28 липня 2022 року № 320/12351/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3)
про зобов'язання вчинити певні дії,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3) в частині виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби (20.07.2015) та на час звільнення із військової служби (26.03.2021) у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 20.07.2015, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3), в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року та серпні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у вересні 2016 року та серпні 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням виплачених сум.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позову, позивач зазначає, що відповідачем не вірно проведено виплату грошового забезпечення, а саме допомогу на оздоровлення та винагороду за тривалість безперервної 20 річної календарної військової служби.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що підстави для задоволення позову відсутні, зазначав, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
III. Процесуальні дії у справі
Суд своєю ухвалою від 08.11.2021 відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Суд своєю ухвалою від 02.02.2022 залишив позовну заяву без руху.
Позивач, у строк та спосіб, викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 01.03.2021 №178-ОС полковник ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в запас.
Наказом начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина 1484) від 25.03.2021 № 52-ОС ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26.03.2021 року.
В період з 19.05.2015 по 04.12.2017 ОСОБА_1 , під час проходження військової служби в Окремому контрольно-пропускному пункті «Київ» Державної прикордонної служби України (накази Голови ДПС України від 19.05.2015 №470-ос та від 27.05.2016 №470-ос) та Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України (накази Голови ДПС України від 27.05.2016 №470-ос та від 04.12.2017 №1232-ос), позивач перебував на грошовому та матеріальному забезпеченні у Окремому контрольно-пропускному пункті «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3).
Відповідно до наданих Окремим контрольно-пропускним пунктом «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3) документів з питань грошового забезпечення встановлено, що під час проходження військової служби та звільнення із неї ОСОБА_1 не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які останній набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача, позивач подав позов до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі ЗУ №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частина 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Згідно з п. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
За визначенням, наведеним в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Згідно з п.2 Постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
VI. Оцінка суду
Судом установлено, згідно із витягом із послужного списку ОСОБА_1 , останній призваний на військову службу із 20.07.1995 та проходив безперервно до дати виключення із списків особового складу (26.03.2021), згідно наказу начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина 1484) від 25.03.2021 № 52-ОС.
Станом на 20.07.2015 безперервна календарна вислуга років військової служби ОСОБА_1 становила 20 років.
Додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» для військовослужбовців встановлено одноразовий додатковий вид грошового забезпечення винагороду за тривалість безперервної військової служби (посадовий оклад і оклад за військовим званням) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1 за 15 років; 1,5 за 20 років; 2 за 25 років; 2,5 за 30 років; 3 за 35 і кожні наступні п'ять років.
Згідно підпункту 3.25.1. пункту 3.25 розділу ІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №425 (далі - Інструкція №425), винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби за 20 річний строк безперервної календарної вислуги військової служби у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Згідно із дослідженої архівної відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015 рік у липні розмір його посадового окладу становив 1050,00 грн. та розмір окладу за військовим званням 130,00 грн., при цьому, винагорода за тривалість безперервної військової служби за 20 річний строк безперервної календарної вислуги військової служби ОСОБА_1 була виплачена у лютому 2016 році, що підтверджується архівною відомістю №1 за 2016 рік, яка містить інформацію про виплату останньому одноразового додаткового виду грошового забезпечення - винагороди за тривалість 20 річної безперервної військової служби в сумі 885,00 грн.
Щодо визнання дій відповідача щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної військової за 20 річний строк у розмірі 50% від визначеного розміру протиправними, суд зазначає таке.
В силу п. 2 ст. 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова №1294) затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови.
Слід зазначити, що п. 2 постанови №1294 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи), а п. 11 зазначеної постанови надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (до яких віднесена й Державна прикордонна службу України) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.
Додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» для військовослужбовців встановлено одноразовий додатковий вид грошового забезпечення винагороду за тривалість безперервної військової служби (посадовий оклад і оклад за військовим званням) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1 за 15 років; 1,5 за 20 років; 2 за 25 років; 2,5 за 30 років; 3 за 35 і кожні наступні п'ять років.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №425, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за №537/15228, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
Згідно із підпунктом 3.25.1. пункту 3.25 розділу ІІІ Інструкції №425, винагорода виплачується за місцем штатної служби за наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби за 20 річний строк безперервної календарної вислуги військової служби у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Отже, Адміністрацією Державної прикордонної служби України згідно із Інструкцією №425 було упорядковано перелік, розмір та порядок виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить і надбавка за кваліфікацію.
Таким чином, із дати набрання чинності Інструкції №425, якою упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, відповідач повинен був виплачувати винагороду позивачу у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у справі №808/8403/13-а.
Що стосується виплати допомоги на оздоровлення, судом установлено таке.
Згідно із дослідженими архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 - 2017 роки, із лютого 2016 року до грудня 2017 року включно, виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена для військовослужбовців Державної прикордонної служби України із січня 2016 року, згідно постанови Кабінету міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - постанова №899), із урахуванням змін до пункту 1 внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704, який доповнено підпунктом 5 такого змісту: військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Із огляду на набрання чинності внесених до постанови до КМУ №704 змін, у прикордонному відомстві щомісячна винагорода виплачувалася із січня 2016 року і така виплата проводилася у поточному місяці за попередній.
Згідно архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016 та 2017 роки, у вересні 2016 року та у серпні 2017 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення.
Однак, як видно із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 , при здійсненні розрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, до розрахунку місячного грошового забезпечення для виплати вказаної грошової допомоги на оздоровлення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду.
Отже, дії відповідача щодо не включення до грошового забезпечення щомісячної винагороди, як розрахункової величини для виплати грошової допомоги на оздоровлення є протиправними, із огляду на таке.
Відповідно до вимог п.1ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Саме нормами Закону №2011 передбачена виплата військовослужбовцям допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011, винагороди, які мають постійний характер, віднесені до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто входять до складу місячного грошового забезпечення з якого, згідно з вимогами зазначених вище законів, обраховується допомога на оздоровлення.
Включення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення до розміру грошового забезпечення, у тому числі і при обчисленні пенсії, також передбачено і ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування.
Тобто, вказаним законом передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення військовослужбовцям розміру грошового забезпечення.
Постановою КМУ від 22.09.2010 №889 з 01.10.2010 певним категоріям військовослужбовців було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Впродовж 2010 - 2015 років порядок та умови виплати цієї винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, регламентувалися Інструкціями, затвердженими наказами Адміністрації Держприкордонслужби від 25.11.2010 №894 та від 17.09.2012 №731, згідно з якими виплата здійснювалася лише військовослужбовцям льотного та плавскладу залежно від настання спеціальних обставин (здійснення ними польотів, перебування корабля в кампанії тощо), її розмір не був фіксованим (залежав від часу перебування корабля в кампанії (плаванні), а виплата не була щомісячною (за відсутності польотів чи під час перебування корабля на базі - виплата не здійснювалася).
За цих обставин, твердження відповідача про постійний характер виплати є хибним.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704 (яка набрала чинності з 01.01.2016) постанову КМУ від 22.09.2010 №889 доповнено новою нормою, згідно з якою виплата винагороди поширюється на усіх військовослужбовців Держприкордонслужби, без урахування займаних ними посад та умов служби.
Наказом Міністра внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 затверджено нову Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, норми якої кардинально різняться від правових норм, якими регулювалися питання виплати винагороди, до набрання чинності постановою КМУ від 16.09.2015 № 704.
Так, щомісячна додаткова грошова винагорода стала виплачуватися: усьому особовому складу Держприкордонслужби незалежно від займаних посад; щомісячно; у фіксованому розмірі (який визначає Адміністрація ДПСУ для усього особового складу кожної частини. Розмір виплати не залежить від кількості днів в які військовослужбовець залучався до виконання певних завдань; незалежно від настання спеціальних обставин; виплата не припиняється під час знаходження у відпустці, відрядженні, на лікуванні тощо.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною штатною посадою.
Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника.
Також слід зазначити, що згідно із законодавством і інші додаткові види грошового забезпечення, як надбавка за особливі умови служби, набавка за виконання особливо важливих завдань, як і щомісячна додаткова грошова винагорода виплачуються за таких же умов, як і щомісячна додаткова грошова винагород, однак це не означає, що ці надбавки не входять до його складу.
Тому твердження відповідача, що ці особливості стосуються лише питань виплати щомісячної додаткової грошової винагороди і тому остання не входить до складу місячного грошового забезпечення, є хибними.
Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.
Застосування до спірних правовідносин Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73, якою визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових виплат, не може братись до уваги судом, оскільки положення цієї Інструкції звужують обсяг встановлених законом прав військовослужбовців.
Згідно із частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому у цих правовідносинах застосуванню підлягає не зазначений відповідачем відомчий нормативно-правовий акт, а ст. 9, ч. 3 ст. 9-1, п.1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які мають вищу юридичну силу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 є протиправними та слід зазначити, що такі виплати виплачуються за КЕКВ із фонду грошового забезпечення і по суті є одним із разових видів грошового забезпечення, виходячи із законодавчо визначеного поняття заробітної плати, а тому включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку у місяці в якому здійснено їх фактичне нарахування та виплачуються у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
VII. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат
Доказів понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3) в частині виплати ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби (20.07.2015) та на час звільнення із військової служби (26.03.2021) у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2) винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 20.07.2015, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3), в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року та серпні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.
Зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2) недоплачену допомогу на оздоровлення у вересні 2016 року та серпні 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата підписання та виготовлення повного тексту рішення - 28.07.2022