ознайомлено з вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і наслідками невиконання рішення про примусове повернення (а.с. 21).
Рішення №28 від 25.11.2021 про примусове повернення громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлений строк не виконано.
Наявність підстав для примусового видворення за межі території України та затримання іноземця із поміщенням в пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства задля забезпечення виконання рішення про примусове видворення є предметом судового розгляду у даній справі.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що відповідач без поважних причин проживає в Україні з 2000 року без реєстрації, не має постійного місця роботи - законні підстави та законне джерело коштів на покриття витрат пов'язаних з перебуванням його на території України, відсутні, не має документів на право проживання в Україні, починаючи з 2000 року; не має власного житла, ухиляється від виїзду за межі України є підставою суд вважає доведеними підстави для його затримання та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, оскільки існує ризик, що відповідач ухилятиметься від примусового видворення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22 вересня 2011 року №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
Частиною третьою статті 9 Закону №3773-VI встановлено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Так, відповідно до ст. 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Росії від 16.01.1997, громадяни держави однієї Сторони можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатках до цієї Угоди. Громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем їхнього перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в'їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої при в'їзді на територію держави перебування.
Частиною першою статті 26 Закону №3773-VI встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України (частина третя статті 26 Закону №3773-VI)
Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду (частина четверта статті 26 Закону №3773-VI)
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина п'ята статті 26 Закону №3773-VI).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Частиною другою статті 30 Закону №3773-VI передбачено, що рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.
Частиною четвертою статті 30 Закону №3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
За приписами частини восьмої статті 30 Закону №3773-VI положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
За приписами статті 31 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Вказані положення Закону №3773-VI кореспондуються з положеннями Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 р. за № 806/21119.
Виходячи зі змісту наведених норм Закону №3773-VI, слідує, що підставою для прийняття рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства можуть слугувати лише такі обставини: - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
В даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується учасниками справи, що відповідач востаннє здійснив в'їзд в Україну за внутрішнім паспортним документом громадянина Росії в особистих справах 24.04.2000 поїздом, та з того часу з України не виїжджав, чим порушив вимоги ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до перевірки за обліками інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль «АРКАН» інформації щодо перетинання державного кордону України відповідачем, в базі даних не виявлено, відповідно останній територію України не полишив (підтверджується копією перевірки за обліками).
Із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Відповідач, до ГУ ДМС у Дніпропетровській області не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не отримував (підтверджується копією листа ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 26.11.2021 за вих. № 1201.3.3/50636-21) (а.с. 22).
Більш того, відповідачем з 25.12.2021 не виконане рішення №28 від 25.11.2021 року заступника начальника Центрально-Міського відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення за межі України.
Вказане рішення відповідачу вручено в день його прийняття, що підтверджено підписом останнього та роз'яснено право на його оскарження, а також право на отримання правової допомоги. В свою чергу, відповідач не оскаржив рішення про примусове повернення за межі України та не виконав його у добровільному порядку у строк, визначений цим рішенням - до 24.12.2021.
Таким чином, з 25.12.2021 відповідач ухиляється від виконання рішення про примусове повернення за межі України.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у відповідача на час розгляду справи статусу біженця, відсутність факту працевлаштування відповідача та реєстрації в Україні та постійного місця проживання, не виконання відповідачем рішення №28 від 25.11.2021 року у встановлений строк, дають підстави вважати, що відповідач може ухилятися від самостійного та добровільного залишення території України, тому наявні правові підстави для його видворення за межі території України та затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України, а також з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені ст.ст. 288-289 КАС України та наведеними нормами строк звернення до суду з відповідними адміністративними позовами не визначений.
Загальною нормою, а саме ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Отже, трьохмісячний строк для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Підстави, які дають позивачу право на пред'явлення зазначених позовних вимог виникають після невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення з України.
З матеріалів справи встановлено, що 25.11.2021 заступником начальника Центрально-Міського відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №28, яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано його залишити територію України у термін до 24 грудня 2021 року.
Таким чином, перебіг трьохмісячного строку для звернення до суду з позовом у даній справі розпочався 25.12.2021, після закінчення строку для виконання рішення позивача про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 25.11.2021, та закінчився 25.03.2022.
З позовом до суду Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернулось 15.06.2022.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022, постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Крім того, наказом Головного управління ДМС у Дніпропетровській області від 25.02.2022 №38, з 25.02.2022 оголошено простій для працівників структурних підрозділів і територіальних підрозділів Головного управління ДМС у Дніпропетровській області.
Більш того, колегія суддів враховує також те, що територіальним підрозділом Головного управління ДМС у Дніпропетровській області та працівниками полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області вживались заходи щодо виявлення громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , який ухилився від виконання прийнятого відносно нього рішення про примусове повернення з України, за результатами яких громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 було затримано та доставлено до Центрально-Міського відділу Державної міграційної служби України.
Таким чином, враховуючи, що останній день строку на звернення із позовом у даній справі припадав на час дії воєнного стану, для працівників Головного управління ДМС у Дніпропетровській області та його територіальних підрозділів було оголошено простій, та у зв'язку із здійсненням заходів щодо виявлення та затримання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску процесуального строку та наявність підстав для його поновлення, оскільки зазначені обставини є невідворотними та такими, що об'єктивно унеможливлювали своєчасну реалізацію учасником процесу свого права на звернення до суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №362/1634/19, оскільки такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин, з огляду на те, що у даній справі існують об'єктивні обставини, пов'язані з введенням на території України воєнного стану, які вплинули на можливість дотримання позивачем строку звернення до суду, натомість у справі №362/1634/19 подібних обставин встановлено не було.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права в частині не вирішення питання щодо поновлення строку звернення до суду із позовом у даній справі, однак таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а тому, з урахуванням положень ч. 2 ст. 317 КАС України, не може бути самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 272, 288, 289, 310, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2022 року у справі №216/1898/22(2-а/216/43/22) - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суд набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку, встановленому ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя Т.І. Ясенова