справа№380/7909/22
26 липня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Обставини справи.
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування обмежень при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 максимальним розміром.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.12.2019, здійснивши виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.12.2019 та з урахуванням індексації.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22 жовтня 2014 року наказом №482 о/с ГУМВСУ у Львівській області позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у званні заступник начальника ГУМВС України у Львівській області в запас через хворобу (ст.64 б Постанови «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991 №114). З 23 квітня 2014 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70% грошового забезпечення, що становить 7 205,04 грн. Після призначення пенсії позивачу проводили перерахунок пенсії, зокрема, з 01.01.2016. Такий перерахунок з 01.01.2016 йому проведено на підставі довідки №91-03123 від 23.03.2018, згідно з якою розмір грошового забезпечення становить 12 272,01 грн. Разом з тим, 5 березня 2019 року набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45. Зазначає, що 19 листопада 2019 року набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, яким визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». З огляду на вказане, 07.06.2021 ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області» видало позивачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення №1036, за листопад 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за прирівняною посадою поліцейського. Вказує, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №380/13155/21 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про перерахунок пенсії задоволено повністю: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області від 07.06.2021 №1036 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням відомостей про розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії відповідно до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили, у зв'язку з чим Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист. Вказує, що на виконання зазначеного судового рішення відповідачем 16.05.2022 було проведено перерахунок пенсії з 01.06.2022. Однак вважає, що відповідач при проведенні перерахунку протиправно обмежив пенсію позивачу максимальним розміром. Крім того, листом від 16.05.2022 вих.№1300-5902-8/40561 відповідач повідомив, що «виплата заборгованості, нарахованої на виконання судового рішення, буде здійснена після виділення додаткових коштів із Державного бюджету України», чим позбавив позивача права на відновлення його порушених прав та зробив право на судовий захист ілюзорним. Вважає, що ГУ ПФУ у Львівській області протиправно проведено перерахунок пенсії з обмеженням її максимального розмір, а тому, такі дії відповідача є протиправними.
Ухвалою від 03.06.2022 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку визначеному ст. 263 КАС України.
Відповідач у встановлений судом строк відзив не подав, про розгляд справи повідомлений через електронний кабінет 06.06.2022.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті розпочинається у випадках визначених ст. 263 КАС України через 15 днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов, відзив на позовну заяву, а також поданих сторонами доказів
встановив:
ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон 2262-ХІІ) за вислугу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №380/13155/21 задоволено позов ОСОБА_1 повністю. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 07.06.2021 №1036 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням відомостей про розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії відповідно до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.
Відповідачем з 01.06.2022 на виконання рішення суду від 02.11.2021 у справі № 380/13155/21 проведено перерахунок пенсії за пенсійною справою №1303010808 - МВС, пенсія за вислугу років ОСОБА_1 .
За наслідками вказаного перерахунку (перерахована з 01.06.2022) основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у розмірі 24086,34.
З урахуванням індексації - 27458,43.
Індексація базового ОСНП (24086,34 х 0140) - 3372,09.
Непрацездатна дитина віком до 18 років - 967,00.
Підсумок пенсії (з надбавками) 28425,43 грн, однак з урахуванням максимального розміру пенсії - 19340 грн.
Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.7 ст.43 вказаного Закону (в редакції Закону України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011р.) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно п.2 резолютивної частини цього Рішення положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Приписами частини сьомої ст.43 названого Закону (у редакції Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016р., який набрав чинності з 01.01.2017р.) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, частина сьома ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016р., дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є відсутньою частина сьома ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
За таких обставин, внесені Законом України № 1774 від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Отже, внесені Законом України № 1774 від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (яка визнана неконституційною і втратила чинність) зміни щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії, є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином діючим законодавством не було встановлено обмежень щодо максимального розміру пенсій для категорії пенсіонерів, до яких належить позивач.
Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 09.02.2021 року у справі № 1640\2500\18, від 23.06.2020 року у справі № 686\24928\16-а, від 10.10.2019 року у справі № 522\22798\17, від 08.08.2019 року у справі № 522\3271\17, від 15.04.2019 року у справі № 522\16973\17, від 12.03.2019 року у справі № 522\3049\17, від 31.01.2019 року у справі № 638\6363\17, від 16.10.2018 року у справі №522\16882\17.
Окрім того, слід зазначити, що дія положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI із змінами, внесеними Законом № 1774-VIII, щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються після набрання ним законної сили, тобто з 01.01.2016 року, а пенсія позивачу призначена до 01.01.2016 року.
Із огляду на зазначене вище, перерахунок пенсії позивача необхідно відповідачем здійснювати без обмеження її максимальним розміром.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Таким чином, правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача були відсутніми.
Враховуючи те, що приписи ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. № 7-рп/2016, тому дії пенсійного органу щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром є протиправним.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у часі, суд виходить з того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (пп.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення № 15-рп/2004 від 02.11.2004р.).
Конституційний Суд України в абз.2 п.4 мотивувальної частини Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005р. зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога визнати протиправними дії Головного управління ПФ України у Львівській області, щодо застосування обмежень при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 максимальним розміром підлягає задоволенню, а відповідно способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.12.2019, з урахуванням виплачених сум.
Що стосується вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, здійснивши виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 01.12.2019 суд вважає таку передчасною, оскільки відповідачем на виконання даного судового рішення перерахунок не проведено, суму не нараховано та у її виплаті не відмовлено.
Стосовно вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.12.2019 суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі також - Закон №2050-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Враховуючи, що належні позивачу на виконання рішення від 02.11.2021 у справі №380/13155/21 кошти невиплачені, а у даній справі не нараховані і невиплачені, позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків його виплати на підставі Закону № 2050-III задоволенню не підлягає.
При цьому судом враховано позицію викладену Верховним Судом у Постанові від 01 квітня 2021 року справа №120/4555/18-а, адміністративне провадження №К/9901/31454/19.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 р. по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 р. по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 р. по справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 року по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року по справі №520/34/17.
Суд також вважає такою, що не підлягає задоволенню вимогу позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення з 01.12.2019 з урахуванням індексації, оскільки судом з перерахунку пенсії встановлено, що відповідачем при виконанні рішення від 02.11.2021 у справі №380/13155/21 проведено перерахунок з урахуванням індексації (індексація визначена в сумі 3372,09), водночас у даній справі відповідачем перерахунок не проведений і відсутні підстави вважати проведення такого без індексації. Відповідно права позивача не є порушеними.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно задоволеним вимогам в сумі 496,20 грн
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування обмежень при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.12.2019, з урахуванням виплачених сум.
3. У задоволенні інших вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ: 13814885) витрати зі сплати судового збору в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26.07.2022 р.
Суддя Коморний О.І.