26 липня 2022 року Справа № 915/1905/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Управління каналів річки Інгулець
(57301, Миколаївська обл., м.Снігурівка, вул.Центральна, буд.196; ідент.код 42749093;
ел.адреса: ukri2019@ukr.net),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро Траст»
(54002, м.Миколаїв, вул.Мала Морська, буд.108/7; ідент.код 42484588),
про: стягнення 109292,0 грн,-
30.12.2021 Управління каналів річки Інгулець звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро Траст» 109292,0 грн заборгованості за надані у липні - вересні 2021 року послуги, пов'язані із забором води, по договору №135 від 25.05.2021.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за надані послуги, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу.
Ухвалою суду від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Копія ухвали суду була надіслана на адресу відповідача, яка вказана позивачем та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро Траст»: 54002, м.Миколаїв, вул.Мала Морська, буд.108/7; та 09.02.2022 повернулась до суду з відміткою про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до приписів п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.п.11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Отже, з урахуванням приписів ст.11, п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
25.05.2021 між Управлінням каналів річки Інгулець, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро Траст», як замовником, укладено договір про надання послуг №135 (далі - Договір).
Даний договір передбачає умови та порядок надання послуг, пов'язаних із забором води (перекачування води водокористувачам у маловодні регіони) та вилучення води з водних об'єктів (канали державної міжгосподарської меліоративної мережі, системи закритого типу) із використанням водозабірних споруд Виконавця для поливу сільгоспкультур на зрошуваних землях Замовником, протягом поливного сезону 2021 року, а також розрахунків за надані послуги (п.1.1 Договору).
Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги, пов'язані із забором води згідно з планом поливу (Додаток №3) в обсягах, які забезпечені:
- бюджетним фінансуванням на оплату електроенергії та витрат, пов'язаних з експлуатацією об'єктів водогосподарсько-меліоративного комплексу, що буде використана головними державними насосними станціями для переміщення води до точок водо виділу;
- коштами, отриманими від водокористувачів, в частині оплати витрат на електроенергію та витрат, пов'язаних з експлуатацією об'єктів водогосподарсько-меліоративного комплексу (п.2.1.1 Договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно, згідно умов даного договору, оплачувати Виконавцю вартість послуг, пов'язаних із забором води, згідно замовлених обсягів води (пп.2.2.3 Договору).
Замовник щомісячно сплачує аванс в розмірі 60% вартості запланованого обсягу послуг, пов'язаних із забором води за наступний місяць не пізніше ніж за 3 доби до початку місяця (п.4.3 Договору).
До 10 числа поточного місяця Замовником здійснюється остаточний розрахунок за надані послуги, пов'язані із забором води за попередній місяць (п.4.4 Договору).
Підставою для платежів за фактично забрані Замовником обсяги води на полив зрошувальних земель є двосторонній акт забору обсягів води або рахунок Виконавця, складений згідно договірної ціни (у разі зміни вартості послуг, пов'язаних із забором води складається згідно укладеної додаткової угоди) на підставі двостороннього акта забору обсягів води (п.4.5 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що за липень - вересень 2021 року сторонами Договору були підписані акти про надання послуг (забору обсягів води) в загальному об'ємі 85,3 тис.м.куб води за ціною 1780 грн за тис.м.куб води на загальну суму 151834,0 грн, а саме:
- акт за липень 2021 року на суму 42452,0 грн,
- акт за серпень 2021 року на суму 81524,0 грн,
- акт за вересень 2021 року на суму 27768,0 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були виставлені відповідачу щомісячні рахунки на оплату наданих по Договору послуг на загальну суму 151834,0 грн, а саме:
- рахунок №289 від 03.08.2021 за липень 2021 року на суму 42452,0 грн,
- рахунок №386 від 03.09.2021 за серпень 2021 року на суму 81524,0 грн,
- рахунок №460 від 05.10.2021 за вересень 2021 року на суму 27768,0 грн.
Згідно виписки з Управління Державної казначейської служби України у Снігурівському районі Миколаївської області від 04.08.2021 за надані у липні 2021 року по Договору послуги відповідачем на розрахунковий рахунок позивача сплачено 42542,0 грн.
На адресу відповідача позивачем надіслано претензію №27/2021 від 10.11.2021 щодо оплати боргу по Договору в сумі 109292,0 грн, яка, за твердженням позивача, залишилась без відповіді та задоволення.
Позивач стверджує, що відповідач більше не сплачував коштів за надані по Договору послуги окрім 42542,0 грн, а тому сума заборгованості становить 109292,0 грн, яка відповідачем не сплачена.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також Із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, і серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
Відповідно до вимог ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив залишок заборгованості за надані у липні - вересні 2021 року послуги, пов'язані із забором води, по договору №135 від 25.05.2021, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 109292,0 грн.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним залишку заборгованості за надані у липні - вересні 2021 року послуги, пов'язані із забором води, по договору №135 від 25.05.2021 у розмірі 109292,0.
За такого, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 109292,0 грн за надані у липні - вересні 2021 року послуги, пов'язані із забором води, по договору №135 від 25.05.2021.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро Траст» (54002, м.Миколаїв, вул.Мала Морська, буд.108/7; ідент.код 42484588) на користь Управління каналів річки Інгулець (57301, Миколаївська обл., м.Снігурівка, вул.Центральна, буд.196; ідент.код 42749093) 109292,0 грн заборгованості за надані у липні - вересні 2021 року послуги, пов'язані із забором води, по договору №135 від 25.05.2021, та 2270,0 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 26.07.2022 (після винесення розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 про відновлення територіальної підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області та відновлення роботи суду).
Суддя М.В. Мавродієва