справа №380/9268/22
28 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №913250145938 від 01.02.2022 року про відмову в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, відповідно до довідок Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області №145-03 від 26.01.2022 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця, починаючи з 26.01.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із досягненням пенсійного віку позивачу призначено пенсію за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення". 26.01.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Рішенням №913250145938 від 01.02.2022 року позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, оскільки станом на 01.05.2016 року (день набрання чинності Закону №889-VIII) заявник не працював на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII та у зв'язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. На переконання позивача, рішення відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця є протиправним, оскільки ним дотримані всі вимоги встановлені законодавством для переведення на вказаний вид пенсії. В зв'язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з позовними вимогами не погодилось, просило у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Однією із вимог призначення пенсій згідно Закону України “Про державну службу” є наявність відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону - 3723, основною умовою зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 3акону-3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Згідно записів у трудовій книжці за період роботи з 28.06.1993 по 26.09.2000 позивач обіймав посади в органах державної податкової служби та йому присвоювалися персональні звання. Підпунктом 17 пункту 3 статті 3 Закону №889 визначено, що дія цього Закону не поширюється на осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання. Посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання, Законом - 3723 та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, а отже відсутні підстави для зарахування ОСОБА_2 до стажу державної служби періодів роботи на посадах в органах державної податкової служби.
Страховий стаж ОСОБА_1 становить 41 рік 10 місяців 05 днів, з них - на посадах державного службовця 11 років 07 місяців 06 днів (стаж на посаді державного службовця у Львівському обласному центрі зайнятості обчислено за період роботи з 26.08.2003 по 31.03.2015). З 01.04.2015 згідно записів у трудовій книжці позивача проходження державі служби припинено у зв'язку з втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №410-р та набранням чинності наказу Міністерства соціальної політики України 16.12.2014 №1043 “Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості”. Таким чином, для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на державного службовця не має правових підстав, оскільки станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу”) позивач не працював на посадах, які дають право на призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу” та у нього відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Ухвалу про відкриття провадження від 06 липня 2022 року доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, 05 липня 2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на дату винесення судом рішення відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову від Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області не надходило.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення".
26.01.2022 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про переведення його на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Рішенням Головного управління ПФУ у Миколаївській області №913250145938 від 01.02.2022 року позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця з огляду на наступне. Здійснити перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII немає можливості, оскільки станом на 01.05.2016 року (день набрання чинності Закону №889-VIII) заявник не працював на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII та у зв'язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
Вважаючи рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
При вирішення вказаного спору суд виходить з наступного.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон від 10.12.2015 № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон від 16.12.1993 №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п. 10 - 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15.12.2020 по справі № 560/2398/19, від 01.12.2020 по справі № 466/6057/17.
Отже, з аналізу вищенаведених норм ст. 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, суд доходить висновку, що для реалізації позивачем права на пенсію державного службовця необхідним є дотримання таких умов: 1) вік (для чоловіків 62 роки); 2) загальний страховий стаж не менше 35 років; 3) зайняття посади державного службовця та наявність стажу не менше 10 років державної служби станом на 01.05.2016.
Щодо досягнення позивачем на день звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця віку 62 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 62 років ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із заявою про переведення його на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ позивач звернувся 26.01.2022 року. Відтак, позивачем дотримано першу із вимог ст. 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме досягнення 62 років.
Відмовляючи у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідач вказав на відсутність 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців та те, що станом на 01.05.2016 року (день набрання чинності Закону №889-VIII) заявник не працював на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII.
Як встановлено судом з копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 04.08.1980 року, позивач працював на різних посадах в органах державної служби, а саме:
в Державній податковій інспекції по Сокальському районі:
- 28.06.1993 року прийнятий на посаду старшого ревізора - інспектора відділу податкового розслідування;
- 01.10.1993 року переведений на посаду начальника відділу по контролю за валютними операціями;
- 04.05.1994 року прийняв присягу державного службовця;
- 30.06.1994 року присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби І рангу;
- 26.11.1996 року - у зв'язку з ліквідацією ДПІ по Сокальському районі і утворенням ДПА у Сокальському районі переведений на посаду начальника відділу по контролю за валютними операціями;
- 03.02.1997 року - переведений на посаду начальника відділу примусового стягнення податків і зборів;
- 10.05.199 року - переведений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкових розслідувань;
- 26.09.2000 року - звільнений зі займаної посади згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін);
У Львівському обласному центрі зайнятості:
- 26.08.2003 року призначений на посаду заступника начальника відділу активної підтримки безробітних Сокальського районного центру зайнятості, як такий, що пройшов конкурсний відбір. Присвоєно 13 ранг державного службовця.
- 30.12.2004 призначений на посаду заступника директора Сокальського районного центру зайнятості, як такий, що успішно пройшов стажування;
- 26.08.2005 - присвоєно 12 ранг державного службовця;
- 17.10.2005 призначений на посаду директора Сокальского РЦЗ, як такий, що успішно пройшов стажування;
- 26.03.2007 - присвоєно 11 ранг державного службовця;
Проходження державної служби припинено з 31.03.2015 року у зв'язку з втратою чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 410-р про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців, з набранням чинності наказом Міністерства соціальної політики України від 16 грудня 2014 року № 1043 «Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості».
Пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII.
Згідно п. 8 Прикінцевих положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283) (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податковій інспекції) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Так, п. 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (чинного з 01.05.2016) до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до статті 341 Податкового кодексу України (далі - ПК України) служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Пунктом 342.4 статті 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4.). Згідно з приписами пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Пунктом 3 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби включається також: час роботи: на посадах керівних працівників і спеціалістів у Державному центрі зайнятості та місцевих центрах зайнятості;
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі №539/1855/17 вказав таке: «Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком №283, а тому період роботи позивача з 28.06.1993 року по 26.09.2000 року (7 років 02 місяці 30 днів) в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи державної служби.
В той же час стаж роботи позивача на посаді державного службовця у Львівському обласному центрі зайнятості підлягає зарахуванню з період роботи з 26.08.2003 року по 31.03.2015 року (11 років 07 місяців 06 днів) у зв'язку з втратою чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 410-р про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців, з набранням чинності наказом Міністерства соціальної політики України від 16 грудня 2014 року № 1043 «Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості».
Як зазначено вище, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Враховуючи, що станом на 1 травня 2016 року позивач не має 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак відсутні підстави для переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Оцінюючи викладені обставини в сукупності суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №913250145938 від 01.02.2022 року про відмову в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак, позовні вимоги є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.