ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2022Справа № 917/1212/21
За позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України
до відповідачів:
1. Приватного нотаріуса Назаренко Катерини Валеріївни
2. Державної служби геології та надр України
3. Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс"
5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал"
третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача -
Фонд державного майна України
третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 5 - приватний нотаріус Удовіченко Марина Юріївна
про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію та наказу, недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники:
від прокуратури - Пальонна О.О., Чумаченко А.А.,
від позивача - Панчишен А.Р.,
від відповідача - 1 - не з'явилися,
від відповідача - 2 - не з'явилися,
від відповідача - 3 - Герасько О.А., Єлєніна С.М.,
від відповідача - 4 - не з'явилися,
від відповідача - 5 - Коваленко Н.В.,
від третьої особи - 1 - не з'явилися,
від третьої особи - 2 - не з'явилися
Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України (позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом № 15/2-282вих-21 від 02.07.2021 року (вх. № 1336/21 від 28.07.2021) до відповідачів: Державної служби геології та надр України, Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал", Приватного нотаріусу Назаренко Катерини Валеріївни з вимогами визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерини Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32046495 від 26.10.2016; визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 15.05.2020 № 224 "Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ "НАК "Надра України" правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником" в частині; визнати недійсним Договір купівлі - продажу від 14.08.2020, укладений між Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс"; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" на користь Кабінету Міністрів України нерухоме майно - виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 54, загальною площею 5 242,2 кв.м; скасувати державну реєстрацію права приватної власності на вказане нерухоме майно, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Удовіченко Марини Юріївни № 53961682 від 09.09.2020, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1065479953101).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.08.2021 (суддя Білоусов С.М.) прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 02.09.2021, залучено до участі у справі Фонд державного майна України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.08.2021 заяву Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про забезпечення позову задоволено.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" подані до Господарського суду Полтавської області відзиви.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 постановлено справу № 917/1212/21 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021, справу № 917/1212/21 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Гумеги О.В.
03.09.2021 через відділ діловодства суду надійшов супровідний лист Господарського суду Полтавської області з документами для долучення до матеріалів справи № 917/1212/21, а саме: клопотання ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" (в порядку ст.ст. 169, 70 ГПК України), відзив ПАТ "НАК "Надра України" на позовну заяву, відзив приватного нотаріуса Назаренко К.В. на позвону заяву, клопотання ПАТ "НАК "Надра України" про передачу справи №917/1212/21 на розгляд до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 5 ст. 30 ГПК України, пояснення представника Кабінету Міністрів України, відзив ПАТ "НАК "Надра України" на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 (суддя Гумега О.В.) постановлено прийняти справу № 917/1212/21 до свого провадження, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, позовну заяву Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України залишено без руху, встановлено спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
10.09.2021 через відділ діловодства суду надійшов запит від 03.09.2021 №1-19/867/2021 Господарського суду Полтавської області про направлення матеріалів справи № 917/1212/21 до місцевого господарського суду для скерування їх до Східного апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.08.2021.
13.09.2021 через відділ діловодства суду на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 від Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 постановлено продовжити розгляд справи № 917/1212/21, призначити підготовче засідання у справі на 04.10.2021 о 11:00 год., залучено до участі у справі третю особу - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 5 - приватного нотаріуса Удовіченко Марину Юріївну.
Оскільки в уточненій позовній заяві від 10.09.2021 позивач визначив склад відповідачів у іншій послідовності, ніж у первісно поданій позовній заяві від 02.07.2021, суд визначив наступний склад відповідачів у даній справі: відповідач-1: Приватний нотаріус Назаренко Катерина Валеріївна, відповідач-2: Державна служба геології та надр України, відповідач-3: Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України", відповідач-4: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс", відповідач-5: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал".
17.09.2021 Господарським судом міста Києва направлено матеріали справи № 917/1212/21 до Господарського суду Полтавської області для їх скерування до Східного апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.08.2021.
Підготовче засідання у справі, призначене на 04.10.2021 о 11:00 год., не відбулося, у зв'язку з направленням матеріалів справи до Господарського суду Полтавської області для їх скерування до Східного апеляційного господарського суду.
31.08.2021 до Господарського суду Полтавської області Державною службою геології та надр України подано відзив на позовну заяву.
30.09.2021 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли докази на виконання вимог ухвали суду від 14.09.2021.
30.09.2021 через відділ діловодства суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення третьої особи щодо позову.
01.10.2021 через відділ діловодства суду від представника Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи
04.10.2021 через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" надійшов відзив на позовну заяву.
05.10.2021 Господарським судом Полтавської області повернуто матеріали справи №917/1212/21 до Господарського суду міста Києва та повідомлено, що копії матеріалів оскарження №917/1212/21 були направлені до Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.08.2021 у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 зупинено провадження у справі №917/1212/21.
11.10.2021 через відділ діловодства суду від Полтавської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позов відповідача - 5 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал".
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.08.2021 у справі №917/1212/21 та в задоволенні заяви Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено.
11.11.2021 через відділ діловодства суду від Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі №917/1212/21 надійшла ухвала про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 про зупинення провадження у справі.
22.11.2021 Господарським судом міста Києва на виконання вимог ухвали від 08.11.2011 направлено матеріали справи № 917/1212/21 до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 про зупинення провадження у справі №917/1212/21 скасовано.
13.12.2021 через відділ діловодства суду від Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 заяву Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї документи повернуто заявнику.
29.12.2021 через відділ діловодства суду від Господарського суду Полтавської області надійшов супровідний лист від 20.12.2021 №01-19/1251/2021 про долучення до матеріалів справи повернутих рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.
15.02.2022 матеріали справи № 917/1212/21 було повернуто до Господарського суду міста Києва.
22.02.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) надійшла ухвала Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2022 про витребування матеріалів справи №917/1212/21 для розгляду касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі №917/1212/21.
22.02.2022 Господарським судом міста Києва направлено матеріали справи №917/1212/21 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2022 постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі №917/1212/21 залишено без змін.
03.05.2022 матеріали справи № 917/1212/21 повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 призначено підготовче засідання у справі 06.06.22 о 10:40 год.
30.05.2022 через відділ діловодства суду від Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов супровідний лист щодо приєднання до матеріалів справи №917/1212/21 повернутих рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.
01.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеконференції із використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
У підготовче засідання, призначене на 06.06.2022, з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача - 3. Представник відповідача - 5 приймав участь в режимі відеоконференції. Інші учасники справи не з'явилися.
Суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 21.06.2022 о 10:20 год., постановлено проведення підготовчого засідання здійснювати за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
13.06.2022 через відділ діловодства суду від ПАТ "НАК "Надра України" надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, Висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького від 30.08.2021 №126/147-е.
15.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами поштового зв'язку та засобами електронного зв'язку) від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури надійшли клопотання аналогічного змісту про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Полтавської області.
16.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника Полтавської обласної прокуратури надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 21.06.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотань заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції в приміщенні суду, задоволено клопотання заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про проведення підготовчого засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, постановлено проведення підготовчого засідання у справі 21.06.2022 здійснювати за участі представника Полтавської обласної прокуратури в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
20.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від Полтавської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.
20.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовче засідання, призначене на 21.06.2022, з'явились представники прокуратури, відповідача-3, відповідача-5. Представники прокуратури та відповідача-5 приймали участь у засіданні в режимі відеоконференції. Представники відповідачів-1, 2, 4, третіх осіб-1, 2 не з'явились.
У підготовчому засіданні 21.06.2022 суд розглянув і відхилив клопотання представника Кабінету Міністрів України про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 21.06.2022, суд долучив до матеріалів справи клопотання ПАТ "НАК "Надра України" про долучення доказів, а саме Висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького від 30.08.2021 №126/147-е.
У підготовчому засіданні, призначеному на 21.06.2022 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.07.2022 о 15:00 год., проведення судового засідання у справі здійснювати за участі представників Полтавської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
27.06.2022 через відділ діловодства суду від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури надійшло заперечення на клопотання, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні клопотання ПАТ "НАК "Надра України" про долучення доказів, а саме Висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького від 30.08.2021 №126/147-е.
У судове засідання, призначене на 18.07.2022, з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача-3, відповідача-5. Представники прокуратури та відповідача-5 приймали участь у засіданні в режимі відеоконференції. Представники відповідачів-1, 2, 4, третіх осіб-1, 2 не з'явились.
У судовому засіданні 18.07.2022 судом здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 18.07.2022 судом було заслухано вступне слово представників прокуратури, позивача, відповідача-3, відповідача-5.
Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Позивач (Кабінет Міністрів України) підтримав позицію прокурора у повному обсязі.
Відповідач-3 (Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України") проти позову заперечував у повному обсязі.
Відповідач-5 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал") проти позову заперечував у повному обсязі.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву (т. 2 а.с. 125-129), згідно якої відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позову в частині вимоги-1 (про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32046495 від 26.10.2016), вказав, що не є належним відповідачем.
Позиція відповідача-2 (Державна служба геології та надр України) викладена у відзиві на позовну заяву (т. 3 а.с. 121-143), згідно якої відповідач-2 заперечував проти позову у повному обсязі.
Позиція відповідача -4 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс") викладена у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 211-214), згідно якої відповідач-4 заперечував проти позову у повному обсязі.
Позиція третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача (Фонд державного майна України) викладена у поясненнях щодо позову (т. 3 а.с. 177-189).
У судовому засіданні 18.07.2022 учасники справи з дозволу суду ставили питання один одному.
У судовому засіданні 18.07.2022 судом з'ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.
У судових дебатах представники прокуратури, позивача, відповідача-3, відпоідача-5 виступили з промовами (заключним словом).
У судовому засіданні 18.07.2022 до закінчення судових дебатів представником відповідача-5 зроблено заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів судових витрат протягом п?яти днів після ухвалення рішення.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.07.2022 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд
Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до приватного нотаріуса Назаренко Катерини Валеріївни (далі - відповідач-1), Державної служби геології та надр України (далі - відповідач-2), Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" (далі - відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" (далі - відповідач-5) з вимогами:
- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренка Катерини Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32046495 від 26.10.2016, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" на виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень, загальною площею 5 242,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Полтава, вулиця Соборності, будинок 54 (далі - вимога-1);
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 15.05.2020 № 224 "Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ "НАК "Надра України" правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником" в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" вчинити правочин щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником, а саме: виробничого корпусу та блоку обслуговуючих приміщень, загальною площею 5 242,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Полтава, вулиця Соборності, будинок 54 (далі - вимога-2);
- визнати недійсним договір купівлі - продажу від 14.08.2020, укладений між Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" щодо продажу нерухомого майна, а саме: виробничого корпусу та блоку обслуговуючих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 54, загальною площею 5 242,2 кв.м (далі - вимога-3);
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" на користь Кабінету Міністрів України нерухоме майно - виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 54, загальною площею 5 242,2 кв.м (далі - вимога-4);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності на виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 54, загальною площею 5 242,2 кв.м, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Удовіченко Марини Юріївни № 53961682 від 09.09.2020, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1065479953101) (далі - вимога-5).
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 124 Конституції України регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру":
- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);
- прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).
За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):
- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).
У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в господарському суді) встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації (п. 6 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Між тим ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про часть прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін (постанова Верховного Суду від 02.10.2018 справі № 4/166 «Б»).
Прокурор обґрунтовував підстави представництва інтересів держави в суді таким чином.
Кабінетом Міністрів України, як засновником НАК «Надра України» та власником державного майна, переданого до статутного капіталу НАК «Надра України», незважаючи на незаконність відчуження спірного майна, до цього часу не вжито заходів щодо його повернення у власність держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Полтавською обласною прокуратурою направлено лист до Кабінету Міністрів України про вжиття заходів представницького характеру від 12.04.2021 № 15/2-141вих21.
Вказаний лист Кабінетом Міністрів України скеровано до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та Державної служби геології та надр України.
Розглянувши лист Полтавської обласної прокуратури, Міністерство юстиції України повідомило про відсутність повноважень у наданні правової оцінку вчиненим нотаріусом нотаріальним діям та не знайшло підстав для вжиття заходів реагування.
Фондом державного майна України зазначено, що дія Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, не поширюється на відчуження майна, переданого до статутних капіталів господарських товариств, і відповідно Фонді відсутня будь-яка інформація та документи, зазначені у листі Полтавської обласної прокуратури.
Міністерством внутрішніх справ України скеровано лист до Слідчого управління Головного управління національної поліції в Полтавській області, яке приєднало його до матеріалів кримінального провадження №42020170000000101 від 21.05.2020 за ч.2 ст. 364 КК України.
Державна служба геології та надр України скерувала лист Полтавської обласної прокуратури до ПрАТ «НАК «Надра України», яким повідомлено про те, що спірне майно належало компанії на праві приватної власності, тому його відчуження не вимагало застосування законодавства, що регулює порядок відчуження об'єктів державної власності.
За наведених обставин, враховуючи нездійснення Кабінетом Міністрів України (позивачем) захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду з відповідним позовом протягом тривалого часу після отримання інформації про порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з даним позовом з метою захисту майнових інтересів держави в межах дискреційних повноважень.
Суд відхиляє доводи відповідачів-2, 3, 5 про безпідставність визначення прокурором у спірних правовідносинах у якості позивача Кабінету Міністрів України, оскільки останній не наділений повноваженнями суб'єкта управління майном ПрАТ «НАК «Надра України» у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, на думку відповідачів, наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно ддо п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України. При цьому суд зауважує, що обставини наділення Кабінету Міністрів України повноваженнями суб'єкта управління майном ПрАТ «НАК «Надра України» у спірних правовідносинах відносяться до предмету доказування у справі та повинні встановлюватися судом під час розгляду спору по суті.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні способи захисту визначено статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
На позивача (особу, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб) покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести наявність у нього певного суб'єктивного права (інтересу), а також, що таке його право (інтерес) дійсно порушується, оспорюється чи не визнається, а тому потребує захисту.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази отримані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Прокурор в обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210 та постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 № 1128 утворено Національну акціонерну компанію «Надра України».
Указом Президента України від 14.06.2000 № 802 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології розвідки надр» постановлено, зокрема, затвердити перелік державного майна, яке передається в користування НАК «Надра України» для забезпечення її діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273, яка прийнята на виконання Указу Президента України від 14.06.2000 № 802, передано до статутного фонду НАК «Надра України» майно Українського державного проектного інституту «Укрдіпрогеолбуд».
Спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.04.2001 № 160 та НАК «Надра України» від 27.04.2001 № 16 «Про передачу УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» до складу НАК «Надра України» та його майна до статутного фонду Компанії» затверджено акт передавання-приймання майна УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» до статутного фонду НАК «Надра України».
Згідно переліку майна (додаток 1 до пункту спільного наказу), НАК «Надра України» прийняло, зокрема, виробничий корпус з блоком обслуговуючих приміщень УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» загальною площею 5242,2 кв.м., які знаходяться за адресою: вул. Соборності, 54, м. Полтава, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1065479953101 (далі - спірне майно).
Приватним нотаріусом Київського міського округу Назаренко Катериною Валеріївною 24.10.2016 зареєстровано право приватної власності на вказане майно за Публічним акціонерним товариством НАК «Надра України» (далі - ПАТ «НАК «Надра України», правонаступником якого на даний час є Приватне акціонерне товариство «НАК «Надра України» (далі - ПрАТ «НАК «Надра України»).
Наказом Державної служби геології та надр України від 15.06.2020 № 224 наказано ПрАТ «НАК «Надра України» вчинити правочин щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником, а саме виробничого корпусу та блоку обслуговуючих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 54, площею 5242,2 кв.м (далі - спірне майно).
14.08.2020 між ПрАТ «НАК «Надра України» та ТОВ "Газова компанія "Інвестсервіс" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: виробничого корпусу та блоку обслуговуючих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 54, площею 5242,2 кв.м.
На підставі акту приймання - передачі майна від 02.09.2020 вищевказане майно передано ТОВ "Газова компанія "Інвестсервіс" до статутного фонду ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал", в якого знаходиться на даний час.
Прокурор вважає, що зміна форми власності та відчуження спірного майна здійснені з порушення вимог законодавства.
На твердження прокурора, правовий режим майна НАК «Надра України», заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації, а отже передане державою до статутного фонду НАК «Надра України» майно не змінило свого правового режиму та залишається державною власністю і стосовно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна.
Прокурор зазначив, що власником майна, переданого до статутного фонду НАК «Надра України» є держава в особі Кабінету Міністрів України, останнім не приймалось рішення про зміну правового режиму спірного майна, у зв'язку з чим зміна форми власності державної на приватну, не відбувалась.
Прокурор вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273 та спільний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.04.2001 № 160 та НАК «Надра України» від 27.04.2001 № 16, на підставі яких приватним нотаріусом було зареєстроване право приватної власності на спірне майно за ПАТ «НАК «Надра України», - не є документами, у розумінні ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі яких може бути проведена реєстрація права приватної власності.
З огляду на наведене, прокурор вважає, що приватний нотаріус прийняв незаконне рішення про державну реєстрацію права приватної власності на спірне майно за ПАТ «НАК «Надра України», що обумовило звернення прокурора з позовною вимогою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерини Валеріївни (відповідача-1) про визнання незаконним та скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (вимога-1).
Прокурор вважає, що Наказ Державної служби геології та надр України від 15.06.2020 № 224 в частині зобов'язання ПрАТ «НАК «Надра України» вчинити правочин щодо відчуження спірного майна підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки приймаючи вказаний наказ, Державна служба геології та надр України діяла з перевищенням повноважень, за відсутності рішення власника майна - Кабінету Міністрів України про його продаж, що свідчить про відсутність волі держави на його відчуження. Тому прокурор звернувся з позовною вимогою до Державної служби геології та надр України (відповідача-2) про визнання незаконним та скасування такого наказу у відповідній частині (вимога-2).
Прокурор стверджує, що Договір купівлі-продажу від 14.08.2020, укладений між ПрАТ «НАК «Надра України» та ТОВ "Газова компанія "Інвестсервіс" щодо продажу спірного майна, є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам ст. ст. 317, 319, 326, 328 ЦК України, ст. ст. 75, 139, 141, 145 ГК України, ст. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, та укладений особою, яка не мала права на його відчуження. Тому прокурор звернувся з позовною вимогою до ПрАТ «НАК «Надра України» (відповідача-3) та ТОВ "Газова компанія "Інвестсервіс" (відповідача-4) про визнання недійсним такого договору (вимога-3).
Прокурор зазначив, що на підставі акту приймання - передачі майна від 02.09.2020 спірне майно передано ТОВ "Газова компанія "Інвестсервіс" до статного фонду ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал". Оскільки спірне майно відчужено без волевиявлення власника - держави в особі Кабінету Міністрів України, прокурор звернувся з позовною вимогою про витребування спірного майна у державну власність від останнього набувача - ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" (відповідача-5) (вимога-4).
З цих же підстав, на думку прокурора, підлягає скасуванню державна реєстрація права приватної власності на спірне майно, проведена за ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Удовіченко Марини Юріївни № 53961682 від 09.09.2020, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" (відповідача-5) на вказане нерухоме майно (вимога-5).
Позивач у письмових поясненнях (т. 2 а.с. 179-186) підтримав позицію прокурора у повному обсязі.
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача (Фонд державного майна України) згідно наданих пояснень щодо позову (т. 3 а.с. 177-189) вважає, що реєстрація права приватної власності за ПАТ «НАК «Надра України» та відчуження спірного майна здійснені з порушенням вимог чинного законодавства. Правовий режим майна НАК «Надра України», заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації, а тому передане державою до статутного фонду НАК «Надра України» майно не змінило свого правового режиму та залишилось державною власністю і стосовно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна.
Відповідачі проти позову заперечили з підстав його необґрунтованості, а саме.
Відповідач-1 (приватний нотаріус Назаренко Катерина Валеріївна) у відзиві на позовну заяву (т. 2 а.с. 125-129) просив відмовити у задоволенні позову в частині вимоги-1 (про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), вказав, що не є належним відповідачем.
Відповідач-1, з урахуванням пунктів 2, 16, 17, 21 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 912, який був чинним станом на 24.10.2016, зазначив, що НАК «Надра України» (далі також - Компанія) є публічним акціонерним товариством, Компанія не є державним підприємством, а майно яке передано до статутного капіталу Компанії, не є державною власністю. Тому, на думку відповідача-1, посилання прокурора на норми Господарського кодексу України, що визначають особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств, не стосуються діяльності НАК «Надра України».
Відповідач-1 зазначив, що власником спірного майна є Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України», як майна, внесеного засновником до статутного капіталу підприємства на праві приватної власності.
Статус засновника (учасника) господарського товариства та правовий режим його майна, що було внесено засновником (учасником) до статутного капіталу цього товариства, не визначаються та не впливають на статус самого господарського товариства та правовий режим майна цього товариства, що підтверджується довідкою № 1226/2/01/13 від 30.10.2017 року НАК «Надра України» з посиланням на лист Фонду державного майна України від 27.12.2006 № 28-2035.
Відповідач-1 вважає безпідставним посилання прокурора на п. 5.4 Статуту НАК «Надра України», затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1460, оскільки ця постанова та редакція статуту НАК «Надра України» змінена поставною Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 912 шляхом викладення його в новій редакції та не містить норми, що власником майна, переданого до статутного фонду НАК «Надра України» є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Стосовно твердження позивача, що документи, надані приватному нотаріусу для здійснення державної реєстрації права власності Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» на спірне майно, не підтверджують права власності на нього, відповідач-1 звернув увагу на приписи ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, та приписи пункту 48 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, в редакції, чинній на день проведення спірної реєстраційної дії (далі - Порядок).
Відповідач-1 вказав, що для здійснення державної реєстрації Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» були надані документи, серед яких були постанова Кабінету Міністрів України № 1273 від 17.08.2000 та спільний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 160 від 27.04.2001 та Національної акціонерної компанії «Надра України» № 16 від 27.04.2001 з додатками, яким затверджений акт передавання-приймання вищезазначеного майна до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України», що передбачено пунктом 48 Порядку.
Відповідач-2 (Державна служба геології та надр України) у відзиві на позовну заяву (т. 3 а.с. 121-143) заперечував проти позову у повному обсязі.
Відповідач-2 стверджує, що згідно діючої редакції статуту ПрАТ «НАК «Надра України», у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження здійснювати управління майном ПрАТ «НАК «Надра України», зокрема, шляхом затвердження/надання згод (погоджень) органам управління ПрАТ «НАК «Надра України» на вчинення правочинів щодо відчуження майна, переданого до його статутного капіталу.
Відповідач-2 вважає безпідставними твердження прокурора про утворення ПрАТ «НАК «Надра України» шляхом корпоратизації, оскільки НАК «Надра України» створене не шляхом перетворення (корпоратизації) вже існуючого державного підприємства із вже наявною (діючою) матеріальною базою такого діючого державного підприємства, а шляхом розпорядчого акту (Указу) Президента України про створення (заснування) нового акціонерного товариства/підприємства НАК «Надра України» із переданням державних пакетів акцій та державного майна до статутного фонду (капіталу) до новоствореного акціонерного товариства - НАК «Надра України».
Відповідач-2 вважає безпідставними твердження прокурора про порушення з боку ПрАТ «НАК «Надра України» норм чинного законодавства України при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.2020, оскільки:
- спірне майно, що було предметом наведеного договору, передавалось до статутного фонду ПрАТ «НАК «Надра України» відповідно до спільного наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.04.2001 № 160 та Національної акціонерної компанії «Надр в України» від 27.04.2001, на підставі акту передавання-приймання від 27.04.2001 № 2;
- спірне майно мало правовий статус приватного майна ПрАТ «НАК «Надра України»;
- ПрАТ «НАК «Надра України» мало право володіти, користуватися та розпоряджатися спірним майном на власний розсуд виходячи з положень, передбачених Статутом ПрАТ «НАК «Надра України»;
- до дати укладання та підписання Договору купівлі-продажу від 14.08.2020 ПрАТ «НАК «Надра України» отримав попереднє письмове погодження з боку загальних зборів - Державної служби геології та надр України як акціонера згідно пп. 30 п. 43 Статуту ПрАТ «НАК «Надра України».
Відповідач-2 вважає безпідставними твердження прокурора про незмінність правового статусу майна, переданого державою до статутного капіталу ПрАТ «НАК «Надра України» та можливість відчуження такого майна тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури, передбачені Законом України «Про приватизацію державного майна». Відповідч-2 зауважив, що ПрАТ «НАК «Надра України» при вчиненні правочинів щодо спірного майна не змінював правового режиму такого майна, оскільки відповідне майно не було державним і належало ПрАТ «НАК «Надра України» на праві приватної власності.
Відповідач-2 вважає безпідставним посилання прокурора на Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений Постановою КМУ від 06.06.2007 № 803, оскільки дія цього Порядку не регулює порядок/процес відчуження майна ПрАТ «НАК «Надра України», яке ніколи не було та не є ні казенним, ні державним комерційним підприємством (їх об'єднанням), установою та організацією.
Відповідач-2 вважає безпідставними твердження прокурора відносно незаконності рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерини Валеріївни. Відповідач-2 вважає, що остання здійснила реєстрацію права приватної власності на спірне майно за НАК «Надра України» відповідної до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 та на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності на нерухоме майно за НАК «Надра України».
Відповідач-2 вважає безпідставним посилання прокурора на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298/-10/145, як на преюдиційне при розгляді даної справи № 917/1212/21, оскільки підставою відмови у позові НАК «Надра України» Господарським судом Полтавської області по справі №16/298/-10/145 від 22.06.2010 було відсутність доказів порушеного права відносно НАК «Надра України» на спірне нерухоме майно. Крім того, на дату укладання спірного Договору купівлі-продажу від 14.08.2020 діяла і діє на даний час нова редакція статуту ПрАТ «НАК «Надра України», згідно якої відсутні будь-які обмеження для ПрАТ «НАК «Надра України» щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке було передано до статутного фонду ПрАТ «НАК «Надра України».
Відповідач-3 (Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України") у відзиві на позовну заяву (т. 3 а.с. 3-35) проти позову заперечував у повному обсязі.
Відповідач-3 вважає безпідставним визначення прокурором у спірних правовідносинах державного органу, інтереси якого нібито порушені, оскільки Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями суб'єкта управління майном ПрАТ «НАК «Надра України» у спірних правовідносинах.
Відповідач-3 також зазначив про безпідставність тверджень прокурора про утворення ПрАТ «НАК «Надра України» шляхом корпоратизації; про порушення з боку ПрАТ «НАК «Надра України» норм чинного законодавства України при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.2020; про незмінність правового статусу майна, переданого державою до статутного капіталу ПрАТ «НАК «Надра України» та можливість відчуження такого майна тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури, передбачені Законом України «Про приватизацію державного майна».
Відповідач-3 вважає безпідставним посилання прокурора на правові позиції судів у справах № 21/44, № 925/473/17, № 906/916/16, № 915/826/16, які нібито підтверджують незмінність правового статусу переданого засновником майна до статутних фондів господарських/акціонерних товариств. Відповідач-3 зазначив, що предметом та підставою позовних вимог у вказаних справах є безпідставне, незаконне (в силу імперативних заборон на таке відчуження норм чинного законодавства та статуту Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ПАТ «ДПЗКУ»)) рішення органів місцевого самоврядуванню та акціонерних товариств щодо відчуження та безпідставної зміни форми власності переданого до статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ» нерухомого майна. Щодо даної справи № 917/1212/21, то ПрАТ «НАК «Надра України» не вчиняло жодних протиправних, незаконних дій щодо відчуження спірного майна, оскільки таке майно не було державним і належало ПрАТ «НАК «Надра України» на праві приватної власності.
Відповідач-3 вважає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерина Валеріївна прийняла законне рішення про проведення державної реєстрації на спірне майно за НАК «Надра України».
Відповідач-3 вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298/-10/145 не має преюдиційного значення при розгляді даної справи № 917/1212/21, враховуючи, що у справі №16/298/-10/145 судом відмовлено в задоволенні позову саме у зв'язку з відсутністю порушеного права, крім того, станом на дату укладення спірного Договору купівлі-продажу від 14.08.2020 відбулись зміни в статуті ПрАТ «НАК «Надра України».
Відповідач-4 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс") у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 211-214) заперечував проти позову у повному обсязі.
Відповідач-4, який був стороною оспорюваного Договору купівлі-продажу від 14.08.2020, вважає, що договір було укладено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства та з наявними на те повноваженнями сторін щодо укладення таких видів правочинів.
Ознайомлюючись з документами продавця перед укладенням договору, в тому числі примірником Статуту (в редакції Постанови КМУ від 04.12.2019 року), яка була чинна на дату правочину, відповідач-4 не знайшов жодних обмежень чи застережень щодо продажу спірного майна.
Відповідно до Реєстру корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств (станом на 06.08.2021), опублікованому на сайті Фонду державного майна України під реєстровим номером 363 значиться Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України», зі статутним капіталом 739 295 625,25 грн, який поділено на 2 957 182 501,00 просту іменну акцію номінальною вартість 0,25 грн кожна. Наведене спростовує твердження прокурора про вибуття державного майна поза волі власника, оскільки розмір статутного капіталу і кількість акцій не зменшувались.
Перед укладенням договору всі документи продавця перевіряла і приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Слінькова І.Г., яка посвідчила Договір купівлі-продажу майна від 14.08.2020 та Заяву ПрАТ «НАК «Надра України» щодо проведення повного розрахунку за придбане майно та відсутність будь-яких претензій.
В подальшому, відповідач-4, будучи засновником ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" (відповідач-5) з часткою володіння 100%, прийняв рішення № 02-09-20 від 02.09.2020 року про збільшення розміру статутного капіталу ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" шляхом внесення до складу статутного капіталу об'єкту спірного майна. Таким чином, власником спірного майна став відповідач-5.
Відповідач-5 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал") у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 172-189, т. 3 а.с. 206-215) проти позову заперечував у повному обсязі.
Відповідач-5 зазначив, що спірне майно було передане до статутного фонду НАК «Надра України», а відтак у її власність, як плата за акції.
Враховуючи приписи ст. 80, 85 Господарського кодексу України, ст. 115, 155 Цивільного кодексу України, відповідач-5 зауважив, що акціонерне товариство як суб'єкт господарювання утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством та, відповідно, корпоративні права щодо управління товариством.
Станом на 24.10.2016 редакція Статуту НАК «Надра України» не мала обмежень щодо розпорядження власністю з боку НАК «Надра України». Отже, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. станом на 24.10.2016 були всі підстави провести державну реєстрацію права власності за НАК «Надра України» на спірний об'єкт нерухомості.
На думку відповідача-5, твердження прокурор про те, що первісна редакція Статуту НАК «Надра України» та всі послідуючі редакції її Статуту, в тому числі і на дату реєстрації права власності (24.10.2016), мали обмеження на відчуження майна, яке позивач хибно вважає державним, не відповідають дійсності.
Відповідач-5 зауважив, що НАК «Надра України» було створено не в порядку та у спосіб, визначений Указом Президента України № 210 від 01.06.1993 року «Про корпоратизацію підприємств». НАК «Надра України» не проходило процедуру корпоратизації (перетворення), воно було створено відповідно до Указу Президента №802/2000 та постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 № 1128 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України», як акціонерна компанія, при цьому НАК «Надра України» не будучи державним підприємством, отримало статус власника майна, переданого засновником (Кабінетом Міністрів України) до її статутного фонду як плату за акції.
Оскільки НАК «Надра України» не є державним унітарним та/або державним комерційним товариством та не було створено в процесі перетворення державного унітарного підприємства, то відповідач-5 вважає, що посилання прокурора на норми, які застосовуються до корпоратизованих товариств, а також твердження про створення НАК «Надра України» в процесі корпоратизації державного унітарного товариства у господарське товариство, не відповідають фактичним обставинам.
З огляду на наведене, відповідач-5 стверджує, що повністю спростовуються доводи прокурора щодо незаконності рішення приватного нотаріуса.
Відповідач-5 вважає, що прокурор помилково обгрунтовує вимогу про визнання незаконним та скасування Наказу Державної служби геології та надр України від 15.05.2020 № 224 «Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ «НАК «Надра України» правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником» посиланням на п. 22 Статуту Компанії в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 640 від 22.05.2019 та тим, що єдиним власником майна є Кабінет Міністрів України і тільки він приймає рішення щодо відчуження. Відповідач-5 стверджує, що вимога про скасування спірного Наказу є безпідставною та необгрунтованою.
Відповідач-5 вважає, що не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 14.08.2020, укладеного між ПрАТ «НАК «Надра України» та ТОВ «Газова компанія «Інвестсервіс» щодо продажу спірного майна, про витребування спірного майна у ТОВ «Інвестиціна компанія «Комфорт Капітал» та про скасування державної реєстрації права приватної власності за ТОВ «Інвестиціна компанія «Комфорт Капітал», оскільки:
- прокурор одночасно пред'являє позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції, що є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними;
- вимога про визнання недійсним спірного договору не підлягає задоволенню, оскільки майно не перебуває у сторони недійсного правочину, а саме у ТОВ «Газова компанія «Інвестсервіс»;
- укладений правочин є відплатним;
- прокурор не навів належних доказів того, що власником спірного майна є Кабінет Міністрів України та що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею;
- пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
Крім того, відповідач-5 зазначив, що пропуск строку позовної давності є окремою та самостійною підставою для відмови у позові.
Оцінивши подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Вимога про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренка Катерини Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32046495 від 26.10.2016, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" на виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень, загальною площею 5 242,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Полтава, вулиця Соборності, будинок 54 (вимога-1) не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - НАК «Надра України» або Компанія) створена згідно з Указом Президента України № 802 від 14 червня 2000 року «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1128 від 14 липня 2000 року «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України».
Відповідно до положень цього Указу сформовано статутний фонд НАК «Надра України» (пп. в) п. 1 Указу Президента № 802 від 14 червня 2000 року) та затверджено перелік державного майна, яке передається у користування НАК «Надра України» для забезпечення її діяльності (пп. г) п. 1 Указу Президента № 802 від 14 червня 2000 року).
Таким чином, як вбачається з тексту Указу Президента № 802 від 14 червня 2000 року, окремо зазначена норма щодо формування статутного капіталу НАК «Надра України» і окремо, наступною нормою, визначено про передачу державного майна у користування НАК «Надра України».
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1273 від 17 серпня 2000 року «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України» було визначено передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» майно Українського державного проектного інституту «Укрдіпрогеолбуд», м. Полтава, з наступним його перетворенням у дочірнє підприємство Компанії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1460 від 27.09.2000 року було затверджено першу редакцію Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України» (т. 1 а.с. 39-40), згідно пунктів 5.1 - 5.2 якого було визначено, зокрема:
- майно Компанії формується за рахунок майна, майнових та немайнових прав, переданих засновником у власність (п. 5.1),
- Компанія є власником майна, переданого засновником до статутного фонду Компанії як плата за акції, у тому числі коштів, контрольних та інших пакетів акцій, цілісних майнових комплексів підприємств (п. 5.2).
Відповідно до п. 5.3 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України» у вищенаведеній редакції, здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії.
Таким чином, зазначені вище норми правових актів та Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», чітко розділяють поняття «майно, передане до статутного фонду», яке є власністю НАК «Надра України», та поняття «майно, передане в користування», яке є державною власністю.
Виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень, загальною площею 5242,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54 (далі також - спірне майно), був переданий до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України», а відтак у її власність, як плата за акції.
16.01.2003 Верховною Радою України були прийняті Цивільний та Господарський кодекси України, які набрали чинності з 01.01.2004.
Частиною другою статті 80 ГК України (в редакції станом на 26.10.2016) встановлено, що акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Згідно з положеннями статті 152 ЦК України (в редакції станом на 26.10.2016), акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості.
За змістом статті 85 ГК України, частини першої статті 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.
Статтею 155 ЦК України (в редакції станом на 26.10.2016) встановлено, що статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.
Отже, суд зазначає, що акціонерне товариство як суб'єкт господарювання утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством та, відповідно, корпоративні права щодо управління товариством.
При цьому судом враховано, що якщо положення установчих документів товариства не передбачають застережень про те, що внеском учасника до статутного капіталу товариства є майнові права, у тому числі право користування майном, то майновий внесок учасника до статутного (складеного) капіталу є об'єктом права власності товариства.
Станом на 26.10.2016, тобто на дату державної реєстрації права приватної власності на виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень, загальною площею 5242,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54 (спірне майно), за НАК «Надра України» редакція пунктів 21, 22, 23 Статуту Компанії містила такі положення:
21. Майно Компанії формується за рахунок: 1) майна переданого засновником до статутного капіталу Компанії; …
22. Здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії.
Компанія несе ризик випадкового знищення та пошкодження майна, що є її власністю.
23. Майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватися у порядку, встановленому законодавством та цим Статутом.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на дату державної реєстрації права приватної власності на спірне майно) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Отже, наведена норма Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містить вичерпного переліку документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав.
Відповідно до пункту 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 127 (в редакції, чинній на дату державної реєстрації права приватної власності на спірне майно) для державної реєстрації права власності у зв'язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:
1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна;
3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою).
За відсутності будь-яких обмежень у діючій на той час редакції Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», підставою для реєстрації права власності з відкриттям відповідного розділу, нотаріусом було вказано, зокрема, спільний Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.04.2001 року № 160 та Національної акціонерної компанії «Надра України» від 27.04.2001 року № 16 «Про передачу УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» до складу НАК «Надра України» та його майна до статутного фонду Компанії», з Додатком 1 та Додатком 3, Постанову Кабінету Міністрів України № 1273 від 17 серпня 2000 року «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України». Зазначеним спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.04.2001 року № 160 та Національної акціонерної компанії «Надра України» від 27.04.2001 року № 16 затверджено, зокрема, акт передавання-приймання УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» до складу НАК «Надра України» (Додаток 3).
НАК «Надра України» було створено в порядку та у спосіб інший ніж, визначений Указом Президента України № 210 від 01.06.1993 року «Про корпоратизацію підприємств», яким позивач обґрунтовує частину вимог, оскільки під корпоратизацією розуміється процес перетворення певних державних підприємств у відкриті акціонерні товариства.
НАК «Надра України» не проходило процедуру корпоратизації (перетворення), воно було створено відповідно до Указу Президента № 802 № 802 від 14 червня 2000 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 року № 1128 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України», як акціонерна компанія, при цьому НАК «Надра України» не будучи державним підприємством, отримало статус власника майна, переданого засновником (Кабінетом Міністрів України) до її статутного фонду як плату за акції (п. 5.1 Статуту в першій редакції).
Доказів протилежного позивачем у справі не надано.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 № 640 «Питання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» змінено тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» з публічного на приватне та перейменовано його в Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України».
Відповідно до п. 9 Статуту Компанії в останній редакції (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 № 1460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1065)), компанія є юридичною особою приватного права згідно із законодавством. Компанія набула статусу юридичної особи з дати її державної реєстрації.
Суд зауважує, що невірним є застосування до діяльності НАК «Надра України» норм законодавства, що регулюють діяльність державних товариств (державних унітарних та/або комерційних товариств).
Діяльність державних підприємств (державних унітарних та/або комерційних підприємств) регулюється в т.ч. нормами ГК України. Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 73 ГК України, майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".
Відповідно до ч. 7 ст. 74 ГК України, державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з вищевикладеного, НАК «Надра України» не є державним унітарним та/або державним комерційним підприємством та не було створено в процесі перетворення державного унітарного підприємства, а отже посилання прокурора на норми, які застосовуються до корпоратизованих товариств, а також твердження про створення НАК «Надра України» в процесі корпоратизації державного унітарного підприємства у господарське товариство не знайшли свого підтвердження.
Вимога про визнання незаконним та скасування Наказу Державної служби геології та надр України від 15.06.2020 року № 224 «Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ «НАК «Надра України» правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником» в частині зобов'язання ПрАТ "НАК "Надра України" вчинити правочин щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником, а саме: виробничого корпусу та блоку обслуговуючих приміщень, загальною площею 5 242,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Полтава, вулиця Соборності, будинок 54 (вимога-2) не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Прокурор обґрунтовує цю вимогу посиланням на п. 22 Статуту Компанії в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 640 від 22.05.2019 року, та тим, що єдиним власником майна є Кабінет Міністрів України і тільки він приймає рішення щодо відчуження.
Станом на дату прийняття спірного Наказу (15.06.2020) Статут Компанії діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1065 від 04.12.2019 року, яка діє і на час розгляду справи судом.
Судом встановлено, що відповідно до пунктів 21, 23 Статуту Компанії у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1065 від 04.12.2019 року, майно Компанії формується за рахунок майна, переданого засновником до його статутного капіталу (п. 21). Компанія є власником майна, набутого на законних підставах. Здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону, меті діяльності Компанії та цьому Статуту. Майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватися у порядку, встановленому законодавством та цим Статутом (п. 23).
Пунктом 16 Статуту зазначено, що засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Далі вказаний пункт містить виключний перелік рішень, які приймає Кабінет Міністрів України, як засновник Компанії, а саме про:
затвердження Статуту Компанії та внесення до нього змін;
зміну типу Компанії;
збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Компанії;
виділ, реорганізацію, ліквідацію Компанії, обрання комісії з припинення Компанії (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу;
продаж або відчуження в будь-який інший спосіб пакетів акцій, переданих до статутного капіталу Компанії;
призначення на посаду та звільнення з посади голови правління і його заступників за поданням Держгеонадр, погодженим з Мінекоенерго;
відсторонення голови правління від здійснення ним повноважень та призначення за погодженням з Мінекоенерго особи, яка тимчасово виконує обов'язки голови правління.
Наведений перелік не містить питань, які пов'язані з прийняттям рішення про відчуження майна, переданого до статутного капіталу Компанії.
Відповідно до положень п. 17 Статуту Компанії акціонером компанії є держава в особі Держгеонадр (Державна служба геології та надр України), якій повноваження з управління державними корпоративними правами Компанії передано згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 912 «Деякі питання Національної акціонерної компанії «Надра України».
Статтею 49 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній станом на 15.06.2020) визначено особливості проведення загальних зборів товариством, що складається з однієї особи. Згідно з частиною 2 цієї статті, повноваження загальних зборів товариства, передбачені ст. 33 цього Закону та внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно. Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється ним письмово (у формі рішення). Таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів акціонерного товариства.
Отже, як встановлено судом, компетенція Держгеонадр, як єдиного акціонера НАК «Надра України» визначається ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» та п. 43 Статуту НАК «Надра України». Згідно з пп. 30) п. 43 Статуту НАК «Надра України» до виключної компетенції загальних зборів належить питання про прийняття рішення про вчинення Компанією правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником.
Таким чином, суд доходить до висновку, що Наказ Державної служби геології та Надр України від 15.06.2020 року № 224 «Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ «НАК «Надра України» правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником» було видано відповідно до наданих повноважень, керуючись нормами законодавства України та Статутом НАК «Надра України» (в редакції чинній станом на 15.06.2020).
Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.08.2020 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством НАК «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія» «Інвестсервіс» щодо продажу майна, а саме: виробничого корпусу та блоку обслуговуючих приміщень, загальною площею 5242,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54, витребування майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиціна компанія «Комфорт Капітал» та скасування державної реєстрації права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиціна компанія «Комфорт Капітал» (вимоги-3, 4, 5) не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Прокурор одночасно пред'являє позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції, що є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними, а рішення, яким одночасно будуть задоволені такі вимоги, призведе до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог, адже виконання однієї вимоги виключає можливість виконання іншої.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).
У разі недійсності правочину суд застосовує реституцію. Так, у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
Зобов'язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.
Приписи частини першої статті 216 ЦК України не застосовуються як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не можуть задовольнятися позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 29 березня 2017 року у справі № 6-3104цс16).
Оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 і 216 ЦК України, такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12).
Згідно з ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у таких випадках: якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин - це правомірна дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети. Правочин характеризується такими ознаками: правочин є дією особи; ця дія є правомірною; правочин є вольовим актом; спрямований на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Це означає, що кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. До спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відплатним вважається правочин, в якому одна сторона за виконання нею обов'язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання.
Отже, як встановлено судом із наданих учасниками справи доказів, наявних в матеріалах справи (акт приймання - передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт капітал» від 02.09.2020), ТОВ «Газова компанія Інвестсервіс», передавши майно оціночною вартістю 42 148 836,00 грн, отримало частку (корпоративні права) в ТОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт капітал» на таку саме суму, що свідчить про відплатність укладеного правочину.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно зі ст. 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їхньою волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
У матеріалах справи відсутні будь-які інші докази того, що власником спірного майна є Кабінет Міністрів України, а рівно того, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їхньою волею.
Вищевикладене свідчить про відсутність дефекту волі Кабінету Міністрів України щодо передачі майна не тільки до статутного капіталу Компанії, а і у її власність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, функцією державної реєстрації прав є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об'єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації.
Однією з підстав державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Відтак, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 року у справі № 910/8965/18.)
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що прокурором та позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст. 76, 77, 78 ГПК України на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому судом не встановлено, що докази, надані прокурором та позивачем на підтвердження таких обставин, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачами на їх спростування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Водночас, при ухваленні даного рішення судом враховано, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України").
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем не доведено порушення прав позивача (Кабінету Міністрів України) у спірних правовідносинах, а відтак про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог-1, 2, 3, 4, 5, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Щодо застосування позовної давності.
Безпосередньо у відзиві на позовну заяву відповідач-5 зазначив щодо пропущення позивачем строку позовної давності, що є окремою та самостійною підставою для відмови у позові на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Відповідач-5 вважає, що позивачем не доведено факту об'єктивної неможливості довідатись про спірну державну реєстрацію об'єкту нерухомого майна у 2016 році.
Відповідач-5 навів нормативно-правові акти, дати прийняття яких свідчать про те, коли Держава в особі уповноважених органів дізналась про зміну правового статусу спірного майна:
- Держава, в особі Кабінету Міністрів України, передала оспорюване майно у власність НАК «Надра України» згідно постанови № 1273 від 17.08.2000;
- Держава, в особі Кабінету Міністрів України, передала повноваження з управління корпоративними правами держави в НАК «Надра України» Державній службі геології та надр України, згідно постанови № 912 від 31.08.2011, згідно цієї ж постанови Кабінет Міністрів України надав Держгеонадр повноваження на прийняття рішень щодо відчуження майна, переданого засновником до Статутного капіталу НАК «Надра України» (пп. 30 п. 43 Статуту НАК «Надра України»).
Відповідач-5 також зазначив, що право приватної власності щодо спірного майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.10.2016, інформація з якого є відкритою та загальнодоступною.
Прокурор у позовній заяві виклав клопотання про визнання поважними причин пропущення позовної давності на звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренка Катерини Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32046495 від 26.10.2016 (вимога-1).
Прокурор зазначив, що про порушення інтересів держави внаслідок незаконної реєстрації приватним нотаріусом права приватної власності на спірне майно за ПАТ «НАК «Надра України» прокуратурі стало відомо під час розслідування кримінального провадження №42020170000000102 від 22.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Зокрема, під час досудового розслідування проведено моніторинг офіційних сайтів, на яких здійснюється продаж державного майна та встановлено, що продаж спірного майна відбувся на торгах 24.06.2020 (протокол електронних аукціонних торгів з продажу позиції 14-06). Також встановлено, що 26.10.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності на спірне майно за ПАТ «НАК «Надра України». Документи, на підставі яких оформлено право приватної власності на державне майно отримано від ПрАТ «НАК «Надра України» 02.04.2021 на виконання ухвал суду про тимчасовий доступ від 17.03.2021 у справі № 554/558/21 (протоколи вилучення документів від 02.04.2021). Отже, на твердження прокурора, прокуратурі та позивачу - Кабінету Міністрів України стало відомо про незаконне рішення приватного нотаріуса у квітні 2021 року.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстав для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Водночас, судом враховано, що перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи, що прокурором та позивачем не доведено порушення прав позивача (Кабінету Міністрів України) у спірних правовідносинах, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з підстав його необґрунтованості.
Разом з цим суд зазначає, що доводи відповідача-5 про не доведеність прокурором/позивачем факту об'єктивної неможливості довідатись про спірну державну реєстрацію у 2016 році визнано судом обгрунтованими, клопотання прокурора про визнання поважними причин пропущення позовної давності на звернення до суду з вимогою-1 - таким, що не підлягає задоволенню, а відповідно, про сплив позовної давності на звернення прокурора/позивача до суду з вимогою-1.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Прокурором у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла Полтавська обласна прокуратура і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається з суми судового збору в розмірі 642 812,54 грн за подання позовної заяви та суми судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 135,00 грн. Також зазначено, що у разі можливого апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (ухвал), Полтавська обласна прокуратура очікує понести судові витрати за подання апеляційної, касаційної скарг.
Відповідачі-1, 2, 3, 4 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи суду не надали.
Відповідач-5 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, навів у відзиві на позовну заяву у розмірі 120 000 гривень. В судовому засіданні 18.07.2022 до закінчення судових дебатів представником відповідача-5 зроблено заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів судових витрат протягом п?яти днів після ухвалення рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову повністю, враховуючи також, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.08.2021 у справі №917/1212/21 та в задоволенні заяви Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено, судовий збір у сумі 642 812,54 грн за подання позовної заяви та у сумі 1 135,00 грн за подання заяви про забезпечення позову повністю покладається на Полтавську обласну прокуратуру.
Керуючись статтями 4, 13, 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 28.07.2022
Суддя Оксана ГУМЕГА