ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2022Справа № 910/2056/22
За позовом Національного банку України
до Фізичної особи-підприємця Підосичної Наталії Володимирівни
про стягнення 21 460, 72 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Національний банк України (далі - позивач, Національний банк) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Підосичної Наталії Володимирівни (далі - відповідач, ФОП Підосична Н.В.) про стягнення 21 460,72 грн заборгованості за Договором оренди нежилих приміщень № б/н від 31.03.2018, з яких: 1 641,59 грн заборгованості з оплати орендної плати за період з 12.01.2020 по 24.01.2020, 18 014,81 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення повернення об'єкту оренди з 25.01.2020 по 02.04.2020, 1 804,31 грн відшкодування вартості комунальних послуг за період з 24.01.2020 по 02.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що з 11.01.2020 ним було набуто право орендодавця за Договором оренди нежилих приміщень №б/н від 31.03.2018, укладеним між ПАТ "КБ "Експобанк" та ФОП Підосичною Н.В. Однак останньою не було належним чином виконано взяті на себе за таким договором зобов'язання щодо: своєчасної сплати орендної плати за користування орендованими приміщеннями за період з 12.01.2020 по 24.01.2020; своєчасного повернення орендованих приміщень за наслідками припинення дії вказаного договору, у зв'язку з чим позивачем було нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час такого прострочення за період з 25.01.2020 по 02.04.2020; відшкодування вартості спожитих орендарем комунальних послуг за період з 24.01.2020 по 02.04.2020.
Безпосередньо у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 позовну заяву Національного банку України прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2056/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
30.05.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення. Письмові пояснення судом долучено до матеріалів справи.
08.06.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
Додаткові письмові пояснення судом долучено до матеріалів справи.
13.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просила визнати причини ненадання відзиву у встановлений судом строк поважними та в задоволенні позовної заяви Національного банку України до Фізичної особи-підприємця Підосичної Наталії Володимирівни про стягнення 21 460, 72 грн відмовити повністю.
Суд визнав поважними причини неподання відповідачем відзиву у встановлений законом строк, долучив поданий відповідачем відзив на позовну заяву до матеріалів справи та прийняв його до розгляду.
14.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач виклав заперечення на твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
08.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України), відповідно до яких відповідач вказує, що у позивача відсутні підстави для стягнення з неї заборгованості у вигляді неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення повернення об'єкту оренди з 25.01.2022 по 02.04.2022 у розмірі 18 014,81 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
31.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "КБ "Експобанк" (надалі - орендодавець, АТ "КБ "Експобанк") та фізичною особою-підприємцем Підосичною Наталією Володимирівною (орендар, відповідач) був укладений договір оренди нежилих приміщень № б/н (надалі - Договір або Договір № б/н від 31.03.2018), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окремо визначене майно - нежитлове приміщення площею 17,20 кв.м., що розташоване на 3 (третьому) поверсі нежитлової будівлі за адресою: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 (надалі - об'єкт оренди).
Згідно п. 2.1 Договору, об'єкт оренди надається в оренду для використання орендарем для розміщення офісу орендаря (цільове призначення).
Відповідно до п. 3.1 Договору, орендодавець передає орендарю об'єкт оренди за актом приймання-передачі. В акті приймання-передачі сторони зазначають склад об'єкту оренди, його стан на момент передачі у користування та інше.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди.
Відповідно до п. 4.1 Договору в редакції додаткової угоди від 29.03.2019 до Договору № б/н від 31.03.2018, орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкту оренди становить 220,00 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 36,67 грн., всього за один місяць оренди 3 784, 00 грн з ПДВ.
Орендна плата за об'єкт оренди підлягає щомісячній індексації з урахуванням індексу споживчих цін на товари та послуги (індекс інфляції), а розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (наростаючим підсумком). Якщо значення індексу інфляції менше 100%, орендна плата за відповідний місяць не індексується.
Згідно з п. 4.2 Договору, нарахування орендодавцем орендної плати за Договором здійснюється з дня прийняття орендарем об'єкту оренди за актом приймання-передачі. Нарахування орендодавцем орендної плати за цим договором припиняється з дня наступного за днем повернення орендарем об'єкту оренди орендодавцю та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
Орендна плата нараховується та сплачується орендарем на підставі рахунків орендодавця щомісячно шляхом переказу коштів на рахунок орендодавця до 10 числа кожного поточного місяця оренди (п. 4.6 Договору).
Умовами п. 4.9 Договору передбачено, що експлуатаційні витрати орендодавця та вартість комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія тощо) не включаються до орендної плати та відшкодовуються орендарем орендодавцю окремо, відповідно до виставлених орендодавцем рахунків пропорційно займаній орендарем площі, у триденний строк з дня отримання орендарем таких рахунків, але не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за місяцем оренди.
Відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та інших витрат, які споживає орендар в об'єкті оренди, здійснюється окремо від орендної плати, на підставі рахунку наданого Орендодавцем (п. 4.10 Договору).
Згідно п. 4.15 Договору сторони погодили, що рахунки на оплату орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг надаються орендарю/його представнику під підпис на їх копіях із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка отримує такі рахунки. Неотримання орендарем рахунків від орендодавця не є підставою для звільнення від сплати орендної плати/інших платежів чи їх затримання.
Відповідно до п. 5.1 Договору в редакції додаткової угоди від 29.03.2019 Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 24.01.2020 (включно), але не довше ніж закінчення строку здійснення процедури ліквідації орендодавця.
Згідно з п. 5.8 Договору він може бути припинений достроково в разі відчуження орендодавцем об'єкта оренди чи звернення стягнення Національним банком України на об'єкт нерухомого майна відповідно до Закону України «Про іпотеку».
За умовами п. 3.4 Договору об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцю у день закінчення строку дії Договору, але в будь-якому випадку не пізніше дня, що передує дню завершенню процедури ліквідації банка Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а у разі дострокового розірвання/припинення дії цього Договору - в день дострокового розірвання/припинення дії цього Договору. Дата повернення об'єкту оренди із користування фіксується відповідним актом приймання-передачі.
Пунктом 7.1.3 Договору визначено, що орендодавець зобов'язується у разі закінчення строку дії оренди або в разі дострокового розірвання договору - прийняти об'єкт оренди на умовах, визначених у цьому договорі на підставі відповідного акту приймання-передачі.
У разі закінчення строку дії договору оренди або в разі дострокового розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані, що відповідає умовам цього договору (п. 7.1.14 Договору).
Пунктом 8.3 Договору сторони визначили, що у разі якщо орендар не виконав обов'язку щодо повернення об'єкту оренди орендодавцю у випадках та у строки, передбачені цим договором, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення повернення об'єкту оренди.
31.03.2018 згідно акту прийому-передачі до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, площею 17,20 кв.м., що розташовані на 3 (третьому) поверсі будівлі за адресою: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24. Вказаним актом приймання-передачі визначено, що на момент передачі об'єкта оренди в оренду він знаходився в технічно справному стані, відповідає санітарним нормам та придатний для користування, оснащений системою опалення, освітлення, приладами електричної мережі, міжкімнатними та вхідними дверима, склопакетами.
Акт підписано уповноваженими представниками сторін, що в свою чергу підтверджує факт передачі об'єкту оренди в користування відповідачу з 31.03.2018.
Позивач з 11.01.2020 набув право власності на об'єкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивачем до матеріалів справи долучено акт від 30.01.2020 року про приймання комісією позивача набутого майна, в тому числі триповерхового корпусу з підвалом площею 1195,7 кв.м. по вул. Дмитрівській, 18-24, в якому розташований об'єкт оренди за Договором.
Також позивачем долучено до матеріалів справи акт від 20.03.2020 обстеження комісією позивача триповерхової будівлі (корпусу), в якому зазначено про використання відповідачем об'єкту оренди. При цьому в акті вказано, що комісії позивача доступу до об'єкту оренди надано не було.
20.02.2020 позивач листом №61-0017/9035 повідомив відповідача про своє правонаступництво за Договором оренди у зв'язку із набуттям 11.01.2020 року права власності на нерухоме майно, в тому числі на об'єкт оренди відповідно до положень ст. 770 Цивільного кодексу України. Також зазначеним листом позивач запропонував відповідачу продовжити дію договору оренди або, у разі відмови від продовження орендних відносин, повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі. Лист було отримано 20.02.2020 менеджером Білодід А.
Листом від 14.04.2020 року №15 Асоціація «Наш дім», яка на підставі Договору № 101965 від 28.02.2020 із позивачем здійснює утримання будівлі, в якій розташований об'єкт оренди, та надання комунальних послуг в ній, повідомила позивача, що орієнтовною датою фактичного звільнення орендованого приміщення відповідачем є 02 квітня 2020 року.
На підставі акту огляду приміщень від 20.03.2020 року, листа Асоціації «Наш дім» від 14.04.2020 року №15 позивач направив відповідачу лист від 09.06.2020 року №61-0017/27174, яким повідомив відповідача про те, що вважає 02.04.2020 днем фактичного звільнення відповідачем об'єкту оренди та запропонував відповідачу погасити заборгованість із орендної плати за січень-квітень 2020 року і відшкодувати вартість комунальних послуг за цей період.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що він набув усі права та обов'язки орендодавця за Договором № б/н від 31.03.2018, а тому відповідач зобов'язаний сплатити позивачу як орендодавцю несплачену орендну плату за користування об'єктом оренди за період з 12.01.2020 по 24.01.2020 у розмірі 1 641,59 грн, неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення повернення об'єкту оренди з оренди за період з 25.01.2020 по 02.04.2020 у розмірі 18 014,81 грн, а також відшкодування вартості спожитих орендарем комунальних послуг за період з 24.01.2020 по 02.04.2020 у розмірі 1 804,32 грн.
Відповідач повністю заперечує щодо заявлених позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що 22.01.2020 від орендодавця - АТ "КБ "Експобанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ "Експобанк" А.Ю.Караченцев, отримала лист №74 від 22.01.2020, яким було повідомлено орендаря, що у зв'язку з відчуженням об'єкту оренди, відповідно до умов п. 5.8 Договору оренди дія Договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 31.03.2018 припиняється 22.01.2020.
Відповідач зауважила, що до дня отримання вказаного листа, їй не було відомо про те, що об'єкт оренди було відчужено.
Відповідач вказала, що в день дострокового розірвання Договору, 22.01.2020 на виконання п. 3.4, п. 5.8 Договору, між орендодавцем - АТ "КБ "Експобанк" та ФОП Підосичною Н.В. підписано Додаткову угоду до Договору оренди нежитлових приміщень б/н від 31.03.2018 про припинення дії Договору оренди з 22.01.2020.
Також орендодавцем та орендарем 22.01.2020 підписано Акт приймання-передачі до Договору № б/н від 31.03.2018, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв 22.01.2020 нежитлове приміщення площею 17,20 кв.м., що розташоване за адресою: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24. У вказаному акті зазначено про задовільний стан об'єкту оренди на момент підписання акту. Також цим актом зафіксовано передачу орендарем орендодавцю комплекту ключів від об'єкту оренди.
Пунктом 4 Акту приймання-передачі від 22.01.2020 передбачено, що сторони не мають претензій одна до одної стосовно об'єкта оренди та орендар зобов'язується сплатити орендодавцю вартість орендної плати за період з 01.01.2020 по 22.01.2020 і відшкодувати витрати за комунальні послуги.
Таким чином, відповідач стверджує, що Договір оренди нежилих приміщень № б/н від 31.03.2018 був припинений достроково 22.01.2020. На виконання п. 3.4 Договору в день дострокового припинення дії Договору, а саме 22.01.2020, об'єкт оренди був повернутий за актом приймання-передачі орендодавцю.
Крім того, відповідач посилається на витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого запис про державну реєстрацію припинення АТ "КБ "Експобанк" було внесено 15.02.2020, тобто після припинення Договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 31.03.2018 та передачі об'єкта оренди орендодавцю - АТ "КБ "Експобанк".
Позивач у відповіді на відзив заперечив твердження відповідача, зазначив, що АТ "КБ "Експобанк" в момент укладення додаткової угоди та акту приймання-передачі до Договору (а саме 22.01.2020) не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення відповідних дій, так як 11.01.2020 Національний банк України набув право власності на об'єкт та, відповідно, набув усі права та обов'язки АТ "КБ "Експобанк" як орендодавця за Договором оренди.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести наявність у нього певного суб'єктивного права (інтересу), а також, що таке його право (інтерес) дійсно порушується, оспорюється чи не визнається, а тому потребує захисту.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази отримані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Внаслідок укладення Договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Укладений між позивачем та відповідачем Договір №б/н від 31.03.2018 є договором найму (оренди).
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 759, 765, 770, 785 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 785 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2).
Судом досліджено та надано правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та на підставі положень ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до свого внутрішнього переконання, судом вирішено питання вірогідності доказів сторін.
Суд виходить з того, що Договір оренди № б/н від 31.03.2018 був припинений відповідачем та ПАТ «КБ «Експобанк» на підставі Додаткової угоди від 22.01.2020 до Договору оренди № б/н від 31.03.2018. На підставі акту приймання-передачі від 22.01.2020 року відповідач повернув АТ «КБ «Експобанк» об'єкт оренди.
Позивачем не надано достатніх, належних та вірогідних доказів, які б безумовно та з перевагою над доказами відповідача свідчили про користування відповідачем об'єктом оренди після закінчення строку дії Договору оренди № б/н від 31.03.2018, про відмову чи ухиляння відповідача від передачі об'єкту оренди, про обов'язок відповідача сплатити позивачу кошти за користування об'єктам оренди до 02.04.2020 року.
Відповідно до положень частини 2 статті 516 Цивільного кодексу якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до положень ст. 13 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. Тому саме на позивача покладено обов'язок з належного утримання і використання належного йому на праві власності майна. З цим пов'язується обов'язок власника майна на вчинення певних дій, пов'язаних із його майном - державна реєстрація прав, несення витрат на утримання та експлуатацію, сплата податків з майна, повідомлення усіх зацікавлених осіб про набуття прав на майно тощо.
Позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про своє правонаступництво по Договору оренди № б/н від 31.03.2018 у зв'язку із набуттям права власності на об'єкт оренди у період дії цього Договору.
Про своє правонаступництво за Договором оренди № б/н від 31.03.2018 позивач повідомив відповідача 20.02.2020 року листом №61-0017/9035, тобто лише через 40 днів з дня набуття права власності на об'єкт оренди.
Відтак, припинення відповідачем Договору оренди 22.01.2020 року із АТ «КБ «Експобанк» як первісним кредитором та повернення йому об'єкту оренди розцінено судом як належне виконання відповідачем своїх зобов'язань та належне використання своїх прав за Договором оренди, зокрема повернення орендодавцю об'єкта оренди.
Інші документи, надані позивачем як докази, не містять переконливих та однозначних доказів користування відповідачем об'єктом оренди після закінчення строку дії Договору оренди (після 22.01.2022).
Так, в акті про приймання набутого майна від 30.01.2020 року комісією позивача не зазначено, чи користувався відповідач об'єктом оренди на момент складення цього акту.
В акті обстеження від 20.03.2020 року комісією позивача зазначено, що об'єкт оренди використовується відповідачем. Водночас зазначено, що комісії позивача не було надано доступу до об'єкта оренди. Відтак, обгрунтування використання об'єкту оренди саме відповідачем в акті не міститься. Крім того, в акті зазначено, що він складений комісією в складі 4 працівників позивача, проте акт підписаний ЕЦП лише голови комісії позивача. Зазначено в акті і про участь в огляді представника обслуговуючої компанії Асоціація «Наш дім», хоча підпис останнього в акті відсутній.
Суд зауважує, що п. 3.4.4 Договору оренди було встановлено, що якщо орендар відмовляється та/або ухиляється від підписання акту приймання-передачі орендодавець має право самостійно залучити третіх осіб для оформлення акту приймання-передачі та фіксації відмови/ухилення орендаря від підписання такого акту.
Пункт 3.4.5 Договору оренди покладає обов'язок із складання акту приймання-передачі об'єкту оренди на орендодавця.
Позивачем не надано доказів оформлення акту приймання-передачі та фіксації відмови та/або ухилення відповідача від підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди.
Щодо колективного звернення орендарів будівлі, в якій розташований об'єкт оренди, суд зазначає, що вказане колективне звернення зареєстроване позивачем 28.01.2020 року, проте у самому зверненні відсутня дата його підписання орендарями нежитлових приміщень за адресою: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, в тому числі і відповідачем. Крім того, у зверненні йдеться саме про укладення нових договорів оренди.
Щодо листа Асоціації «Наш дім» від 14.04.2020 року № 15 у відповідь на звернення позивача про дату фактичного звільнення приміщень колишніми орендарями АТ «КБ «Експобанк», то суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів уповноваження Асоціації «Наш дім» діяти в інтересах та від імені позивача у взаємовідносинах із відповідачем. Крім того, інформація, надана в листі від 14.04.2020 року № 15, як зазначено в цьому листі, містить лише орієнтовну дату фактичного звільнення об'єкта оренди відповідачем, жодні докази на її підтвердження у листі не зазначені та до листа не додані.
Відтак, лист Асоціації «Наш дім» не спростовує повернення майна орендарем саме 22.01.2020.
Наразі судом враховано, що відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за період з 12.01.2020 року по 22.01.2020 року та не надано доказів сплати відшкодування за користування комунальними послугами під час оренди об'єкту оренди у цей період. В Акті приймання-передачі від 22.01.2020, згідно якого відповідач повернув об'єкт оренди, також вказується на обов'язок орендаря (відповідача) сплатити вартість орендної плати за вказаний період, а також відшкодувати всі витрати за комунальні послуги.
Відтак, стягненню з відповідача підлягає заборгованість з оплати орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг за період з 12.01.2020 року по 22.01.2020 року (день повернення відповідачем об'єкту оренди згідно Акту приймання-передачі від 22.01.2020).
З наданого позивачем розрахунку орендної плати за січень 2020 року в розмірі 3 914,55 грн сума орендної плати за період з 12.01.2020 року по 22.01.2020 року (11 днів) складає 1 389,03 грн (3914,55 грн/31дн.*11дн.).
З наданого позивачем розрахунку витрат на відшкодування вартості комунальних послуг за січень 2020 року в розмірі 297,75 грн сума витрат на відшкодування вартості комунальних послуг за період з 12.01.2020 по 22.01.2020 року (11 днів) складає 105,65 грн (297,75 грн./31дн.*11дн.).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг підлягають задоволенню відповідно у сумах 1 389,03 грн та 105,65 грн, а всього 1 494,68 грн, за період з 12.01.2020 року по 22.01.2020 року. В іншій частині такі позовні вимоги судом відхиляються як необгрунтовані.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди з 25.01.2020 по 02.04.2020 у розмірі 18 014,81 грн задоволенню не підлягають, враховуючи встановлений судом факт повернення відповідачем об'єкту оренди 22.01.2020.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається із суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 172,79 грн покладається на відповідача, а в розмірі 2308,21 грн. - на позивача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Підосичної Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Національного банку України (Україна, 01601, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106) 1 494,68 грн (одна тисяча чотириста дев'яносто чотири гривні 68 коп.) заборгованості та 172,79 грн (сто сімдесят дві гривні 79 коп.) судового збору.
3. В задоволені інших вимог позивача - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 25.07.2022.
Суддя Оксана ГУМЕГА