12 липня 2022 року справа № 580/1614/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шапошник Я.О.,
представника позивача - адвоката Орленка В.В. (за ордером),
представника відповідача - Зінник К.Г. (за витягом з ЄДР),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу (на період соціальної відпустки основного працівника) Головного управління ДПС, як переможця конкурсу, з підстав застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VІІ (із змінами), на основі критеріїв, визначених пунктом 8 частини першої та пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону, оформлене листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.02.2022 за № 97/П/23-00-11-01-10.
Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що 28.01.2022 відповідачем було оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» і «В», призначення на які здійснюється, Головним управлінням ДПС у Черкаській області, згідно з додатком, зокрема на зайняття вакантної посади державної служби категорії «В» головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу (строкова, на період відпустки основного працівника) Головного управління ДПС у Черкаській області, умови проведення якого затверджено наказом Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.01.2022 № 30 “Про оголошення конкурсу”. 15.02.2022 о 16:45 на веб-сайті відповідача (https://ck.tax.gov.ua/dfs-u-regioni/robota-z-pers/vakansii/77256.html) опубліковано інформацію про результати проведеного 08.02.2022 конкурсу на зайняття вакантних посад категорії «Б» та «В» Головного управління ДПС у Черкаській області відповідно до якої ОСОБА_1 із загальною кількістю балів 20,00 визначена переможцем конкурсу на посаду - головний державний інспектор відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Головного управління ДПС у Черкаській області. Між тим, 15.02.2022 Головним управлінням ДПС у Черкаській області було прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу (на період соціальної відпустки основного працівника) Головно управління ДПС, як переможця конкурсу, з підстав застосування заборони передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII (із змінами) (далі - Закон № 1682), на основі критеріїв, визначених пунктом 8 частини першої та пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону, оформлене листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.02.2022 за № 97/П/23-00-11-01-10. Позивач вважає, що вказане рішення відповідача про відмову у призначенні на посаду державної служби, як переможця конкурсу, є протиправним та таким, що порушує права позивача та суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону. За приписами пункту 8 частини першої та пункту 4 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», що стали підставою для прийняття оспорюваного рішення заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали: - сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25.02.2010 по 22.02.2014, зокрема керівника, заступника керівника територіального (регіонального органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 8 частини першої статті 3); - посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, зокрема керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві (пункт 4 частини другої статті 3). У період з 25.02.2010 по 22.02.2014 позивач обіймала наступні посади: - заступника голови ДПА в Черкаській області з 29.09.2010 по 20.02.2012; - заступника голови ДПС у Черкаській області з 21.02.2012 по 09.06.2013; заступника начальника Головного управління Міндоходів у Черкаській області з 10.06.2013 по 21.05.2014; - першого заступника начальника Головного управління Міндоходів у Черкаській області з 22.05.2014 по 12.03.2015. 12.03.2015 позивач була звільнена із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. Отже, у вказаний період позивач обіймала посади, які можуть підпадати під перелік посад, зазначених у пункті 8 частини 1 та пункті 4 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади». Однак, на переконання позивача наведене не є підставою для автоматичного застосування до позивача заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади», а може здійснюватися виключно з урахуванням приписів частини 2 статті 1 цього Закону.
У відзиві на позов відповідачем зазначено, що позивача було допущено до участі у конкурсі на зайняття посади головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Головного управління ДПС у Черкаській області. Управлінням кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», проведено 14.02.2022 перевірку документів позивачки щодо призначення на посаду головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС на період соціальної відпустки основного працівника: - сформовано витяг з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» про відсутність інформації стосовно ОСОБА_1 ; - на підставі поданих ОСОБА_1 документів, проведено перевірку достовірності відомостей, зазначених у заяві ОСОБА_1 щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третього статті 1 Закону № 1682, на основі критеріїв, визначених частиною першого, пунктами 1 - 8 частини другої та пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 вказаного Закону. Однак, за результатами перевірки зазначених матеріалів виявлено відповідність позивача критеріям здійснення очищення влади (люстрації) відповідно пункту 8 частини першої та пункту 4 частини другої статті 3 Закону України “Про очищення влади” та відповідно до пункту 42 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади” відповідачем складено висновок про результати перевірки відомостей про позивача. У зв'язку з чим, 15.02.2022 Головним управлінням ДПС у Черкаській області було прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу (на період соціальної відпустки основного працівника) Головно управління ДПС у Черкаській області, як переможця конкурсу, з підстав застосування заборони передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII (із змінами), на основі критеріїв, визначених пунктом 8 частини першої та пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону, оформлене листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.02.2022 за № 97/П/23-00-11-01-10. Підставою такого рішення стало, те що у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 позивач обіймала наступні посади: - заступника голови ДПА в Черкаській області з 29.09.2010 по 21.02.2012; - заступника голови ДПС у Черкаській області з 21.02.2012 по 09.06.2013; заступника начальника Головного управління Міндоходів у Черкаській області з 10.06.2013 по 21.05.2014; - першого заступника начальника Головного управління Міндоходів у Черкаській області з 22.05.2014 по 12.03.2015.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставин викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Суд встановив, що наказом Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС) від 28.01.2022 № 30 «Про оголошення конкурсу» прийнято рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби ГУ ДПС категорії «Б» та «В».
Позивач подала через Єдиний портал вакансій державної служби для участі у конкурсі такі документи: заяву про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади за формою згідно з додатком 2; резюме за формою згідно з додатком 2-1; заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 04.02.2022, в якій повідомлено щодо незастосування до неї заборон передбачених частиною третю або четвертою ст. 1 Закону 1682 та надає згоду на проходження перевірки, на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до зазначеного Закону; копію Державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, що підтверджує рівень володіння державною мовою, визначений Національною комісією зі стандартів державної мови.
08.02.2022 проведено тестування, шляхом використання кандидатом комп'ютерної техніки та підключення через особистий кабінет на Єдиному порталі вакансій державної служби. За результатами дистанційного тестування кандидат ОСОБА_1 надала 40 правильних відповідей, що становить, - 2 бали та відповідно до пункту 39 Порядку була допущена до наступного етапу конкурсу - проведення співбесіди з Конкурсною комісію ГУ ДПС.
10.02.2022 проведено співбесіду Конкурсної комісії ГУ ДПС з кандидатом у тому числі з кандидатами на вакантну посаду головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС на період соціальної відпустки основного працівника, за результатами якої позивач набрала загальну кількість балів 20,00 та має рейтинг І; інший кандидат набрала загальну кількість балів 18,33 та має рейтинг ІІ.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про державну службу», пункту 59 Порядку, за результатами співбесіди, проведеної з в.о. начальника ГУ ДПС, наказом ГУ ДПС від 14.02.2022 №45 «Про визначення переможців конкурсу» визначено переможцем конкурсу ОСОБА_1 на зайняття вакантної посади державної служби категорії «В» головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу на період соціальної відпустки основного працівника.
На електронну адресу позивачці, управлінням кадрового забезпечення та розвитку персоналу 14.02.2022 направлено повідомлення про визначення її переможцем конкурсу на зайняття посади головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС на період соціальної відпустки основного працівника. У зв'язку з чим, запропоновано позивачці протягом доби звернутись до управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПC та надати пакет документів для призначення її на посаду.
Управлінням кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», проведено 14.02.2022 перевірку документів позивачки щодо призначення на посаду головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС на період соціальної відпустки основного працівника, за наслідками якої: - сформовано витяг з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» про відсутність інформації стосовно ОСОБА_1 ; - на підставі поданих ОСОБА_1 документів, проведено перевірку достовірності відомостей, зазначених у заяві ОСОБА_1 щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третього статті 1 Закону № 1682, на основі критеріїв, визначених частиною першого, пунктами 1 - 8 частини другої та пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 вказаного Закону.
Однак, за результатами перевірки зазначених матеріалів виявлено відповідність позивача критеріям здійснення очищення влади (люстрації) відповідно пункту 8 частини першої та пункту 4 частини другої статті 3 Закону України “Про очищення влади”.
Відповідно до пункту 42 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади” відповідачем складено висновок про результати перевірки відомостей про позивача.
У зв'язку з чим, 15.02.2022 Головним управлінням ДПС у Черкаській області було прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу (на період соціальної відпустки основного працівника) Головно управління ДПС у Черкаській області, як переможця конкурсу, з підстав застосування заборони передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII (із змінами), на основі критеріїв, визначених пунктом 8 частини першої та пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону, оформлене листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.02.2022 за № 97/П/23-00-11-01-10.
Підставою такого рішення стало, те що у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 позивач обіймала наступні посади: - заступника голови ДПА в Черкаській області з 29.09.2010 по 21.02.2012; - заступника голови ДПС у Черкаській області з 21.02.2012 по 09.06.2013; заступника начальника Головного управління Міндоходів у Черкаській області з 10.06.2013 по 21.05.2014; - першого заступника начальника Головного управління Міндоходів у Черкаській області з 22.05.2014 по 12.03.2015.
Однак, на переконання позивача наведене не є підставою для автоматичного застосування до позивача заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (частина 2 статті 38 Конституції України).
Під час реалізації громадянами права на державну службу не допускаються будь-які форми дискримінації, визначені законодавством (частина 4 статті 19 Закону України «Про державну службу»).
Статтею 31 Закону України «Про державну службу» визначено порядок призначення на посаду державної служби та підстави відмови у призначенні на посаду державної служби.
Згідно частини 3 статті 31 Закону України «Про державну службу» на посаду державної служби призначається особа, визначена переможцем конкурсу. Рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб'єктом призначення після проведення співбесіди з кандидатом та підписання з ним контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Таке рішення приймається не пізніше п'яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.
За змістом частини 4 статті 31 Закону України «Про державну службу» у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, приймається рішення про відмову у призначенні на посаду державної служби.
Пунктом 8 частини 2 статті 19 Закону України «Про державну службу» визначено, що на державну службу не може вступити особа, яка підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон N 1682-VII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відносини, що виникають у трудовій сфері регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). Проходження служби державними службовцями встановлюється Законом України «Про державну службу».
Вказаними нормативними актами чітко встановлено порядок прийняття на роботу (проходження державної служби), вимоги до осіб, які прагнуть працювати, підстави для їх звільнення тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV (далі - Закон № 1906-IV) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу № 1 та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких видана Верховною Радою, є частиною законодавства України.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 2 Конвенції № 11 від 25.06.1958 року «Про дискримінацію у сфері праці і зайнятості» (ратифікована Україною 04.08.1961), передбачено, що кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, зобов'язується визначити й проводити національну політику, спрямовану на заохочення, методами, що узгоджуються з національними умовами й практикою, рівності можливостей та поводження стосовно праці й занять з метою викорінення будь-якої дискримінації з приводу них.
Будь-які заходи, спрямовані проти особи, відносно якої є обґрунтовані підозри чи доведено, що вона займається діяльністю, яка підриває безпеку держави, не вважаються дискримінацією за умови, що заінтересована особа має право звертатись до компетентного органу, створеного відповідно до національної практики (ст. 4 цієї Конвенції).
Так, зокрема, Парламентська асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію №1096 «Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем», якою надала державам-членам Ради Європи рекомендації, яких слід дотримуватися при запровадженні люстраційних заходів. У цьому документі з-поміж іншого вказано, що люстраційні заходи можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена у кожному конкретному випадку, а особі яка піддається люстраційній процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду.
Установлені згаданою Резолюцією №1096 підходи до проведення люстрації знайшли свій розвиток у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який уже неодноразово розглядав справи за наслідками схожих перевірок в інших державах, наприклад у Польщі (рішення від 14.02.2006 року у справі «Турек проти Словаччини», від 24.04.2007 року у справі «Матиєк проти Польщі», від 17.07.2007 року у справі «Бобек проти Польщі», від 15.01.2008 року у справі «Любох проти Польщі»).
У рішенні «Любох проти Польші» ЄСПЛ наголошує, що люстраційна процедура не може слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають упровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні. Люстраційні процедури мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді справ про люстрацію мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених ст. 6 Конвенції щодо кримінальних проваджень.
Зокрема, особі, яка піддається люстрації, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості (пункт 61).
Необхідність доведення вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам, європейськими стандартами визначено як один із ключових критеріїв, що стосуються процедури люстрації, на чому наголошує Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у висновку від 14-15 грудня 2012 року №CDL-AD (2012)028 щодо "Закону про люстрацію" колишньої югославської республіки Македонія.
Таким чином, установлення п. 4. ч. 2 ст. 3 Закону №1682 критеріїв стосовно керівників, заступників керівників територіальних (регіональних) органів, центрального органу виконавчої влади, що забезпечував формування та реалізацію податкової та/або митної політики, для заборони протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом обіймати посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрація), і виникнення у зв'язку із цим підстави для відмови у призначенні на посади в органах державної влади, суперечить принципу індивідуального підходу при виникненні юридичної відповідальності, передбаченого частиною другою статті 61 Конституції України.
Вказане також суперечить і ст. 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року за № 3477-IV (далі - Закон №3477), яка є в Україні окремим джерелом права.
Частиною 2 статті 1 Закону № 1682 визначено, що очищення влади - люстрація здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Аналіз положень вказаної статті дає суду підстави дійти висновку, що для застосування до особи процедури "люстрації" необхідно, щоб остання своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювала заходи (та/або сприяла у їх здійсненні) спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України, або протиправне порушення прав і свобод людини.
Натомість доказів вчинення певних дій, прийняття рішення чи допущення бездіяльності позивачем, які б були спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, відповідачем суду не надано.
Враховуючи зазначене, у відповідача відсутні законодавчі підстави, з урахуванням норм міжнародного права, практики ЄСПЛ для застосування до позивача при вирішенні питання про прийняття на державну службу ч. 3 ст. 1 Закону № 1682, а тому прийняття оскаржуваного рішення про відмову у призначенні позивача на посаду державної служби, суд вважає протиправним.
Відповідно до вимог частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
У відповідності до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу (на період соціальної відпустки основного працівника) Головного управління ДПС, як переможця конкурсу, з підстав застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України “Про очищення влади” від 16.09.2014 № 1682-VІІ (із змінами), на основі критеріїв, визначених пунктом 8 частини першої та пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону, оформлене листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.02.2022 за № 97/П/23-00-11-01-10.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено 27.07.2022.
Суддя Сергій ГАРАНЬ