28 липня 2022 р. Справа № 440/13083/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, по справі № 440/13083/21
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги
про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі по тексту - Полтавський МЦ з надання БВПД, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 1051 від 02.07.2021 про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 та доручення для надання безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_1 . Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 480 від 08.07.2021;
- стягнути з Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (вул. Європейська, 37/40, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 39788483) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , утримується в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23, вул. Пушкіна, 91, м. Полтава, Полтавський район, Полтавська область, 36000) моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у зв'язку з несплатою позивачем судового збору).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 440/13083/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 440/13083/21 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована незгодою позивача з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору. Вказує, що засуджений ОСОБА_1 , який відбуває покарання в установі, до праці не залучався (з 2017 року режимний корпус № 1 для утримання засуджених до довічного позбавлення волі знаходиться на стадії незавершеного будівництва, де повинні бути обладнані робочі камери, позивач не має можливості працювати та отримувати дохід до закінчення ремонтних робіт), заробітку не має, а кошти на особовому рахунку, який відкритий на його ім'я, відсутні. На підставі вищевикладеного, наполягає на відсутності підстав у суду першої інстанції для прийняття ухвали про залишення позовної заяви без руху від 23.10.2021, а також у подальшому 25.11.2021 - ухвали про повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч1 ст.312 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , який відбуває покарання в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань №23" Міністерства юстиції України), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправним та скасування наказу Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 1051 від 02.07.2021 про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 та доручення для надання безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_1 Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 480 від 08.07.2021; стягнення з Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху, та надано позивачу 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
23 листопада 2021 року від Полтавської установи виконання покарань (№23) надійшла розписка про вручення судового рішення ОСОБА_1 , відповідно до якої вказану ухвалу позивач отримав 01.11.2021.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач у визначений судом строк не усунув недоліки позовної заяви (не надав документу про сплату судового зобору або про звільнення від його сплати) та, як наслідок, не виконав вимоги ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2021.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Приписами ч.1 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 року позовну заяву залишено без руху. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору в розмірі 908 грн (дев'ятсот вісім гривень) (номер рахунку - UA588999980313101206084016712, код за ЄДРПОУ - 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу : Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)) або документів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону. Роз'яснено позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
При цьому, при поданні позовної заяви ОСОБА_1 було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого останнім зазначено, що тривалий час він перебуває в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань № 23", не залучається до суспільно корисної праці, доходів не має. До клопотання долучено довідку Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" від 23.07.2021 №5530ДМ про те, що у довічно засудженого ОСОБА_1 кошти на особовому рахунку станом на 26.07.2021 відсутні, до праці не залучався, доходи за 2021 рік не отримував. Також, було додано довідку Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" від 21.01.2022 року №15/14/488/Дм-н про відсутність доходів у позивача за 2020-2021 рік та лист Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" від 09.07.2021р. №15/08/5269/Дм-н з якого вбачається, що з 2017 року режимний корпус № 1 утримання засуджених до довічного позбавлення волі знаходиться на стадії незавершеного будівництва, де повинні бути обладнані робочі камери, отже до закінчення ремонтних робіт на даному корпусі, надати засудженим до позбавлення волі роботу не має можливості.
Залишаючи позовну заяву без руху Полтавський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у нього відсутня фінансова можливість сплатити судовий збір за подання позовної заяви у визначеному законом розмірі. При цьому, надані позивачем довідки не свідчать про відсутність у нього доходів за попередній рік, а лише підтверджують факт не отримання ним заробітку у 2020 - 2021 році в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)", тоді як поняття доходу є значно ширшим, ніж поняття заробітна плата.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що мета встановлення судового збору за подання позовної заяви не зводиться до переслідування фінансових цілей - наповнення дохідної частини Державного бюджету України, а передбачає запобігання поданню безпідставних і очевидно необґрунтованих позовів. Коло осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді звільнення від його сплати, визначено законом.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір”.
Положеннями ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Приписами ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2270,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що визначення майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”).
Наданими позивачем до позовної заяви копіями довідки Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" від 23.07.2021 №5530ДМ, в якій відбуває покарання позивач, підтверджено, що у довічно засудженого ОСОБА_1 кошти на особовому рахунку станом на 26.07.2021 відсутні, до праці не залучався, доходи за 2021 рік не отримував. Виходячи зі змісту довідки Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" від 21.01.2022 року №15/14/488/Дм-н у позивача за 2020-2021 рік відсутні доходи. Також, відповідно до листа Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" від 09.07.2021р. №15/08/5269/Дм-н з 2017 року режимний корпус № 1 утримання засуджених до довічного позбавлення волі знаходиться на стадії незавершеного будівництва, де повинні бути обладнані робочі камери, отже до закінчення ремонтних робіт на даному корпусі, надати засудженим до позбавлення волі роботу не має можливості.
Вищенаведене дозволяє дійти висновку про те, що довічно засуджений ОСОБА_1 , який відбуває довічне покарання в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" доходів за 2020-2021 рік не мав, що і мало наслідком відсутність коштів для сплати судового збору у визначеному законом розмірі за подання до суду цієї позовної заяви.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Положеннями підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" 07.09.2016 № 1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016, доповнено Кримінально-виконавчий кодекс України статтею 60-1, відповідно до частин 1, 2 якої засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з частиною 1 статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України /в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов'язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.
Відповідно до частини 1 статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Частинами 1, 2 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Матеріалами справи підтверджено, що між засудженим та Державною установою "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" строкових трудових договорів, предметом яких були б трудові відносини, не укладалось, іншого заробітку або коштів на рахунку, як засвідчує вказана установа, позивач не мав, що враховуючи статус установи, як податкового агента, вказує на відсутність у ОСОБА_1 сум виплачених доходів та утриманих податків за 2020-2021 роки.
Отже, посилання суду першої інстанції на ненадання ОСОБА_1 довідки про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків для підтвердження відсутності у нього доходів за попередній рік, з огляду на відбування останнім довічного покарання в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" на протязі 2020-2021 років, є недоречним та таким, що не є підставою для залишення позову без руху через ненадання вказаного документу.
Відповідно до Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, згідно ч. 3 п. 6 ст. 2 КАС України принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що “гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (пункт 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (пункт 82).
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
У той же час за усталеною практикою Європейського суду з прав людини сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У рішенні у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. ЄСПЛ констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У рішенні у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 р. ЕСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та повернення позовної заяви.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву (ч. 7 ст. 169 КАС України).
На підставі вищевикладеного, з урахуванням положень ст. 133 КАС України, ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, та враховуючи, що позивачем надавались докази на підтвердження його незадовільного матеріального стану, суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем документам та відповідно передчасно дійшов висновку як про залишення позовної заяви без руху так і про повернення позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 440/13083/21 - скасувати.
Прийняти постанову, якою справу № 440/13083/21 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова