ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.07.2022Справа № 910/16338/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участі секретаря судового засідання Федорової С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Срібна Вежа» про ухвалення додаткового рішення в справі
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Срібна Вежа»
про визнання недійними рішень загальних зборів,
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Срібна Вежа» (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати недійсними:
- рішення загальних зборів відповідача про затвердження кошторису ОСББ на 2021 рік та встановлення тарифу 12, 7 грн/кв.м. для житлових та нежитлових приміщень і 15, 00 грн/кв.м. для машиномісць, оформлене протоколом №4 загальних зборів відповідача проведених 09.12.2020 за адресою: місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 36 А(секція А, хол першого поверху) від 28.12.2020 (питання №3 порядку денного);
- рішення загальних зборів відповідача про викладення п.10.1. протоколу №2 загальних зборів від 13.12.2018 в наступній редакції: «Встановити, що власники житлових/нежитлових приміщень та машиномісць/гаражів/паркомісць у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 з моменту набуття права власності зобов'язані сплатити разовий внесок на встановлення СКУД, ремонт, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення у сумі:
- 2 500, 00 грн з однієї квартири/нежитлового приміщення,
- 3 000, 00 грн з одного машиномісця (гаража) на одну машину,
- 6 000, 00 грн з одного машиномісця на дві машини,
- 9 000, 00 грн з одного машиномісця (гаража) на три машини, оформлене протоколом №4 загальних зборів відповідача проведених 09.12.2020 за адресою: місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 36 А(секція А, хол першого поверху) від 28.12.2020 (питання №6 порядку денного).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю (повний текст рішення складено та підписано 29.06.2022).
08.07.2022 від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в частині стягнення з позивача 15 000, 00 грн витрат на правову допомогу. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до заяви долучені ті докази, які не були надані під час розгляду справи, зокрема: акт №6 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №20 від 02.09.2020 та рахунок-фактура №8 від 27.06.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/16338/21 призначено на 27.07.2022.
25.07.2022 від представника позивача надійшли письмові пояснення відносно заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу та зазначає, що відповідачем пропущено п'ятиденний строк на подання доказів понесення витрат на правову допомогу, а до ухвалення рішення доказів фактичного понесення відповідачем витрат на правову допомогу надано не було.
У судове засідання 27.07.2022 учасники справи не з'явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином.
Оскільки неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, остання вирішується судом за наявними матеріалами справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідач просить суд вирішити питання щодо стягнення з позивача понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн на підтвердження чого надає суду ті докази, які не були надані ним під час розгляду справи, а саме: копію акт №6 від 27.06.2022 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №20 від 02.09.2020 та копію рахунку-фактури №8 від 27.06.2022 на суму 15 000, 00 грн.
При цьому суд зазначає, що самого договору про надання правової допомоги №20 від 02.09.2020 відповідачем взагалі не надавалось,
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а також зазначено, що на даному етапі визначити остаточний розмір витрат є неможливим, остаточна сума витрат та відповідні документи будуть надані відповідачем після розгляду справи, виходячи із тривалості розгляду справи та необхідності в подальшому підготовки процесуальних документів (т.2, а.с.146). Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у відзиві, очікувані витрати відповідача на правову допомогу становлять 6 000,00 грн.
Суд зазначає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 09.07.2019 у справі №922/4366/16).
Оскільки законодавець передбачив подання доказів понесених витрат до закінчення розгляду справи або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, позивач мав подати такі докази у відповідні строки.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Представники відповідача адвокат Філатова О.С. та Олексієнко О.В. були присутні при проголошенні рішення суду 22.06.2022, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.06.2022.
Отже, враховуючи, що рішення суду було ухвалено 22.06.2022, відповідач мав право подати докази понесення витрат на правову допомогу до 27.06.2022 включно.
Натомість, заява про ухвалення додаткового рішення, з доказами понесення таких витрат подана відповідачем до суду 05.07.2022, про що свідчить відмітка Укрпошти на поштовому конверті, тобто із пропуском строку для подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.
Як передбачено ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
Як зазначено в ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку щодо долучення доказів на підтвердження понесених витрат та не обґрунтував поважності причини ненадання таких доказів у встановлені законом строки враховуючи, що акт та рахунок складені були 27.06.2022, а тому подані із заявою про ухвалення додаткового рішення докази судом до розгляду не приймаються.
Так, у рішенні від 22.06.2022 у даній справі судом не було вирішено питання щодо відшкодування відповідачу понесених ним судових витрат.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Разом з відзивом відповідачем було заявлено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та повідомлено про те, що під час розгляду справи ним будуть понесені витрати на професійну правову допомогу в сумі 6 000 грн.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення таких витрат відповідачем було долучено до відзиву: копію договору №42 про надання правової допомоги від 16.09.2020, ордера серії АА №1139452 та №1139449 видані на підставі договору №42 від 16.09.2020 і копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Філатової О.С.
Разом з тим, як зазначалось судом вище, відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Проте, таких документів на підтвердження понесення витрат у сумі 15 000, 00 грн відповідачем надано не було, матеріали справи не містять відомостей про час, витрачений адвокатом на вчинення необхідних дій, не конкретизовано обсяг наданих послуг та вартість кожної з них окремо, внаслідок чого суд не може перевірити обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також їх вартість.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що підстави для покладення їх на позивача відсутні.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Срібна Вежа» у відшкодуванні понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 28.07.2022.
Суддя Я.А.Карабань