номер провадження справи 26/43/21
12.07.2022 Справа № 908/1957/21(908/3756/21)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, код ЄДРПОУ 40001366 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54, офіс 41А)
до відповідача - Приватного підприємства “Аграрні інвестиції” (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Рильський шлях, 1-А, код ЄДРПОУ 34950459)
про стягнення 672 344,64 грн
в межах справи № 908/1957/21
про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, код ЄДРПОУ 40001366 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54, офіс 41А)
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Арбітражний керуючийрозпорядник майна ТОВ “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль” - Кравченко Р.М., ухвала ГСЗО від 23.07.2021р., у справі № 908/1957/21
Позивачвід ТОВ “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, код ЄДРПОУ 40001366 - адвокат Іванченко А.Ю., ордер серія ЗП № 022880 від 24.01.2022р.; додаткова угода № 9 від 29.06.2021р. до Договору-доручення про надання правової допомоги від 29.06.2021р
Ухвалою Господарського суду Запорізької від 04.01.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, для розгляду в межах справи № 908/1957/21 про банкрутство позивача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Ухвалою від 16.02.2022 клопотання Приватного підприємства “Аграрні інвестиції” про розгляд справи №908/1957/21(908/3756/21) у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено. Призначено справу №908/1957/21(908/3756/21) до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 22.03.2022 о 10 год 00 хв.
Ухвалою від 22.03.2022 розгляд справи було відкладено, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
Ухвалою суду від 20.06.2022 призначено судове засідання на 12.07.2022 о 10-45.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує ти, що з Відповідачем було укладено договір транспортного експедирування в якому було встановлено договірну ціну та умови її односторонньої зміни Позивачем в сторону збільшення в разі виникнення конкретних зовнішніх обставин - певної межі зміни курсу гривні до долару США. (п.3.5). Відповідно такі зовнішні обставини виникли і Позивач скористався своїм договірним правом на односторонньо зміну ціни (вартості) послуг та вимагає від Відповідача оплати доплатити різницю в ціні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Сторони про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві. Позицією Відповідача є те, що він позов повністю не визнає, при цьому визнає укладення договору транспортного експедирування в якому було встановлено договірну ціну та умови її односторонньої зміни Позивачем в сторону збільшення в разі виникнення конкретних зовнішніх обставин, а також визнає дійсність такої умови. Однак, Відповідач вказує, що Позивач, по-перше втратив таке своє право на отримання доплати вартості послуг, оскільки не надав своєчасно відповідні рахунки для цього Відповідно такі зовнішні обставини. Та по-друге, Відповідач вважає, що зміна курсу гривні до долару США. (п.3.5) не досягла необхідної договірної межі та, що Позивач безпідставно намагається одночасно змінити і розмір своїх витрат як експедитора і.
У судовому засіданні представник позивача підтримує вимоги, викладені в позовній заяві.
У судовому засіданні 12.07.2022 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Заслухавши доводи представника позивача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне.
За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Частиною 1 статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
В частині 2 статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно частини 1 статті 44 ГПК Україниусі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5статті 44 ГПК України юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
Відповідно до частини1 статті 45 ГПК Українисторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 45 ГПК Українипозивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В частині 4 статті 45 ГПК Українизазначено, що відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Судом установлено, що між ТОВ «ТЕП «ВЕРТИКАЛЬ» (Позивач) та ПП «АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (Відповідач) було укладено та виконувався Договір № 23/09-19 В-АІ транспортного експедирування від 23 вересня 2019 р. (далі - Договір). В Договорі Позивач є стороною «Експедитора» (виконавця), а Відповідач є стороною «Клієнта» (замовника»).
Згідно п.1.1 Договору Позивач (Експедитор) бере на себе зобов'язання за оплату за рахунок Клієнта (Відповідача) надати послуги по організації перевезення зернових та олійних культур зазначених Клієнтом залізничним та/або автомобільним транспортом, а також виконання інших дій необхідних для виконання обов'язків за цим Договором і узгоджених з Клієнтом.
Предметом укладеного Договору є транспортне експедирування вантажів. Експедитор виконує договір транспортного експедирування за плату та за рахунок клієнта. Законодавство встановлю, що витрати експедитора повинні бути повністю відшкодовані клієнтом. Проект Договору пропонувався Відповідачем (ним пропонувався його текст/зміст/умови).
При укладенні Договору, керуючись свободою договору, як однією із засад цивільного законодавства та договірних правовідносин, Позивачем і Відповідачем було здійснене волевиявлення та погоджено включення п. 3.5. в Договір в існуючій редакції, в який у подальшому не вносились будь-які зміни. Жодна зі Сторін Договору не заперечувала проти можливості включення цього пункту та не висувала будь-які пропозиції щодо зміни його змісту.
В позовній заяві Позивач стверджує, що сам проект Договору та відповідно редакція/зміст його п.3.5. були запропоновані саме Відповідачем і Відповідач цього не заперечує.
Позивач та Відповідач визнають укладення Договору та додаткових угод до нього та їх виконання та дійсність і чинність всіх їх умов.
Заяв щодо недійсності Договору (як правочину) чи окремих його частин (умов), та вимог щодо тлумачення договору судом, жодна із його Сторін не подавала.
У п. 3.5. Договору передбачено підстави (обставини) та право Позивача самостійно в односторонньому порядку змінювати ціну (вартість) послуг по Договору у зв'язку зі зміною та значенням офіційного курсу НБУ гривні до долару США понад 5 %, при цьому це стосується лише неоплачених Відповідачем послуг на момент такої зміни.
Тобто, є договірним одностороннім способом зміни ціни (вартості) в Договорі, який визначений за згодою (домовленістю сторін) Сторін.
За твердженнями Позивача, і Відповідач цього не заперечує - Сторони діючи добросовісно, враховуючи власні інтереси та інтереси кожної із Сторін та їх баланс домовились про механізм відновлення інтересів тієї Сторони, яка вже виконує договірне зобов'язання та несе для цього витрати, однак дія зовнішніх обставин (подій, факторів тощо) зумовлюють збільшення або здороження розміру таких витрат і втрату або зменшення того, на що відповідна Сторона очікувано розраховувала при укладенні правочину/договору та визначення його ціни. Сторони передбачили про зовнішні обставини зміна яких для них має значний вплив на їх майнові інтереси, визначили, що ризики зміни таких обставин та їх наслідки несуть обидві Сторони (в певних межах) і передбачили механізм відновлення майнових інтересів.
Такий механізм (спосіб визначення нової ціни) захищає права Експедитора (кредитора у зобов'язанні), в разі здешевлення (часткового знецінення) гривні та відновлення економічного (майнового) балансу інтересів Сторін. Зі змісту даного пункту Договору випливає, що в ньому не йдеться про застосування його у разі вчинення певних порушень Договору боржником (зобов'язаної сторони), у зв'язку з чим настає відповідальність, тому отримання Експедитором/Позивачем доплати у відповідному розмірі економічно носить виключно компенсаційний характер і спрямований на забезпечення (відновлення) балансу інтересів сторін.
Сторони знали про постійні зміни в економічні ситуації та на грошовому ринку і такі змін для них були очікувані. Сторони здійснюють свою підприємницьку діяльність на власний ризик та з метою отримання прибутку (доходу). Кожна із Сторін Договору укладали його для задоволення власного господарського інтересу - Клієнт/Відповідач потреби в організацій перевезення вантажів/товарів, а Експедитор/Позивач - отримання грошей/прибутку/доходу, як оплати та відшкодування витрат.
Сторони в договірному порядку погодили, які саме величини змін та їх межі матимуть для них істотне значення (істотна зміна обставин).
Тобто в Договорі його Сторони чітко погодили, що обидві Сторони несуть ризик та наслідки від зміни зовнішніх обставин, такі змін для них були очікувані, вид та величини цих змін Сторони врахували як такі, що порушують співвідношення/баланс їх майнових інтересів, та передбачили спосіб/метод відновлення балансу інтересів Сторін з урахуванням загальногосподарського інтересу кожної із них. Також Сторони при погоджені відповідної умови Договору чітко зазначили вид змін, їх критерії та величини для можливості арифметичного (математичного) розрахунку величин таких змін та розміру зміни договірної ціни (вартості послуг).
Таким чином, в п.3.5. Договору Сторони керуючись ч. 1. ст. 212 ЦК України, укладаючи Договір (вчиняючи правочин), обумовили настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Відповідно Позивач правомірно очікував, що Договір буде виконуватись і мав та має правомірні очікування повної оплати Відповідачем всієї вартості (ціни) наданих послуг.
Для правильного вирішення суду слід визначитись як саме застосування умов п. 3.5. Договору може захищати баланс інтересів Сторін Договору.
На думку суду в п.3.5. Договору закладено наступну економічну ідею.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; а клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори виконують доручення свої клієнтів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Таким чином, експедитор виконує доручення клієнта і діє на засадах представництва. Договір транспортного експедирування в окремих елементах схожий (але не є аналогічний) на договір доручення (глава 68 ЦК України) чи договір комісії (глава 68 ЦК України).
Також в п. 8.4. Договору його Сторони зазначили, що до Договору можуть застосовуватись норми законодавства, що регулюють договір комісії.
Тобто, можливо зазначити, що клієнт даючи доручення експедитору, як представнику, зобов'язаний забезпечити експедитора (як повіреного) засобами та грошовими коштами для виконання доручення. Договір транспортного експедирування, відповідно до всіх його юридичних визначень, виконується «за рахунок клієнта».
Таким чином, якщо клієнт для виконання доручення та до початку його виконання забезпечує експедитора достатніми грошовими коштами для виконання доручення (наприклад на умовах авансу, передоплати тощо, для понесення необхідних витрат та оплат), то саме клієнт понесе всі ризики та наслідки невигідної зміни валютного курсу.
Якщо клієнт для виконання доручення та до початку його виконання не забезпечує експедитора достатніми грошовими коштами для виконання доручення, то експедитор для виконання доручення і оплати необхідних витрат витрачатиме вже власні кошти і вимушено понесе всі наслідки невигідно зміни валютного курсу. Якщо експедитор діючи в інтересах клієнта поніс додаткові витрати чи втрати, в тому числі пов'язані зі змінами курсів валют, втратами від курсових різниць тощо, то він вправі розраховувати на їх компенсацію (відшкодування) та захист такого свого інтересу.
Таким чином, суть та зміст п. 3.5. Договору відповідає засадам цивільного законодавства та виконання зобов'язань (ст. 3 та ст. 509 ЦК України), а саме: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Зміна вартості послуг та вимога доплатити різницю у вартості послуг не є зловживанням, не має на меті безпідставне збагачення чи заподіяння шкоди, а є механізмом компенсації втрат та захист інтересів Сторін Договору та очікуваних фінансових результатів від виконання укладеного Договору.
На виконання Договору, його сторонами було погоджено та укладено Додаткову угоду № 1 від 22 червня 2020 р. в якій погодили ціни (вартість) послуг Експедитора-Позивача за організацію перевезень вантажів (насіння соняшнику) від залізничної станції Глухів ПЗЗ до ст. Берегова ОдЗ. з окремими цінами (вартістю послуг) для перевезень у вересні та у жовтні-листопаді 2020 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.
Суд уважає, що сам Договір та Додаткова угоду № 1 від 22 червня 2020 р. відповідають визначенню генерального договору транспортного експедирування, оскільки спрямовані на систематичне надання послуг та неодноразове виконання заявок на перевезення вантажів у майбутньому.
Договірним способом вираження ціни (вартості) наданих послуг Сторони обрали як встановлення договірної ставки за комплексне експедиторське обслуговування (надання комплексу послуг) однієї тонни товару/вантажу грн за тонну (грн/т.). Такий спосіб погодження та вираження договірної ціни та визначення підсумкової вартості (вартості послуг за однією господарською операцією) є правомірним, що не заперечується Сторонами Договору.
На підставі (п. 2.4.) та для виконання Договору Відповідач надав Позивачу Заявку № 7 від 16.09.2020 р. на організацію відправки вантажів. Ця заявка була Експедитором погоджена. В цій заявці Відповідач зокрема зазначив кількість заявленого до перевезення вантажу 16000 тонн +/- 5% , зазначив, своє підприємство як місце завантаження, вказав розмір комплексної ставки тощо.
Додатковою угодою № 16 від 17 вересня 2020 р. сторони змінили толеранс кількості вантажу, що був заявлений для перевезення - з 16000 тонн +/- 5% на 16000 тонн +/- 20%. Тобто, Відповідач без негативних наслідків для себе мав право та можливість видати для організації перевезення значно меншу кількість вантажу, без перерахунку ціни. Відповідачем не було виконано свої зобов'язань і для організації перевезень було видано не весь вантаж. Так, мало бути видано не менше 12800 тонн, а видано лише 11166,35 тонн.
Сторони підтверджують, що Позивач виконав свої договірні зобов'язання та надав послуги і Відповідач їх прийняв, про що сторонами складено та підписано без зауважень і заперечень Акти наданих послуг № 16 від 12.10.2020 р., № 17 від 15.10.2020 р., № 38 від 19.10.2020 р., № 13 від 09.11.2020 р.
Кожен Акт наданих послуг містить додаток № 1 (звіт експедитора) в по кожному окремому залізничному вагону зазначено:
- Залізнична станція відправлення;
- Залізнична станція призначення (отримання вантажу);
- Дата відправки вантажу (початку перевезення і дати оформлення залізничної накладної);
- Індивідуальний реєстраційний номер вагону (унікальний, мережевий);
- Індивідуальний залізничної накладної (перевізного документу);
- Вага (кількість) вантажу в кожному вагоні.
Послуга Позивача-Експедитора є наданою (завершеною), з моменту завершення організації перевезення вантажу, який визначається датою та часом складення перевізного документу - залізничної накладної. Оформлення залізничної накладної означає та підтверджує, що перевізником-залізницею прийнято вантаж в належному стані та в належному транспортному засобі (вагоні) придатними для перевезення, і договір перевезення укладено та сплачено (провізна плата -залізничний тариф - сплачено). Тобто організоване перевезення може бути розпочате/відбутися. В подальшому вантаж перебуває у перевізника який виконує договір перевезення. Зобов'язання Позивача-Експедитора які слід виконувати при цьому - відсутні.
Залізнична накладна є перевізним документом в якому вказано партія вантажу (зокрема і його кількість - загальна та в кожному залізничному вагоні), що була одночасно організована для перевезення та одномоментно відправлена за одним перевізним документом. Таким чином, за датою залізничної накладної та кількістю вантажу, що в ній зазначено, є можливим та достатнім встановити (розрахувати) вартість послуг Позивача-Експедитора щодо відправки цієї партії вантажу.
Позивач та Відповідач визнають і не заперечують, що дані вказані в додатках № 1 до актів наданих послуг про номери залізничних накладних, їх дати (дати відправки вантажів), про номери вагонів та кількість вантажу в них є вірними.
Для організації розрахунків Позивач надавав Відповідачу Рахунки на оплату, які Відповідач оплачував вказуючи в «Призначенні платежу» № та дату рахунку, що оплачується.
- № 1971 від 02.10.2020 р. оплачений 06.10.2020 р. на суму 1 914713, 64 грн.
- № 1976 від 02.10.2020 р. оплачений 08.10.2020 р. на суму 1 276 468, 20 грн.
- № 2049 від 09.10.2020 р. оплачений 12.10.2020 р. на суму 1 616869, 30 грн.
- № 2062 від 12.10.2020 р. оплачений 19.10.2020 р. на суму 1 062774, 95 грн.
- № 2074 від 15.10.2020 р. оплачений 19.10.2020 р. на суму 1 579993, 33 грн.
- № 2090 від 19.10.2020 р. оплачений 20.10.2020 р. на суму 1 925857, 48 грн.
- № 2239 від 09.11.2020 р. оплачений 09.11.2020 р. на суму 1 935661, 39 грн.
Сторони підтверджують оплату цих рахунків Відповідачем.
Щодо оплат Позивачем - також складений Реєстр банківських документів за 22.06.2020 р.-30.11.2020 р.
Позивач стверджує, що в наслідок змін на грошовому (валютному ринку) і економічної ситуації в країні, офіційний курс Національного банку України гривні до долару США змінився на понад 5 % від дати/часу (22.06.2020 р.) погодження Сторонами ціни (вартості) послуг до дати/часу їх фактичної оплати Відповідачем. Позивач вказує, що ціна була погоджена в Додатковій угоді № 1 від 22 червня 2020 р.
Тобто, виникли всі передбачені Сторонами умови/підстави для застосування п. 3.5. Договору.
Так, станом на 22.06.2020 р. офіційний курс НБУ долар США до гривні становив 26, 7207 гривні за 1 долар США. Для того, щоб склались обставини для зміни ціни згідно п. 3.5. Договору є необхідним, аби курс змінився понад (більше ніж на) 5 %. (26, 7207 грн. : 100 х 105 = 28,056735 грн.). Тобто офіційний курс НБУ долар США не повинен бути меншим 28,0568 гривні за 1 долар США.
На час надання послуг та їх оплати в жовтні-листопаді 2020 р. офіційний курс НБУ долар США був більшим 28,0568 гривні за 1 долар США. Позивачем надані до позовної заяви копії Витягів з офіційного сайту НБУ про офіційні курси валют - долар США до гривні на 22 червня, 06, 08, 12, 19, 20 жовтня, 09 листопада 2020 р. Вірність даних про курси валют Відповідачем не заперечується.
Позивач стверджує, що 22.06.2020 року Відповідач зобов'язаний був сплачувати на користь Позивачу скориговану вартість послуг, але продовжував сплачувати послуги без врахування нової суми вартості послуг.
Враховуючи наявність заборгованості, Позивач звернувся до Відповідача з Вимогою від 12.08.2021р. № 329 із Розрахунками додаткової (скоригованої) оплати за надані послуги згідно п.3.5 Договору від 23.09.2019 року № 23/09-19 В-АІ відповідно до яких Відповідач зобов'язаний додатково оплати за надані послуги 672 344,64 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі триста сорок чотири гривні 64 коп.). Також на виконання умови п. 3.5. Договору Позивач разом з вимогою надав Рахунок № 718 від 12.08.2021 р. для оплати вказаних коштів.
Відповідач не виконав вимоги Позивача та не оплатив вищезазначену суму. Відповіді чи заперечень на вимогу Позивача Відповідачем не надано.
Доказами відправлення та отримання вказаних - вимоги, розрахунку додаткової оплати та рахунку, є поштова накладна, фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист реєстрового поштового відправлення № 0421218676168 від 12.08.2021 р. АТ «Укрпошта» та інформація про відстеження йог вручення.
Розрахунок додаткової оплати за надані послуги, згідно п. 3.5. Договору № 23/09-19 В-АІ транспортного експедирування від 23.09.2019 р., доданий до Вимоги від 12.08.2021р. № 329 є розрахунком розміру позовних вимог (ціни позову). Такий розрахунок містить дані про станції відправлення та призначення, вантаж, дату відправлення кожного вагону і оформлення кожної залізничної накладної, номер кожного вагону і ваги (кількості) вантажу в ньому, розміру чинної комплексної ставки та курсу валют станом на 22.06.2020 р. та на кожну дату відправки вантажу, дати оплати відповідних послуг Позивача і курсів валют на такі дати оплати, вказано курсову різницю в % на кожну дату та відповідну різницю у ціні по комплексні ставці (грн/т) та різницю у вартості послуг по кожному вагону, а також загальну різницю у вартості послуг, тощо.
Відповідач не вказував про невірність даних внесених до такого розрахунку, чи невірність чи неповноту методу (способу) розрахунку або отриманих результатів. Відповідач свого контррозрахунку не надав.
Відповідно до пункту 9.1. Договору строк дії Договору Сторони встановили до 31.12.2021 р., а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.
Перевіривши обставини справи та надані докази суд вважає доводи Позивача підтвердженими та обгрунтованими.
Відповідачем 20.08.2021 р. отримано Вимогу Позивача від 12.08.2021р. № 329 про додаткову оплату 672 344,64 грн. зміненої вартості послуг та Рахунок № 718 від 12.08.2021 р. для оплати вказаних коштів. Таки чином, з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, Відповідач відповідну вимогу мав виконати до 27.08.2021 р. включно, однак не виконав, чи порушив своє зобов'язання та права Позивача.
Згідно Договору його предметом є надання послуг і відповідно основним зобов'язанням Позивача є надання послуг, а основним зобов'язанням Відповідача є оплата наданих послуг (витрат). Зміна ціни (коригування вартості наданих послуг) змінює розмір основного зобов'язання Відповідача з оплати наданих послуг. Отже Відповідач не повністю виконав своє основне зобов'язання за Договором, тобто не здійснив повну оплату послуг в договірному розмірі, що може визначатись (змінюватись) згідно Договору. Своє основне договірне зобов'язання з оплати послуг Відповідач має виконати в натурі - шляхом сплати (передачі) грошових коштів. Тобто існує борг Відповідача за основним грошовим зобов'язанням. Крім того, Позивач ніколи не відмовлявся від свого права на зміну (коригування) ціни та від отримання додаткової частини вартості/ціни наданих послуг. Не здійснення свого права Позивачем не є і не може бути підставою для їх припинення (ч. 1,2 ст. 12 ЦК України).
Суд відхиляє доводи (аргументи) Відповідача проти позову. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог та просить суд не задовольняти вимоги позивача мотивуючи наступним.
Відповідач у відзиві вказує, що Позивач до моменту оплати відповідних рахунків не звертався до Відповідача з повідомленнями або вимогами щодо зміни відповідних сум або збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.5. договору. Додаткових рахунків на оплату відповідних послуг Позивач Відповідачу не надавав, тому вже не має право на додаткову оплату.
Суд відхиляє такі доводи Відповідача та зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а в ч. 2 ст. 12 ЦК України зазначено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Отже, Позивач не обмежений за Договором чи законом у здійснення своїх прав, як сторони Договору, як і за часом та і за умовами. Договором не встановлено строку реалізації Позивачем свого права на зміну договірної ціни (вартості) та отримання доплати. Відповідач не надав докази та іншим чином не довів, що таке право Позивача було строковим, або воно є недійсним, нечинним чи припиненим, або його реалізація була чимось обмежена чи можливість його здійснення залежала від певних умов (було під умовою).
Також Відповідач у відзиві зазначає, що Позивач до моменту оплати відповідних послуг не скористався правом зміни ціни відповідно до 3.5. Договору.
Суд відхиляє такі доводи Відповідача та зазначає, що зміна ціни залежить від часу та розміру оплат здійснених Відповідачем і тільки тоді є можливим вірно визначити, яка частина послуг і коли ще не була оплачена і щодо якої може виникнути право зміни ціни (вартості) та в якому розмірі. Якщо, підстави та умови для зміни ціни (вартості) послуг склались і їх можливо економічно розрахувати та визначити в грошах, то волевиявлення та дії Позивача для реалізації свого права не можуть бути обмежені діями Відповідача (в т.ч. і оплатами), які вчинені ним після виникнення права Позивача.
В ч. 1 ст. 598 ЦК України зазначені підстави припинення зобов'язання, а саме, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Факт оплати Відповідачем інших рахунків є не доказом належного виконання чи припинення зобов'язань Відповідача з доплати зміненої вартості послуг. Зобов'язання Відповідача з оплати зміненої вартості послуг є можливим виконати лише здійснивши відповідну оплату, чого Відповідач не зробив.
Відповідач не навів правових чи договірних підстав, за яких дії Відповідача можуть припинити односторонні цивільні права Позивача на зміну ціни (вартості) послуг. Якщо у Відповідача вже виникло відповідне зобов'язання з оплати різниці в зміненій ціні, то воно може бути припинено лише його належним виконанням, або іншими способами передбаченими Цивільним кодексом України.
У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає про відсутність в законодавстві зворотної дії в часі правила, за яким би Позивач мав би можливість скористатись своїм правом на зміну ціни (вартості) послуг.
Суд також відхиляє такі доводи Відповідача на підставі того, що в ситуації яка склалася між Сторонами, не іде мова про зворотною дію вимог у часі, адже Сторони Договору для того і передбачили п. 3.5. аби його застосовувати, і при його укладені зважали на власні інтереси та права, баланс інтересів сторін, ризики кожної із них та їх межі тощо. Виникнення конкретних змін обставин, що впливають на договірну (справедливу на їх думку) ціну послуг, сторони врахували, очікували і знали як будуть поновлювати інтереси та права кожної із них. Крім того, на момент звернення Позивача з Вимогою від 12.08.2021р. № 329 із розрахунками додаткової (скоригованої) оплати за надані послуги згідно п.3.5 Договору, відповідно до яких Відповідач зобов'язаний було додатково сплатити Позивачу за надані послуги 672 344,64 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі триста сорок чотири гривні 64 коп.), строк дії Договору не скінчився (дія Договору до 31.12.2021 р.). Можливість реалізації прав сторін договору, на думку суду, під час строку його чинності є очевидною.
Отже, суд дійшов висновку про те, що економічна суть п. 3.5. Договору полягає в тому, що у тих випадках, коли Позивач розпочав чи надав послуги і поніс спочатку за власний кошт витрати (за залучення чи оренду вагоні, підсипка порожніх вагонів на станції завантаження, їх перевірка та очистка, маневрові роботи, зважування, встановлення запірно-пломбувальних пристроїв, передоплата залізничного тарифу та послуг залізниці тощо), то має право на компенсацію (корегування ціни) якщо платоспроможність ним витрачених коштів змінилась. Адже, якщо послуги мають надаватись за рахунок Відповідача-клієнта, то він спочатку і мав надати Позивачу-експедитору достатньо коштів для покриття необхідних витрат. Фактично, така компенсація виникає лише у випадку споживання Відповідачем-клієнтом послуг (частини) послуг вже наданих Позивачем-Експедитором в кредит.
Відповідач не був обмежений законом чи Договором і міг за бажанням забезпечити Позивача достатніми коштами здійснивши авансові платежі чи передоплати для оплати замовлених послуг наперед. Тоді б підстави для застосування п. 3.5. Договору були б відсутні.
Тому суд відхиляє доводи Відповідача, що виникнення підстав та передумов для зміни вартості послуг згідно п. 3.5. Договору ставиться під умову від строків проведення розрахунків вказаних в розділі 4 Договору. Жодна умова цього розділу не позбавляла Відповідача здійснити авансування коштів чи передоплату, тим паче, що до початку перевезень була відома кількість вантажу, що мав перевозитись і прогнозована вартість послуг могла бути вирахувана Відповідачем самостійно.
Можливість зміни вартості послуг відповідно до п. 3.5. Договору не є наслідком порушення Відповідачем строків чи умов розрахунків згідно розділу 4 Договору, тобто не є відповідальністю чи покаранням, чи іншим наслідком порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Суд відхиляє твердження Відповідача, що при зміні вартості послуг слід враховувати, що відповідній зміни можуть стосуватись виключно витрат Позивача-експедитора, а не його винагороди (плати експедитора).
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Сторони Договору за домовленістю погодили договірну ціну - вартість (вартість послуг ТЕП) у виді комплексної ставки до якої включена і винагорода. Іншої ціни Сторони не погоджували. Якщо Позивач організував відправку (вантажу) партії вантажу згідно залізничної накладної, тобто завершив надання транспортно-експедиторської послуги, то він вже поніс на це витрати і відповідно за виконання завершеної послуги має право отримати відповідні плату (винагороду). Адже вираз комплексної ставки у виді «гривень/тонна» однозначно вказує, що у вартість послуги включено і витрати, і винагороду,і загальна вартість розраховується із вже включеною винагородою. Коли Відповідач оплачує транспортно-експедиторську послугу (чи має її оплатити), то він її оплачує в цілому з уже включеною винагородою.
Суд не погоджується з твердженнями Відповідача, що Додатковою угодою № 16 від 17 вересня 2020 р. Сторони Договору змінили ціну зазначену в Додатковій угоді № 1 від 22 червня 2020 р.
В Додатковій угоді № 16 від 17 вересня 2020 р. не зазначено нову (іншу) ціну - розмір інший комплексної ставки. В чому полягає «новизна» - Відповідачем не зазначається. Також, Відповідачам не надано доказів надсилання нових своїх пропозицій Позивачу в частині ціни чи її зміни, проведення відповідного нового обговорення чи погодження цієї умови тощо. Тобто відсутні докази відповідної нової цінової пропозиції Відповідача (оферти, ст. 641 ЦК України) і її прийняття Позивачем (акцепту).
Крім того, Позивач заперечує, що Сторони змінювали ціну та вказує, що ціна в Договорі визначалась на умовах конкурсу (тендеру) проведеного Відповідачем для визначення переможця і укладення з ним відповідного додатку (додаткової угоди) до договору із ціною визначеною за результатами конкурсу (тендеру). Відповідач цього не заперечує, та не надав докази, що було дотримано порядку (процедур) визначення нової ціни.
Відповідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно пунктів 1 та 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. ст. 174, 175 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (господарські договори) та інші правочини.
Згідно ст. 49 ГК України підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси інших суб'єктів господарювання та за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право на захист та право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право. Одним із способів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частини 1, 2 та 4 ст. 202 та ст. 626 ЦК України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, та, що договір (господарський договір) також є правочином.
Згідно ст. ст. 3, 6, 626, 627, 628, 638 ЦК України та ст. ст. 179, 180, 184 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладені договору та визначенні його умов/змісту (свобода договору).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України та ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Також, згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Таким чином, договір транспортного експедирування є відплатним договором (ч. 5 ст. 626, 929, 931, 632 ст. 189, ч. 2 ст. 316 ГК України і Позивач і Відповідач при укладені спільного Договору погодили його істотну ознаку - ціну та спосіб її зміни.
Сторони можуть погоди договірні ціну в твердій грошовій сумі або вказати спосіб її визначення/розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Позивач і Відповідач при укладені спільного Договору погодили його істотні умови - підстави/та обставини зміни ціни в Договорі.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В частини 1 статті 526 ЦКУ передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Вищий Господарський Суд України в Постанові від 17.07.2013 (справа №5010/1373/2012) дійшов висновку про те, що статтею 638 Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.
Верховний Суду України в Постанові від 28.01.2015 по справі № 6-230цс14 навів правову позицію щодо тлумачення зазначених вище норм: отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦКУ є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Згідно із ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Суд, проаналізувавши доводи сторін по справі та вирішуючи питання стягнення з Відповідача грошових коштів в розмірі 672 344,64 грн, як заборгованості з вартості послуг за коригованим розрахунком, також виходив з наступного.
Ціна (договірна ціна) може визначатися як певна сума грошових коштів, які контрагент зобов'язується передати іншому контрагенту за виконання ним своїх зобов'язань за договором.
Зміст грошового зобов'язання в структурі господарських договорів набуває предметного виразу через поняття та механізм ціноутворення. Адже саме ціна в договорі є тією ланкою волевиявлення сторін зобов'язання, з дією якої пов'язане існування грошового зобов'язання.
Від того, як виписана умова про ціну, залежить її встановлення, а відтак - і оплата за договором. Виходячи з цього, ціна в договорі може бути абсолютно визначеною (конкретна, чітко визначена сума грошей, яка підлягає сплаті за договором), або ж такою, що підлягає визначенню в майбутньому (відповідно до багатьох факторів, яких саме - залежить від розсуду контрагентів).
Абсолютно визначена ціна може бути твердою, тобто встановленою в твердій сумі коштів і дійсною протягом усього строку дії договору (найбільш характерним прикладом є форвардний контракт), або ж періодично твердою - такою, що визначається в твердій сумі коштів, але дійсній лише на певні проміжки часу, на які розбивається строк дії договору.
«Невизначена» ціна може бути гнучкою, тобто такою, яка хоч і є визначеною на момент укладення договору, однак може переглядатися в майбутньому у випадку, коли ринкова вартість об'єкту договору зміниться в момент його остаточного виконання.
Ціни як першого, так і другого роду можуть характеризуватися такою властивістю, як комплексність.
Не кожного разу відсутність позначення на конкретну ціну в тексті господарського договору означає відсутність погод ження цієї суттєвої умови. У випадку, коли ціна в господарському договорі конкретно не позначена, для визнання договору укладеним сторонами має бути визначено чіткий порядок встановлення ціни у майбутньому. Не випадково в економічній лексиці існує поняття «ціна з наступною фіксацією» - ціна, яка встановлюється під час виконання договору, в якому визначається правило її фіксації.
Також, в практиці застосовується поняття «динамічна» або «розумна» ціна, яка залежить від умов договору. Приблизна (динамічна) договірна ціна - договірна ціна, визначена на основі кошторису, що підлягає коригуванню з урахуванням уточнення обсягів робіт, цін на ресурси та інших підстав, визначених умовами договору. Головною відмінністю розумних цін від звичайних є застосування розумних цін у часі, відмінний від моменту укладання договору, спричинених необхідністю дотримання засад справедливості та розумності та неможливістю застосування звичайних цін.
В ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В абз. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 та 7 ст. 179 ГК України встановлює загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, а саме: майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
В частинах 1,2,3,7 ст. 193 ГК України закріплені загальні умови виконання господарських зобов'язань: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідачем не надавались докази щодо суті спору.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Аграрні інвестиції” (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Рильський шлях, 1-А, код ЄДРПОУ 34950459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, будинок 54, офіс 41А, код ЄДРПОУ 40001366) 672 344 (шістсот сімдесят дві тисячі триста сорок чотири) грн. 64 коп., 10 085 (десять тисяч вісімдесят п'ять) грн 18 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ.
Повний текст судового рішення складено “28” липня 2022р.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.