28 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9704/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Київської міської митниці Держмитслужби
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 160/9704/21 (суддя І інстанції - Сидоренко Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-Сервіс» до Київської міської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів:
- від 13.05.2021 № UA100070/2021/000174/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00214;
- від 18.05.2021 № UA100070/2021/000182/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00223;
- від 19.05.2021 № UA100070/2021/000185/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00226;
- від 20.05.2021 № UA100070/2021/000186/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00227;
- від 24.05.2021 № UA100070/2021/000191/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00233.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року позов задоволений повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
В обґрунтування скарги зазначає, що у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару. У зв'язку з цим митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, проте такі документи надані не були, що стало підставою для прийняття митним органом оскаржених позивачем рішень.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
26.12.2020 між ТОВ «Сіріус - Сервіс» (Україна, покупець) та компанією Вега Трейд Компані Лімітед, Лтд (Китай, продавець) укладено контракт № 2612/20, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, на умовах та у строки, визначені контрактом. Найменування (асортимент), кількість і ціна товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну окрему партію товару, який є невід'ємною частиною даного Контракту. Ціна контракту встановлюється в доларах США (пункт 1 контракту).
Згідно з пунктом 2 контракту покупець купує товар у кількості та за ціною, вказаною в рахунку-фактурі (інвойсі). Якщо інше не передбачено інвойсом, ціна товару за цим контрактом включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати, оплата передбачена яких за умовами поставки СРТ (м. Одеса, Україна) в редакції Інкотермс-2010. Сторони домовилися, що страхування вантажу за цим контрактом не здійснюється.
Якщо інше окремо не погоджено сторонами, поставка товару здійснюється партіями, які узгоджуються з покупцем у рахунку-проформі та/або у рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну окрему партію товару. Умовами поставки є: СРТ-Одеса (Інкотермс 2010). Умови поставки можуть бути змінені, та вказані в рахунку-проформі та/або у рахунку-фактурі (інвойсі) (пункт 3 контракту).
Відповідно до пункту 4 контракту оплата повинна здійснюватися безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця з відстрочкою платежу 90 днів з дати поставки.
Контракт набуває чинності після його підписання та вважається дійсним до 31.12.2021. (т. № 1 а.с. 26-30)
У зв'язку з надходженням відповідно до умов зазначеного контракту товару позивачем для його митного оформлення подані електронні митні декларації № UА100070/2021/321043, № UА100070/2021/321411, № UА100070/2021/321521, № UА100070/2021/321601 та № UА100070/2021/321866, в яких митна вартість товару декларацією була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору.
Разом із кожною декларацією позивач надав пакет документів, а саме:
- пакувальний лист;
- рахунок-фактуру;
- коносамент, автотранспортну накладну;
- декларацію про походження товару;
- висновок про вартісні характеристики товару;
- комерційну пропозицію:
- контракт від 26.12.2020 № 2612/20;
- лист про неможливість надання додаткових документів.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару у зазначених митних деклараціях митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів додатково надати:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із використанням умов договору (угоди, контракту);
4)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ;
6) якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ;
7) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
8) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
9) виписку з бухгалтерської документації;
10) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
11) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Відповідач за кожною митною декларацією повідомив про неможливість надання інших додаткових документів.
У зв'язку з цим митним органом за кожною митною декларацією сформовано картки відмови в прийнятті митної декларації та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2г.
Підставами для прийняття таких рішень відповідачем зазначені:
- митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення;
2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості;
3) висновок Дніпропетровської ТПП від 17.05.2021 № ГО-767 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного товару.
- у зв'язку з вищенаведеним декларанту запропоновано подання додаткових документів (за наявності). Заявою декларант повідомив, що надати інші додаткові документи не має можливості.
- причинами через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі;
- митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII ГАТТ. За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості;
- відповідно до положень статті 55 МК України здійснено коригування митної вартості товарів;
- метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. (т. № 1 а.с. 31-35, 67-72, 110-118, 200-203, 226-229)
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні відомості, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається Митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів за першим методом, у зв'язку з чим підстави для коригування митної вартості товарів були відсутні.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Оцінивши доводи відповідача з приводу виявлених розбіжностей у наданих для митного оформлення товару документах, суд вважає зазначені доводи безпідставними, оскільки вони не є такими, що можуть свідчити про неправильність визначення декларантом митної вартості товару, з огляду на таке.
Стосовно витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення.
Відповідно до Інкотермс-2010 СРТ ("Фрахт/перевезення оплачене до") означає, що Продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.
Отже, поставка товару на умовах СРТ зобов'язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
Таким чином, погоджуючи обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.
З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 160/1329/19, № 813/1229/16, № 814/4204/15 та № 1.380.2019.001344.
Крім цього, як зазначалось судом вище, пунктом 2 контракту від 26 грудня 2020 року № 2612/20 визначено, що ціна товару включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), та інші витрати, оплата передбачена яких умовами поставки СРТ в редакції Інкотермс-2010. Сторони також домовилися, що страхування вантажу за цим контрактом не здійснюється.
Зазначене підтверджується відомостями гр. 20 «витрати на транспортування до місця доставки по товару» та гр. 21 «витрати на навантаження, вивантаження та обробку» Декларацій митної вартості до ЕМД, згідно з якими ці витрати дорівнюють 0,00 грн.
Отже, відсутність даних у гр. 20 та гр. 21 додатково свідчить про те, що відповідні витрати були враховані постачальником саме у ціні товару.
Відтак, додаткові витрати на транспортування товару ТО«ѲвУС-СЕРВІС» не понесло, як правильно зазначив у рішенні і суд першої інстанції. Доказів протилежного апелянтом суду не надано.
Стосовно комерційної пропозиції.
Зауваження відповідача, що надана комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, є безпідставними, оскільки комерційна пропозиція не є документом, на підставі якого визначаються складові митної вартості товару.
Крім того, комерційна пропозиція за своєю суттю - ц документ, в якому чітко сформульовані умови потенційного співробітництва, його переваги та очікуваний результат, проте чинним законодавством не визначено ні форму, ні зміст, яким має відповідати комерційна пропозиція, а тому доводи митного органу, що така пропозиція не може відповідати відомостям інвойсу, та не відображає дійсну вартість товару, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Стосовно висновку ТПП.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Відповідно до частини 2 статті 11 зазначеного Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
У разі сумніву у відповідному експертному висновку митний орган мав право звернутися до іншого суб'єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізував.
Таким чином, як правильно зазначив і суд першої інстанції, у сукупності з іншими наданими документами висновки Дніпропетровської ТПП підтверджують задекларовану митну вартість імпортованих товарів.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що усі зазначені апелянтом суперечності та недоліки у поданих декларантом документах не впливають на визначення митної вартості декларованих товарів.
Апеляційний суд також зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви у спірних відомостях, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.
За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню 2-ґ резервного методу.
Як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі відповідач вказує, що за митними деклараціями, поданими позивачем, спрацювали критерії автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за кодами: 101-1 витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації; 103-1 перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів та/або відомостей про них; 105-2 контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.
З цього приводу апеляційний суд наголошує, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові, а факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару, відтак прийняті відповідачем спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій є протиправними та підлягають скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки розгляд справи здійснений за правилами спрощеного позовного провадження, то постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 160/9704/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко