вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/591/22
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КІТ» про забезпечення позову, без виклику (повідомлення) учасників справи, у справі за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «КІТ» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 46, код: 20592942)
до
комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 46, код: 24886043)
фізичної особи-підприємця Ваховської Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вишнева міська рада (08134, Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, код: 04054628)
про визнання переважного права на укладення договору оренди та визнання недійсним договору оренди
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КІТ» до комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс», фізичної особи-підприємця Ваховської Світлани Іванівни, в якій позивач просить суд:
- визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «КІТ» переважне право на укладення договору оренди нежитлового приміщення, яке розташоване на першому поверсі будинку за адресою: 08132, Київська обл., м. Вишневе. вул. Святошинська, 46;
- визнати недійсним договір оренди від 01.02.2022 № 2-22, укладений між комунальним підприємством «Готельно-гуртожитковий комплекс» та фізичню особою-підприємцем Ваховською Світланою Іванівною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «КІТ», на підставі договору оренди від 01.10.2014 № 07-14, укладеного з комунальним підприємством «Готельно-гуртожитковий комплекс», є орендарем нежитлового приміщення загальною площею 54,0 м.кв., розташованого за адресою: м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 46.
Додатковою угодою від 30.11.2020 до договору оренди сторонами погоджено продовжити строк дії договору до 30.11.2021.
Водночас, позивачем отримано лист комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» від 01.10.2021 № 82 про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди від 01.10.2014 № 07-14.
Проте, на переконання позивача, відповідач проігнорувавши вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, в частині оголошення в електронній торговій системі аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, порушив переважне право позивача в продовженні строку дії договору оренди, яке закріплене за ним частиною 1 статті 285 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/591/22. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
На адресу суду 27.07.2022 від позивача (надалі також заявник) надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони комунальному підприємству «Готельно-гуртожитковий комплекс» передачі в оренду або в інше користування приміщення, що є предметом розгляду у справі, іншим організаціям, підприємствам, установам або фізичним особам.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що «22.07.2022 до позивача звернулися представники невідомої особи з вимогою звільнити оспорюване у справі № 911/591/22 приміщення на підставі нібито укладеного нового договору оренди з новим орендарем з погрозами, в разі невиконання, силоміць захопити приміщення та звільнити його від торгового обладнання товару.».
Заявник переконаний, що наведені вище обставини дають підстави стверджувати про те, що невжиття судом відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, унеможливить захист або поновлення порушених прав заявника.
Розглянувши подану заявником заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши доводи заявника щодо необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, у даному випадку, саме на заявника покладено обов'язок доведення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Згідно приписів ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника у разі невжиття таких заходів, а посилання заявника на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, у вигляді заборони відповідачу передачі в оренду або в інше користування приміщення, що є предметом розгляду у справі, іншим організаціям, підприємствам, установам або фізичним особам, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів заявника. А подана заява обґрунтована власними припущеннями заявника, що не є достатніми підставами для задоволення заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальне законодавство пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «КІТ» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 28.07.2022, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Колесник