ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2022Справа № 910/3896/22
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор"
про стягнення 562 088,61 грн.
Представники сторін: не викликалися.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор" про стягнення 562 088,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №ПК/607 від 13.11.2018 відповідачем в частині оплати поставленої продукції, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за поставлений, але неоплачений товар у розмірі 562 088,61 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 92368888 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2022 року, а саме: 04123, м. Київ, вулиця Межова, будинок 18.
Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 31.05.2022 р. повернута до суду у зв'язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/3896/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
13.11.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фармастор" (покупець) укладено договір поставки №ПК/607 з протоколом розбіжностей.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною.
Предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору, загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних у підписаних видаткових накладних на передачу товару.
Згідно з п.12.7 договору цей договір складений в двох примірниках, один - для постачальника, один примірник - для покупця, вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом 3 (трьох) років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.
Додатковою угодою №1 від 01.10.2021 року до договору поставки №ПК/607 від 13.11.2018 сторони прийшли до згоди продовжити термін дії даного договору до 31 грудня 2022р. та виклали п.12.7 договору у наступній редакції: «цей договір складений в двох примірниках, один - для постачальника, один примірник - для покупця, вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.».
Як зазначено позивачем, постачальник належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме відповідачу було передано товар, що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наводиться в додатку №1, копії яких додано до позовної заяви.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем.
При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим (п.6.2 договору).
Позивач, зважаючи на військовий стан, звернувся через електронну пошту до відповідача з вимогою вих. №31/0322-фармастор від 31.03.2021р. про сплату заборгованості та можливі шляхи її погашення. З даної вимоги вбачається, що загальна заборгованість ТОВ «Фармастор» становить 3 091 802,40 грн., прострочена заборгованість 2 440 986,27 грн.
30.04.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фармастор" (сторона -2) через сервіс електронного документообігу «Вчасно» укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.
В п.2 угоди зазначено, що станом на день підписання цієї угоди сторона-2 має заборгованість перед стороною-1 в сумі 3 111 849,16 грн, що утворилась в результаті не оплати стороною-2 вартості товару, поставленого стороною-1 відповідно до договору поставки №ПК/607 від 13 листопада 2018р. та видаткових накладних, згідно переліку зазначеного в угоді.
Враховуючи наявність зустрічних однорідних вимог, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України сторона-1 та сторона-2 дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 2 549 760,55 грн. згідно переліку накладних зазначених в угоді.
Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Позивачем зазначено, станом на 23.05.2022 заборгованість ТОВ «Фармастор» перед ТОВ «Фармако» не погашена, сума простроченої заборгованості по поставленому товару (накладним вказаних в додатку №1 до позовної заяви) становить 562 088,61 грн.
З наявних в матеріалах справи видаткових накладних за період з 14.02.2022 по 23.02.2022 включно на суму 562 088,61 грн. вбачається, що в них зазначена конкретна дата оплати та вони підписані із застосування ЕЦП.
Також, всі вищезазначені видаткові накладні, були направлені позивачем, прийняті відповідачем, відмов від підписання електронних видаткових накладних від покупця не надходило, підписані уповноваженою особою відповідача із застосуванням ЕЦП, що підтверджується випискою/квитанцією із «М.Е.Doc» по кожній видатковій накладній про факт затвердження документа відповідачем із статосом «документ затверджено» та направлення такого повідомлення позивачу.
Відповідно до ч.1-2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:
Так, 01.08.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фармастор" укладено договір №1 про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП.
Відповідно до п.2.1 договору №1, цим договором сторони погоджуються з метою та у зв'язку із використанням своїх зобов'язань за будь-якими договорами, які укладені між сторонами на дату підписання цього договору, або які будуть укладені в майбутньому, здійснювати електронний обмін за допомогою комп'ютерної програми «М.Е.Doc» документами, підписаними електронним цифровим підписом (ЕЦП) в порядку, обумовленому цим договором.
Згідно з п.2.3 договору №1, електронний обмін документами застосовується до: видаткових накладних, актів звіряння.
Сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді та підписані ЕЦП в порядку, визначеному цим договором, еквівалентні отриманню документів на паперовому носії і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від сторони, що його направила (п.2.5 догоовру №1).
Пунктом 3.2 договору №1 передбачено, щ електронний документ, підписаний стороною з використанням ЕЦП і внесений в систему (переданий отримуючій стороні) вважатиметься в усіх випадках підписаним уповноваженим представником направляючої сторони, в межах наданих повноважень, що не потребуватиме щоразу перевірки документів на представництво.
Сторони домовилися, що електронні документи, відправлені по системі, завірені ЕЦП сторони, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів по системі (відправлення, отримання тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування (п.3.4 договору №1).
Згідно з п.4.5 договору № 1 у разі, якщо направляюча сторона не отримала від отримуючої сторони протягом 5 (п'яти) робочих днів повідомлення про отримання документу в електронному вигляді та/або підписаний отримуючою стороною документ в електронному вигляді, або мотивовану відмову від прийняття зазначених документів, при наявності підтвердження оператора електронного документообігу доставки документа отримуючій стороні, то такий документ вважається отриманим отримуючою стороною.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 562 088,61 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростовано відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129,ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор" (04123, м. Київ, вулиця Межова, будинок 18, ідентифікаційний код 34048360) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, ідентифікаційний код 20037376) основний борг в розмірі 562 088 (п'ятсот шістдесят дві тисячі вісмдесят вісім) грн. 61 коп. судовий збір в розмірі 8 431 (вісім тисяч чотириста тридцять одна) грн. 33 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий