28 липня 2022 року Чернігів Справа № 620/2368/22
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., розглянувши заяву представника позивача Драчука В'ячеслава Володимировича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України по справі №620/2368/22, за адміністративним позовом Фермерського господарства «Клочков» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Фермерського господарства «Клочков» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Чернігівській області від 25.01.2022 №3701573/40962320 про відмову у реєстрації, складеної Фермерським господарством «Клочков», податкової накладної від 27.08.2021 №1, від 25.01.2022 №3701572/40962320 про відмову у реєстрації, складеної Фермерським господарством «Клочков», податкової накладної від 31.08.2021 №1, від 25.01.2022 №3701571/40962320 про відмову у реєстрації, складеної Фермерським господарством «Клочков», податкової накладної від 09.11.2021 №1; зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Фермерським господарством «Клочков», податкові накладні від 27.08.2021 №1, від 31.08.2021 №1, від 09.11.2021 №1, датою їх направлення до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. 23.05.2022 Чернігівським окружним адміністративним судом прийнято рішення, згідно з яким позов задоволено повністю. Вказане рішення 22.06.2022 набрало законної сили.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виходячи з наведеного суд констатує, що рішення суду від 23.05.2022 у справі №620/2368/22 підлягає безумовному виконанню, однак, станом на дату постановлення даної ухвали 28.07.2022 відомості про його виконання відсутні.
05.07.2022 до суду надійшла заява представника позивача Драчука В'ячеслава Володимировича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 КАС України, в якій просить суд зобов'язати Державну податкову службу України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі №620/2368/22 в частині зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних подану Фермерським господарством «Клочков» податкові накладні від 27.08.2021 №1, від 31.08.2021 №1, від 09.11.2021 №1 датою їх фактичного подання.
Відповідач надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що ним було подано апеляційну скаргу на рішення суду від 23.05.2022 у справі №620/2368/22, тому з проханням позивача щодо встановлення судового контролю не погоджується.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень регульовано статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами частини першої та другої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.
При цьому зазначена норма не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.
Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.05.2020 у справі № 800/320/17.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів подання боржником до суду апеляційної скарги.
Оскільки Державною податковою службою України доказів про виконання рішення суду від 23.05.2022 у справі №620/2368/22 не надано, суд вважає за необхідне встановити строк для подання звіту - 30 днів з дати отримання копії даної ухвали.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнити повністю.
Зобов'язати Державну податкову службу України подати у 30-денний строк, з дня отримання цієї ухвали, до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №620/2368/22.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про встановлення судового контролю.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Падій