26 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/25750/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року в адміністративній справі №160/25750/21 (головуючий суддя першої інстанції Жукова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 15.12.2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року (включно) та індексації грошового забезпечення за період з 19.05.2016 року по 31.10.2017 року (включно);
- зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року (включно);
- зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 19.05.2016 року по 31.10.2017 року (включно).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач всупереч вимогам ч.5 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» та ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не провів індексацію грошового забезпечення. Відповідач також не здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року, хоча у визначений період позивач відпрацював 688 год.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департамента патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року (включно).
Зобов'язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року (включно).
У задоволенні іншої частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат встановлених відповідних наказом керівника в межах вимог чинного законодавства. Крім того, особа має право звернутися з вимогою щодо невиплати доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, стосовно доплати яка виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. До відповідача з вимогою здійснити виплату доплати за службу в нічний час за спірний період позивач не звертався. Із вказаною вимогою в судовому порядку позивач звернувся лише 15.12.2021 року з пропущенням строку на стягнення частини невиплаченої заробітної плати. Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, позов підлягає залишенню без розгляду.
Позивач суду відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 9-10).
Позивач працює з 19.05.2016 року на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до листа відповідача від 02.11.2021 року доплату позивачу за службу в нічний час здійснено за період з 01.01.2018 року по 31.10.2021 року. Відповідач зазначив, що підстави для нарахування доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року відсутні (а.с. 11-16).
Згідно додатку 1 та архівних відомостей за 2016-2018 роки в період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року позивач відпрацював 688 год. нічних змін, а саме: у грудні 2016 року - 64 год.; у січні 2017 року - 32 год.; у лютому 2017 року - 56 год.; у березні 2017 року - 56 год.; у квітні 2017 року - 64 год.; у травні 2017 року - 64 год.; у червні 2017 року - 64 год.; у липні 2017 року - 56 год.; у серпні 2017 року - 48 год.; у вересні 2017 року - 64 год.; у жовтні 2017 року - 64 год.; у листопаді 2017 року - 0 год.; у грудні 2017 року - 56 год. (а.с.11-16).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплатити заборгованості по грошовому забезпеченні у вигляді доплати за службу в нічний час з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року позивач відпрацював 688 год. нічних змін, таким чином має право на виплату доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року. Відповідач всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 в період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року доплату за службу в нічний час не здійснював.
Щодо позовної вимоги про стягнення індексації на доплату за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року (включно), суд зазначив, що оскільки нарахування доплати за службу в нічний час ще не проведено, це виключає правові підстави для індексації ще не нарахованих сум, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не перевіряється.
Згідно із ч.1-2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пп.3 п.5 Постанови №988 поліцейським виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Згідно із п.5 Розділу І вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Приписами п.11 Розділу ІІ Порядку №260 встановлено, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Отже, виплата поліцейським доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час передбачена як постановою №988, так і Порядком № 260, проте позивачу за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року (включно) така доплата за відпрацьовані нічні зміни відповідачем протиправно не нарахована і не виплачена, про що правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.
Відповідно до зазначених вище приписів Постанови №988 та Порядку №206 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час є імперативним і ця доплата не може обмежуватися чи взагалі скасовуватися наказами відповідача.
За період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року позивач відпрацював 688 год (а.с.11-16).
Таким чином, відповідач допустив заборгованість перед позивачем по грошовому забезпеченні у вигляді доплати за службу в нічний час у вказаний період.
Колегія суддів зазначає, що не оформлення відповідачем вчасно довідки обліку несення поліцейськими служби у нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку №260, інших документів необхідних для здійснення виплати, та, як наслідок, порушення прав позивача на доплату за службу в нічний час, не є підставою для відмови в отриманні зазначеної доплати, враховуючи наявні відомості про роботу позивача в нічний час, доплату за яку повинен був здійснити відповідач.
Відсутність виплати доплати за службу в нічний час спричинена порушенням відповідачем Порядку №260 в частині недотримання вимог щодо складання відповідних довідок. Відповідач не заперечує сам факт несення позивачем служби в нічний час. Право позивача на отримання такої доплати не повинно ставитися в залежність від оформлення підрозділом, в якому позивач проходив службу, довідок про несення позивачем служби в нічний час та інших документів необхідних для здійснення виплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 2140/1763/18.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропущення позивачем строку звернення до суду та залишення позову без розгляду, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 11 Розділу І Порядку від 06.04.2016 року №260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейським мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержання грошового забезпечення.
У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Аналогічні правові висновки наведені в рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 по справі № 1-13/2013 та в постанові Верховного Суду у справі №280/9017/20.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність щодо не нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року (включно).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року в адміністративній справі №160/25750/21 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року в адміністративній справі № 160/25750/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак