ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.07.2022Справа № 910/13767/21
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (м. Київ)
про стягнення 128.893,76 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники учасників судового процесу: не з'явились
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 128.893,76 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.21. відкрито провадження у справі № 910/13767/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Вказану ухвалу було скеровано сторонам 06.10.21. (з підстав відсутності фінансування), та отримано, зокрема, відповідачем 11.10.21.
26.10.21. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву.
05.11.21. позивачем подано відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів (інформації).
11.11.21. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.21. постановлено розгляд справи № 910/13767/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.12.21.
16.11.21. позивачем подано заперечення.
07.12.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.01.22.
Ухвалою від 09.12.21. задоволено клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" про витребування доказів, у порядку ст. 81 ГПК України витребувано докази від Фізичної особи-підприємця Урусова Сергія Володимировича.
21.12.21. від відповідача надійшли клопотання про призначення у справі судової експертизи та про долучення доказів до матеріалів справи і поновлення процесуального строку на їх подання.
04.01.22. від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.
Ухвалою від 10.01.22. підготовче засідання призначено на 08.02.22.
08.02.22. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
08.02.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 01.03.22.
Ухвалами від 09.12.21. та від 09.02.22. у порядку ст. 81 ГПК України витребовувались докази від Фізичної особи-підприємця Урусова Сергія Володимировича.
Крім того, ухвалою від 09.02.22. поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів, які долучено до матеріалів справи.
Підготовче засідання, призначене на 01.03.22., не відбулось у зв'язку із веденням на території Київської області бойових дій та загрозою для життя і здоров'я громадян.
Ухвалою від 20.04.22. призначено підготовче засідання на 07.06.22.
07.06.22. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
У підготовче засідання 07.06.22. представники сторін не з'явились; відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
07.06.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 21.12.21. про призначення судової експертизи, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Оскільки спір між сторонами виник у зв'язку з незгодою позивача із застосованим відповідачем при розрахунку суми страхового відшкодування коефіцієнтом фізичного зносу, враховуючи зібрані в матеріалах справи докази та відсутність передбачених ч. 1 ст. 99 ГПК України підстав для призначення судової експертизи в даній справі, суд відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.22. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.22.
У судове засідання 05.07.22. представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; та їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні 05.07.22. суд у нарадчій кімнаті склав та підписав вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
13.12.19. між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави, № 202.18.2386501 (надалі - Договір), за умовами якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль "KIA", д.р.н. НОМЕР_1 .
07.10.20. в м. Києві по вул. Протасів Яр сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля "KIA", д.р.н. НОМЕР_1 , та автомобіля "ГАЗ-САЗ 3507", д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 ., у зв'язку з чим вказані автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 27.04.21. у справі № 760/1481/21.
На підставі заяви страхувальника, рахунку-фактури № 0000011058 від 21.10.20. на суму 130.068,76 грн ПрАТ "Українська автомобільна корпорація", листа заставодержателя (АБ "Укргазбанк") від 23.10.20. № 172/32063/2020, страхового акту № 3.20.3211-1 від 26.10.20., виконуючи свої зобов'язання за Договором, позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів на рахунок СТО у загальній сумі 128.893,76 грн, що підтверджується платіжним дорученнями № ЦО05856 від 27.10.20.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 , який керував автомобілем "ГАЗ-САЗ 3507", д.р.н. НОМЕР_2 , встановлена в судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "ГАЗ-САЗ 3507", д.р.н. НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована відповідачем за полісом № ЕР/200034538.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи за полісом № ЕР/200034538 становить 0,00 грн. Ліміт страхової суми за шкоду майну - 130.000,00 грн.
20.07.21. позивач звернувся до відповідача із заявою №3.20.3211 про виплату страхового відшкодування, у якій просив перерахувати страхове відшкодування в розмірі 128.893,76 грн.
Відповідач на підставі страхових актів № 7379/1 від 16.08.21. та № 7379/2 від 19.10.21. розрахував суму страхового відшкодування в загальному розмірі 97.314,02 грн, яку виплатив позивачу платіжними дорученнями №00060119 від 18.08.21. на суму 66.178,00 грн та №00064334 від 21.10.21. на суму 31.136,02 грн.
При розрахунку суми страхового відшкодування відповідач врахував коефіцієнт фізичного зносу - 0,367, на підстав висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 16.10.21. №08-D/97/4.
Позивач вказує, що відповідачем страхове відшкодування сплачене не в повному обсязі, що зумовило звернення Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" з даним позовом до суду.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач не погоджується з розміром страхового відшкодування, визначеним відповідачем, а останній зазначає про належне обрахування суми страхового відшкодування та її виплати в повному обсязі.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі ст. 3 ст. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22 - 31, 35, 36 Закону).
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 16.10.21. №08-D/97/4, виконаного на замовлення відповідача кваліфікованим судовим експертом Урусовим С.В., матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження, становить 97.314,02 грн з ПДВ.
У цьому висновку експерт визначив коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля в розмірі 0,367, на підставі п. 7.38 Методики автоварознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Вказане обґрунтовано тим, що автомобіль "KIA", д.р.н. НОМЕР_1 , вже мав сліди відновлювального ремонту.
Позивач проти таких тверджень заперечує, посилаючись на те, що зазначений висновок експертом було зроблено за відсутності особистого огляду транспортного засобу, що є неналежним при проведення даного дослідження.
При цьому позивачем не було проведено та надано до суду власний висновок такого дослідження, який би спростував відповідні висновки судового експерта Урусова С.В., викладені у висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 16.10.21. №08-D/97/4.
Натомість, у матеріалах справи містяться надані позивачем акти виконаних робіт, зокрема: від 25.01.18., 18.03.19., 17.05.19., 18.10.19., 14.07.20., які належним чином підтверджують неодноразове проведення відновлювального ремонту автомобіля "KIA", д.р.н. НОМЕР_1 , до моменту його пошкодження в ДТП, яка сталася 07.10.20. в м. Києві по вул. Протасів Яр з вини водія автомобіля "ГАЗ-САЗ 3507", д.р.н. НОМЕР_2 .
За змістом статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.03. № 142/5/2092 (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п. 7.36. Методика ринкова вартість окремої складової частини враховує її комплектність і фактичний технічний стан, умови, у яких вона експлуатувалася (зберігалася), особливості кон'юнктури ринку регіону. Ринкова вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою: ССЗ=Цс (1-ЕЗ), де: ССЗ - вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, грн; Цс - ціна нової складової частини, грн; ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.
У п. 7.37. Методики наведено формулу розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ЕЗ.
Відповідно до п. 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Згідно з п. 7.39. Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується неодноразове проведення відновлювального ремонту автомобіля "KIA", д.р.н. НОМЕР_1 , до моменту його пошкодження в ДТП, яка сталася 07.10.20., у зв'язку з чим розрахунок коефіцієнту фізичного зносу у Висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 16.10.21. №08-D/97/4 в розмірі 0,367 виконаний належним чином.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача про належне виконання ним зобов'язань з виплати страхового відшкодування в належному розмірі - 97.314,02 грн. Отже, зобов'язання з виплати страхового відшкодування за полісом № ЕР/200034538 відповідачем виконано належним чином та в повному обсязі.
З наведених підстав суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.07.22.
Суддя Т.М. Ващенко