справа №380/1078/21
провадження № П/380/1100/21
22 липня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Раєнко О.В.,
за участю:
представників позивача -Саницького А.І.,
представника відповідача-1 - Тістечка Ю.Б.,
представника відповідача - 2 - Васильчук І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові питання про винесення додаткового судового рішення у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Укртекстрейдинг" до Львівської митниці, Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови ,-
встановив:
До суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» (80381, Львівська обл., м. Дубляни, вул. Підкови, 30, ЄДРПОУ 33663016, далі - позивач) до Галицької митниці ДМС, у якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці ДМС № UA209000/2020/600078/2 від 01.09.2020 року; № UA209000/2020/600093/2 від 09.10.2020 року; № UA209000/2020/600118/2 від 07.12.2020 року; № UA209000/2021/600003/2 від 16.01.2021 року;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці ДМС № UA209220/2020/00500 від 01.09.2020 року; № UA209220/2020/00611 від 09.10.2020 року; № UA209220/2020/00790 від 07.12.2020 року; № UA209220/2021/00029 від 16.01.2021 року;
- судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці ДМС № UA209000/2020/600078/2 від 01.09.2020 року; № UA209000/2020/600093/2 від 09.10.2020 року; № UA209000/2020/600118/2 від 07.12.2020 року; № UA209000/2021/600003/2 від 16.01.2021 року. Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці ДМС № UA209220/2020/00500 від 01.09.2020 року; № UA209220/2020/00611 від 09.10.2020 року; № UA209220/2020/00790 від 07.12.2020 року; № UA209220/2021/00029 від 16.01.2021 року. Стягнуто з Тернопільської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Укртекстрейдинг" 27783,52 грн. сплаченого судового збору.
06.07.2022 позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000 грн.
13.07.2022 представником Тернопільської митниці та 21.07.2022 представником Львівської митниці подано заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу. Вказують, що такі витрати є надмірними та неспівмірними з даною категорією справ. Звертають увагу на те, що у поданих позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 17000 грн. договорі та додатку не відображено детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, не конкретизовано кількість витраченого ним часу на складання тих чи інших процесуальних документів, надання інших послуг у сфері права. Окрім цього, на підтвердження заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу позивачем надано платіжне доручення від 06.07.2022 №2156. Проте, таке платіжне доручення не є належним та допустимим доказом підтвердження понесених судових витрат на професійну правову допомогу у даній справі, оскільки не містить належного та повного призначення платежу, які дозволяли б ідентифікувати їх як такі, що сплачені саме за надання правничої допомоги у справі №380/1078/21. Більше того, у такому платіжному дорученні в призначенні платежу вказано «юридичні послуги згідно рах.№1 від 05.07.2022», однак рахунок №1 від 05.07.2022 не був поданий позивачем до матеріалів справи. Таким чином, позивач в порушення ч.4,5 ст.134 КАС України не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також не надав інформації про час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), які є необхідними для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою вирішення питання розподілу судових витрат. Одночасно звертають увагу, що позовна заява підписана позивачем, всі копії доданих до позовної заяви документів завірені позивачем, заява про розподіл судових витрат підписаний позивачем, судовий збір сплачений позивачем. В матеріалах справи відсутній будь - який виготовлений, підписаний або завірений документ, який би свідчив про надання адвокатом Саницьким А.І. правничої допомоги позивачу у справі. Вказані обставини, на думку відповідачів, є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування таких витрат.
Представник позивача в судовому засіданні заяву підтримав, просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000 грн.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечили, просили відмовити у її задоволенні.
В судовому засіданні 22.07.2022 позивачем подано пояснення на заперечення проти заяви про розподіл судових витрат.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили з приводу врахування доказів, поданих до пояснень позивача на підтвердження понесених судових витрат, зокрема щодо врахування акта прийняття - передачі виконаних послуг від 06.07.2022, оскільки подані такі з пропущення строку, визначеного КАС України.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що представник позивача у відповідності до частини сьомої статті 139 КАС України зробив заяву про подання доказів щодо підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, а саме 06.07.2022.
У частині четвертій статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу (частина п'ята статті 143 КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).
Таким чином, вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає таке.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд встановив, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Саницьким Андрієм Ігоровичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 25.01.2021 №25/01/21, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах/провадженнях, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта щодо оскарження карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби № UA209220/2020/00500 від 01.09.2020 року; № UA209220/2020/00611 від 09.10.2020 року; № UA209220/2020/00790 від 07.12.2020 року; № UA209220/2021/00029 від 16.01.2021 року та рішень про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби UA209000/2020/600078/2 від 01.09.2020 року; № UA209000/2020/600093/2 від 09.10.2020 року; № UA209000/2020/600118/2 від 07.12.2020 року; № UA209000/2021/600003/2 від 16.01.2021 року. Відповідно до п.4.1 договору, на визначення розміру гонорара адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Відповідно до п.4.2 договору, гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатком до цього договору.
До заяви про розподіл судових витрат позивачем також подано додаток до договору №25/01/21 від 25.01.2021 та копію платіжного доручення від 06.07.2022 №2156.
Згідно п.1 додатку до договору, за виконання обов'язків по даному договору, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз та вивчення, аналіз законодавства та судової практики, розроблення стратегії захисту; підготовку позовної заяви; ознайомлення з відзивом, аналіз та вивчення, аналіз законодавства та судової практики, підготовка відповіді/пояснень; підготовка та участь в судових засіданнях (включаючи час та витрати на доїзд) клієнт адвокату гонорар, який складає суму 17000 грн. без ПДВ. Гонорар за домовленістю сторін оплачується замовником після підписання даного додатку до договору. У випадку недосягнення позитивного для клієнта завершення справи, - адвокат повертає клієнту гонорар визначений п.1 даного додатку до договору, за мінусом витрат адвоката понесених при наданні правової допомоги.
Згідно наданої позивачем копії платіжного доручення від 06.07.2022 №2156, ПП «УТТ» сплатило ФОП ОСОБА_1 17000 грн. за юридичні послуги згідно рахунку №1 від 05.07.2022 без ПДВ.
Судом враховуються доводи відповідачів про відсутність в матеріалах справи копії рахунку №1 від 05.07.2022 та акта виконаних робіт з детальним розрахунком вартості робіт.
Поданий позивачем разом з письмовими поясненнями 22.07.2022 акт прийняття - передачі виконаних робіт від 06.07.2022 судом не враховується, оскільки поданий з порушенням строків, визначених ст.143 КАС України та оскільки не містить інформації про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також інформації про час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), які є необхідними для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою вирішення питання розподілу судових витрат.
Відповідачі заперечують щодо стягнення витрат на правову допомогу з таких підстав. Вказують, що такі витрати є надмірними та неспівмірними з даною категорією справ. Звертають увагу на те, що у поданих позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 17000 грн. договорі та додатку не відображено детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, не конкретизовано кількість витраченого ним часу на складання тих чи інших процесуальних документів, надання інших послуг у сфері права. Окрім цього, на підтвердження заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу позивачем надано платіжне доручення від 06.07.2022 №2156. Проте, таке платіжне доручення не є належним та допустимим доказом підтвердження понесених судових витрат на професійну правову допомогу у даній справі, оскільки не містить належного та повного призначення платежу, які дозволяли б ідентифікувати їх як такі, що сплачені саме за надання правничої допомоги у справі №380/1078/21. Більше того, у такому платіжному дорученні в призначенні платежу вказано «юридичні послуги згідно рах.№1 від 05.07.2022», однак рахунок №1 від 05.07.2022 не був поданий позивачем до матеріалів справи. Таким чином, позивач в порушення ч.4,5 ст.134 КАС України не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також не надав інформації про час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), які є необхідними для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою вирішення питання розподілу судових витрат. Одночасно звертають увагу, що позовна заява підписана позивачем, всі копії доданих до позовної заяви документів завірені позивачем, заява про розподіл судових витрат підписаний позивачем, судовий збір сплачений позивачем. В матеріалах справи відсутній будь - який виготовлений, підписаний або завірений документ, який би свідчив про надання адвокатом Саницьким А.І. правничої допомоги позивачу у справі. Вказані обставини, на думку відповідачів, є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування таких витрат.
Просять відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Слід відзначити, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вищезазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.06.2018 у справі 826/1216/16 та Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.07.2022 у справі №758/2977/18.
Відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 73 КАС України).
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку про правомірність доводів представників відповідачів щодо необґрунтованості з наданих адвокатом позивача документів на підтвердження виконання послуг та робіт щодо здійснення професійної правничої допомоги, обсяг їх встановити не можливо.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 19.07.2022 у справі №758/2977/18зауважує, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Таким чином, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд звертає увагу на те, що аналогічні справи були на розгляді Львівського окружного адміністративного суду, що підтверджується долученою судовою практикою, поданою позивачем до матеріалів справи (том 4 а.с.128 - 205).
Враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що підготовка і подання адміністративного позову не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності та обгрнутованості, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Наявність укладеного договору про надання правової допомоги та додатку до договору та копії платіжного доручення без детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також не надання інформації про час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), у даному випадку не можуть підтвердити понесені витрати на правничу допомогу, з огляду на те, що позивачем не доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Окрім того, судом враховується наявність в матеріалах справи двох договорів про правової допомоги, укладених між позивачем (клієнт) та адвокатом Саницьким Андрієм Ігоровичем (адвокат) про надання правової допомоги: №23/12/19-у від 23.12.2019 та від 25.01.2021 №25/01/21.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №640/2447/19.
З матеріалів справи можливим є встановлення участь адвоката в судових засіданнях 20.04.2021, 26.04.2021, 30.06.2021, 20.09.2021, 06.10.2021, 28.10.2021, 24.11.2021, 16.12.2021, 06.06.2022, 06.07.2022, та підписання відповіді на відзив адвокатом.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 17000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2000 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 252 КАС України, суд, -
вирішив:
Прийняти по справі № 380/1078/21 додаткове судове рішення.
Стягнути з Тернопільської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Укртекстрейдинг" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 27.07.2022.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна